У виставі були використані 23 маски ручної роботи з пап'є-маше та безліч бутафорії та реквізиту | Фото: Володимир Н Якщо ви, чуючи «Піноккіо», згадуєте радянське кіно «Пригоди Буратіно», то режисер Silentium Дмитро Карачун просить відкинути порівняння та асоціації, інформують «Вікна».
Піноккіо — з італійської перекладається як кедровий горішок, мав свого реального прототипа. Жив собі чоловік Піноккіо Санчес, який був карликом, але воював, пройшов дві війни, був тяжко поранений: йому ампутували обидві ноги та... ніс. Але знайшовся майстер, який зробив йому з кедра ноги на шарнірах та той таки ніс. І чоловік почав виступати в цирку. Ось тоді його й побачив юний Карло Коллоді — майбутній автор повісті-казки.
Карло Коллоді написав повість «Піноккіо» у 1881 році, а перше видання окремою книгою вийшло 1883 рік в Італії, Історії 138 років, а вона й досі актуальна. До речі, сам Карло Лоренціні (справжнє ім’я) закінчив духовну семінарію, але натомість пішов працювати у книгарню і невдовзі став журналістом і письменником.
Ідея створити виставу для сімейного перегляду виникла давно, розповідає режисер Silentium Дмитро Карачун:
«Питання стояло — що саме?! Щоб і цікаво було, й повчально водночас. На цей твір натрапив випадково — якось побачив у бібліотеці, як одна дівчинка брала читати стареньку книжку «Пригоди Піноккіо», яку власне читав ще у дитинстві. Перечитав, знайшов п’єсу, розраховану для театру ляльок, трішки підлаштував для нашого театру — й за справу, вперед!».
Повість про пригоди дерев'яного чоловічка автор писав уже в поважному віці як мораліте, страшилку для неслухняних дітей, каже режисер. Проте калуський театр натомість вирішив не відходити від автора й не копіювати мультфільм Діснея чи радянське кіно, а створити своєрідний спектакль у стилі італійського театру дель-арте (театру масок), наповнивши його атмосферою Італії. Для вистави використали музику, спеціально написану для фільму «Пригоди Піноккіо» 1972 року композитором Фйоренцо Карпі. Також у прем'єрі звучать фрагменти мелодії італійця Еніо Морріконе.
У виставі задіяні актори молодіжного театру Silentium: Василь Курик, Ірина Дзундза, Андрій Суслик, Софія Василів, Радислав Шимків, Юрій Болдирев та, за словами Дмитра Карачуна, specially invited star Ігор Мудрик.
У виставі були використані 23 маски ручної роботи з пап'є-маше та безліч бутафорії та реквізиту. Маски за ескізами італійських старих ляльок та театральних масок ХІХ століття придумав і виготовив сам Дмитро Карачун за допомогою художниці Тетяни Яніцької. Кожну маску «підганяли» під конкретного виконавця.
Хореографічні замальовки допомогла втілити керівник народного ансамблю танцю «Пролісок» Людмила Ляшенко.
Дмитро Карачун також наголосив на рекордному часі, за який вдалося втілити «Піноккіо» в життя: репетиції розпочались усередині червня, тобто вистава фактично була зроблена за чотири тижні. А остання маска була закінчена за три години до прем'єри.
Моменти вистави для сімейного перегляду у виконанні Silentium — у відео «Вікон»:
Автор: Володимир Неживело