загрузка...

Після смерті матері — сама. Історія самотності 82-річної гастарбайтерки з Голиня

Мама померла, коли жінці було 46. З тих пір пані Катерина живе сама.


Після смерті матері — сама. Історія самотності 82-річної гастарбайтерки з Голиня

Дата публікації: 2019.06.04 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

Маленькій Катерині було років п’ять, коли їх з матір’ю вивезли до Німеччини на примусові роботи. То був 1942 рік. Пам’ятає небагато, навіть назву міста не пригадує, але дещо все-таки закарбувалося у пам’яті жінки. Про німецькі цукерки, працю, яка нищила людину? та чутки, що завадили створити сім’ю – історія життя гастарбайтерки Катерини Корфіль.

У Німеччині мама Катерини працювала на полі. На роботу йшла, коли донька ще спала, а приходила пізно ввечері. Жили у гуртожитку, по декілька сімей у кімнаті. З дітей, крім Каті, нікого не було. Дівчинка гралася на подвір’ї. Одна. Єдиною її подругою була сусідка-німкеня. Бачились через паркан. Німкеня працювала у себе на городі, інформують "Вікна" з посиланням на прес-службу Івано-Франківської архієпархії УГКЦ.

Розмовляла з дівчинкою німецькою, але та нічого не розуміла. Пригощала Катю печивом, цукерками. Жінка згадує:

«Цукерки були у формі олівців, великі, пахучі, я подякувати не вміла, не знала, як німецькою «дякую» буде».

Окрім розмов з німкенею, якої не розуміла, ще однією розвагою для дитини було ходіння по воду на водокачку. Поганого ставлення німців не пригадує.

Коли у 1945 році повернулися додому, вже про роки у Німеччині й не згадували. Катерина Корфіль каже:

«Не було коли  й про що говорити,  бо далі треба було працювати. Колгосп – знову ярмо на шию, праця забирала весь час і нищила людину».

Свого тата жінка не знає. Ніколи не бачила навіть на фотографії. Пані Катерина каже:

«Мама не розповідала, сказала – «помер» та я й більше нічого не питала».

Зараз Катерині Корфіль – 82. Мешкає у селі Голинь Калуського району Івано-Франківської області. Доля так склалася, що жінка залишилася зовсім одна. Сімейне життя не склалося. Причиною тому, як вважає жінка, стала її хвороба ще у молоді роки. У 17 років дівчина була паралізована. Через протяги на роботі. Працювала у цеху на лісокомбінаті. Чотири місяці дівчина була нерухома. Не ходила, не говорила. Пані Катерина зітхає:

«У нас в селі так казали: «Вже, як була слаба, то здорова вже не буде. Тому й хлопці цуралися».

Однак дівчина одужала. Влаштувалася на роботу в школі прибирати. Потім поїхала у Сибір. Там працювала на току. Про її хворобу й туди чутки дійшли.

Мама померла, коли жінці було 46. З тих пір пані Катерина живе сама. Розповідає жінка:

«В мене нікого немає. Ні однієї душі, мені люди кажуть: «Добре тобі, чоловік не п’є, дітей годувати не треба». А я кожну хвилинку заповнити якоюсь роботою, аби не відчувати ту самотність так різко».

Франківський "Карітас" допомагає пані Катерині в рамках проекту «Покращення якості життя людей похилого віку-жертв тоталітарних режимів шляхом створення умов для залучення їх до активної участі у суспільному житті  та організація надання волонтерської підтримки для маломобільних та немобільних представників основної цільової групи».

0KTRgNCw0L3QutGW0LLRgdGM0LrQuNC5INCa0LDRgNGW0YLQsNGBINC00L7Qv9C+0LzQsNCz0LDRlCDQv9Cw0L3RliDQmtCw0YLQtdGA0LjQvdGWIA==

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: