загрузка...

Романна Площанська: «У маленькому місті легко дивувати людей»

"Я не стараюся нікого здивувати, все виходить само собою. Живучи у маленькому містечку, де люди мало що знають і бачать, все ж просто здивувати їх", — каже Романна Площанська


Романна Площанська: «У маленькому місті легко дивувати людей»

Дата публікації: 2019.05.27 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

Романна Площанська нині — мама маленької дівчинки Медеї, і їй — усього 25. Любить важкий рок, містику, міфологію, обожнює подорожі, людей, нові знайомства, адже це все завжди — натхнення. Любить рідний Калуш, пишається, що живе тут, тому що всі спогади і починання — все це відбувалося тут. Це місто належить їй, а вона — йому.

У інтерв’ю «Вікнам» Романна Площанська розповіла, як її дворічна донечка ставиться до готики, чому животики вагітних є ідеальним полотном, як її надихають фільми жахів і в чому черпає натхнення.

— Романно, скільки тебе пам’ятаю, ти завжди була доволі творчою особистістю. З чого все почалося?

— Кожен із нас має унікальне і неповторне життя — як і я. Усі ми є одним цілим єдиного безмежного Всесвіту, в якому живемо. Дехто каже, що я не сповна розуму, але мистецтву потрібна хоч крапля божевілля. Стосовно творчості, то моє життя нею просякнуте — я звикла жити і творити. Мистецтвом почала займатися зі школи, але інтенсивно «hand made» мене захопив, коли була вагітна Медеєю. Мені потрібно було чимось себе зайняти, бо з розуму сходила: сидіти і нічого не робити — це не моє. Інколи були речі, які мені подобалися, й я дуже хотіла отримати їх собі... Коли ж бачила їхню вартість, то розуміла, що можу зробити їх і сама. Так і почала творити.

—  А коли ти почала займатися боді-артом?

—  Я випадково натрапила в Інтернеті на фейс-арт (аквагрим) і це мене дуже зацікавило. Я людина творча, а це якраз прекрасна можливість проявити свої здібності. А поштовхом практично реалізувати зацікавленість у цьому виді мистецтва було моє перше замовлення на дитячому святі. Але тепер я хочу більше приділяти часу боді-арту, а саме — боді-пейтінгу. Боді-арт дослівно — мистецтво прикрашати тіло. А боді-пейтінг — це розпис по тілу. Він дозволяє не тільки «перетворитися на щось гарне». Часто — це новий досвід для дорослих і дітей, нові відчуття та емоції, які допомагають їм дізнатися про себе більше.

— Нещодавно в тебе з’явилося ще одне захоплення — розписувати животики вагітним матусям.

— Я сама стала мамою два роки тому. І ще добре пам’ятаю ті відчуття, коли в твоєму животику росте нове життя. Кожній мамі в такому особливому стані хочеться підкреслити свою привабливість та свій стан. І я подумала: а чому б це не поєднати? Боді-арт животика або гестаційний живопис — прекрасний спосіб самовираження. З одного боку, це створення образу, що гармоніює з внутрішнім світом вагітної жінки. З іншого — фізіологічно корисна процедура.

У Європі така практика існує вже близько 10 років, й останнім часом набуває все більшої популярності і у нас. Психологи вже давно довели, що боді-арт — це не тільки спосіб повеселитися і створити образ для фотосесії, але й заняття, що володіє яскраво вираженим терапевтичним ефектом.

Животик є практично ідеальним полотном, а от до вибору фарб слід ставитися надзвичайно скрупульозно, адже вони повинні бути лише екологічно чистими. Я їх замовляю в Інтернеті і лише в перевірених виробників. Сам процес малювання — це легкий масаж, приємний для мами та її малюка, який розслабляє та наповнює позитивними емоціями. Малюнки зазвичай обираю сама. Однак головна умова — малювати те, що може підняти настрій. І обов’язково потрібно спілкуватися з малюком, розповідати йому про те, що відбувається. Ну, і, звичайно, варто зробити світлини, щоб через кілька років можна буде всією родиною насолодитися приємними спогадами.

Я хочу творити, хочу ставати професійнішою з кожним днем. У мене є намір у майбутньому стати художником-гримером...

— Романно, наскільки я знаю, ти також займаєшся розписом дитячих кімнат?

— Так, це прекрасний спосіб «одушевити» особистий простір малюка і зробити його цікавішим. Настінні малюнки можуть бути як складними, так і зовсім простими у виконанні. Розпис стін в інтер’єрі відіграє величезну роль. Малюнок, нанесений на стіну, може змінити простір навколо себе і створити настрій або просто доповнити образ приміщення. Жоден обробний матеріал, чи це плитка, чи шпалери, не створить тієї індивідуальності, що художній розпис стіни. Тим, хто перебуває в процесі пошуку ідей або підказок на тему, як розписати стіни, — до мене!

— Не можу не запитати про створення ексклюзивних головних уборів для фотосесій. Вони справді вражають неординарністю. І, мені так здається, уособлюють твоє внутрішнє «Я».

— Я надаю перевагу створенню божевільних головних уборів і масок для різних зйомок. Тривалість створення прикраси залежить від технології та складності роботи. Як створити цікавий головний убір для фото — шукаю досі. Вчуся точно так само, як і всі. Відкриваю YouTube, шукаю на Pinterest. Я просто черпаю інформацію в Інтернеті. Потім тестую її, пробую. Якщо технологія виправдовує себе — починаю з нею працювати. Дуже часто моделлю виступаю сама. Інколи — мої друзі.

— Видається, що ти постійно хочеш епатувати.

— Мені просто подобається, що я роблю те, що в моїй голові. Я не стараюся нікого здивувати, все виходить само собою. Живучи у маленькому містечку, де люди мало що знають і бачать, все ж просто здивувати їх.

У найближчих планах у мене є мета організувати декілька цікавих фантазійних фотопроектів, але все це — згодом.

— А з чого загалом ти черпаєш натхнення?

— Головне — не піддаватися стереотипам. Будь-яке заняття, від якого ви отримуєте задоволення і радість, яким би дивним воно не здавалося оточуючим, для вас тією чарівною паличкою, яка «витягне вас за волосся» і додасть сил. У момент натхнення відчуваю окрилення та азарт, можу легко переконати кого завгодно в потенціалі своєї ідеї. Це стан найвищого піднесення, коли можливо майже все. Джерело натхнення в кожної людини може бути дуже індивідуальними.

Мене спонукають до творчості знайомства з новими людьми, подорожі, а також згадки про дитинство та пов’язані з ними безліч позитивних вражень, піднесених емоцій, здійснених мрій і сподівань. Усе це теж приносить натхнення.

Також я надихаюся від перегляду фільмів жахів, від готичної музики і готики в цілому. Готика для мене — це ковток чогось живого, але й похмурого водночас. Я люблю готику за те, що вона дуже різноманітна і насичена різними образами. Усе почалося, коли я вперше побачила фільм «Ворон», де знімався актор Брендон Лі. Сюжет фільму настільки мене вразив, що дотепер не можу «заспокоїтись».

Загалом натхнення приходить нізвідки. Я надихаюся різними митцями, перелік вести можна довго, але один із них — це Гленн Хетрік (Glenn Hetric) — фахівець зі скульптурно-об’ємного гриму.

— Мабуть, тебе часто запитують, чи не лякають твої захоплення готикою дворічну Медею?

— Звісно ж, ні. Вона любить мене і мої образи, та й узагалі все, що я роблю. Вона у мене — унікальна! Постійно всюди зі мною і їй нічого боятися. Час від часу я їй роблю фейс-арт. Ми з нею любимо перевтілюватися в кішечок, метеликів. Улюблений образ моєї донечки — ельфи. У неї навіть декоративні крильця є. Спілкування з донькою мене надихає, адже вона — мій єдиний друг, який мене розуміє сповна.

Загалом люблю працювати з дітьми, тому що вони вміють жити тут і тепер, їх внутрішній світ мудрий та цікавий, у них багато ідей. Вони — справжні.

Вважаю, що мені дуже пощастило у житті, адже я ніколи не ходила на неулюблену роботу і вчилась уникати спілкування з неприємними для мене людьми. Тому фраза «Робити треба те, що любиш, і любити те, що робиш» — якраз про мене. Це дійсно вселенське щастя!

А ще в мене є людина, яка мене підтримує. Як відомо, людина-митець — складна людина в стосунках. Але все ж моя людина, яка поряд зі мною, не здається. А мама є справжнім прикладом для наслідування, справжнім взірцем того, якою повинна бути жінка.

— Тож, бажаєш усім любові?

— Друзі, вірте в себе, не залежно, де ви знаходитесь! Дійте! Намагайтесь робити речі, які приносять кайф! Кайфуйте, роблячи щось, і робіть, кайфуючи! Не соромтесь помилятись! Живіть своїм серцем та відчуттями! Добра усім та щастя!

Розмовляла Світлана ЯКИМЕНКО, журналіст

загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: