Від Шухевича до Дмитріва. У Калуші смолоскипною ходою вшанували Героїв Небесної Сотні. ФОТО+ВІДЕО

20 лютого біля пам'ятника Роману Шухевичу священнослужителі відправили панахиду за загиблими Героями. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Героїв Майдану, які полягли за світле майбутнє України.
Переглядів: 1665
На честь Героїв Майдану вулицями міста пройшла смолоскипна хода | Фото: Марія Сорока, Юлія Копійчак

До присутніх звернулися міський голова Ігор Матвійчук та активний учасник Революції Гідності в Києві, учасник бойових дій на сході України Олег Климишин, інформують "Вікна".

Олег Климишин, який досі оговтується від поранення на війні, зауважив, що раніше думав, ніби обійдеться сотнею:

"Я був і на Помаранчевій революції, і на Революції Гідності. Мені не дуже віриться, що минуло уже шість років. Час біжить, а ми мусимо виконувати те, що повинні, заради тих хлопців, які полягли за нашу волю у той буремний час. Згадую, як одразу після Революції Гідності я, виступаючи на одному заході, Богу подякував за те, що обійшлось сотнею. Я був впевнений, що сотнею закінчиться ця революція і ми зламаємо той режим. Бог, напевне, вважав інакше, бо вже йде рахунок на тисячі. Зараз так само Господа Бога прошу, щоб цими тисячами закінчилась війна, але водночас маю великий сумнів, бо бачу, що твориться в нашій державі. Стоять мої побратими, вони всі, як один скажуть, що дуже легко воювати і зі східними орками, і з сепаратистами, але набагато важче буде, якщо ми допустимо внутрішнє протистояння, бо це така біда, що й тисячами не обійдеться. Я не дякуватиму нашому гаранту і йому подібним — я буду дякувати простим людям. Усе від вас залежить: чи закінчиться десятьма тисячами загиблих, чи полеглих буде набагато більше. Усім вам дякую, а Україні — слава!".

Представники влади та громадськість міста поклали квіти та свічки до пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні та пам’ятного стенду загиблим та зниклим безвісти військовослужбовцям Калущини під час боїв на Сході України.

20 лютого 2014 року в центрі Києва загинули:

1. Арутюнян Георгій — 08:59:34
2. Олександр Балюк — 9.00
3. Вайда Богдан — 09:00:37
4. Шимко Максим — 09:07:16
5. Сольчаник Богдан — 09:08:15
6. Саєнко Андрій — 09:08:34
7. Коцюба Віталій — 09:10:11
8. Братушко Олексій — 09:10:37
9. Ільків Богдан — 09:11:55
10. Пехенько Ігор —- 09.16
11. Аксенин Василь — 09:16:59
12. Мойсей Василь — 09:17:40
13. Тарасюк Іван — 09:18:08
14. Дмитрів Ігор — 09:21:59
15. Дигдалович Андрій — 09:22:51
16. Байдовський Сергій — 09:24:48
17. Бльок Іван — 09:24:20
18. Войтович Назар — 09:22:58
19. Мовчан Андрій — 09:26:31
20. Кемський Сергій — 09:28:32
21. Дзявульський Микола — 09:28:38
22. Опанасюк Валерій — 09:28:42
23. Корнєєв Анатолій — 09:29:21
24. Костенко Ігор — 09:29:29
25. Бондарчук Сергій — 09:29:27
26. Щербанюк Олександр - 09:29:37
27. Гриневич Едуард — 09:41:41
28. Жаловага Анатолій — 09:43:36
29. Ушневич Олег — 09:43:12
30. Жеребний Володимир — 09:44:53
31. Варениця Роман — 09:46:22
32. Точин Роман — 09:47:11
33. Паращук Юрій — 09:48:57
34. Ткачук Ігор — 09:49:08
35. Зубенко Владислав — 09:49:11
36. Голоднюк Устим — 09:54:36
37. Пантелєєв Іван — 09:54:53
38. Гурик Роман — 09:56:28
39. Котляр Євген — 09:56:36
40. Паньків Микола — 10:07:15
41. Царьок Олександр — 10:21:31
42. Чаплінський Володимир — 10:26:53
43. Чміленко Віктор — 10:28:29
44. Шілінг Йосип — 10:28:43
45. Полянський Леонід — 10:31:37
46. Храпаченко Олександр — 11:29:54
47. Смоленський Віталій — 11.43.27
48. Мельничук Володимир — 16:57:55

На честь Героїв Майдану вулицями міста пройшла смолоскипна хода від пам’ятника Роману Шухевичу до меморіальної дошки та барельєфу Героя України Ігоря Дмитріва, біля якого калушани у спільній молитві вшанували пам'ять про нашого земляка.

Його товариш Володимир Шульган, з яким Ігор 18 лютого вирушив на Київ, згадує:

«Ігор міг заступитися за незнайому людину, якщо її хтось ображав. На запитання, навіщо це тобі, він розводив руками: хто, як не я? Був дуже прямолінійним».

Змалку Ігор доглядав за татом, оскільки мати була закордоном на заробітках. Це й загартувало його: характер мав твердий і впертий, досягав поставленої мети попри перешкоди. Коли навчався у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, активно підробляв: таксував, їздив на заробітки. Закінчив ще й Одеську юридичну академію.

Попри серйозність і наполегливість, друзі знали Ігоря як веселу, компанійську людину. Він умів завойовувати довіру. Двері його оселі були відчиненими для близьких. Він часто запрошував їх у гості на свята, бо не любив самотності.

Ігор любив гори. Там він із друзями міг бути тижнями. Також він любив землю, розповідає його брат Микола. Річка, ліс, сад, город — усе це було його стихією.

Він любив квіти. На підвіконні у нього була купа вазонів, розсаджені по різних горщиках. Йому навіть вдалось виростити апельсинове дерево. Полюбляв збирати гриби, ягоди, рибалити.

Аби бути ближче до землі, Ігор, який більшу частину життя прожив у Калуші, вирішив переїхати до села Копанки. Сусіди підкреслюють його роботящість. Молодий хлопець встигав сам доглядати за городом, садом, вирощувати курей і кролів.

Вдруге поїхав на Майдан разом з друзями 18 лютого ввечері автобусом з Івано-Франківська, не попередивши нікого з рідних та близьких. Запізнювався на автобус, який вирушав до Києва, тому виїжджав з дому на таксі. Був увесь час на передовій. Загинув одним з перших під час контратаки на вул. Інститутській від чотирьох вогнепальних поранень, які пошкодили легеню, нирку та аорту. 20 лютого близько 17:00 надійшла офіційна інформація з Київської міської клінічної лікарні № 17 про те, що Ігор помер.