Ілюстрація. Мешканці Зеленого Яру чотири години чекали на рейс, якого так і не було. Про це у соцмережі повідомила Анна-Ніколіна Мотик:
"15.20 — зателефонувала сестра. Сказала, що пари закінчились і вона йде на зупинку, щоб їхати додому. 19.20 — телефоную мамі. Чую, що вони з Настею щойно вийшли з автобуса в селі і йдуть додому. 4 години, щоб подолати відстань у 15 кілометрів! 4 години мої рідні простояли на зупинці! Бо перевізник вирішив не пускати рейси, посилаючись на поганий стан доріг. Влаштувати такий собі протест. Протест, який може обернутись фатально для здоров'я людей. Бо 4-годинне чекання — це не жарти. 4-годинне чекання — це нервовий сміх, коли очі повні сліз. Це відчуття повної безпорадності й непотрібності", — йдеться в дописі.
Дівчина зазначає, що потрібного рейсу так і не було, і її рідні їхали проміжним — "Калуш — Петранка".
"Складається враження, ніби ця країна поділена на дві величезні касти: люди і ті, хто на цей привілей претендувати не можуть. Нижчий сорт, до якого можна відноситись, як завгодно. За той час, поки мама й сестра чекали на автобус, якого так і не було (добирались проміжним рейсом "Калуш-Петранка"), я встигла прочитати третину роману, пообідати, відвідати презентацію, повернутись на Пасічну і приготувати вечерю! І ні, я не роздуваю цю проблему. Бо за вісім років життя в Зеленому Ярі знаю, що таке стояти і мріяти, щоб приїхав автобус, який буде 40 хв "підскакувати" на ямах, проходячи свій 15-кілометровий маршрут і при цьому в ньому все буде стукати й трястись, як в бляшаній коробці, і тобою теж буде підкидати і гудіти в голові від шуму. Але в результаті я буду вдома! Ось які мрії бувають в людей 21 століття...", — наголошує Анна-Ніколіна Мотика.