Реєстрацію Ющенка супроводжувала безпрецедентна акція — до Києва на Співоче поле з’їхалися його прибічники з усієї країни. За кількістю учасників акція на підтримку Ющенка перевершила навіть ініційовану опозицією „Повстань, Україно!”. Пропонуємо вашій увазі розмову з безпосереднім учасником подій на Співочому полі, головою Калуської районної ради Василем Прокопівим.
— Судячи з усього, акція на Співочому полі та подальша подача документів на реєстрацію Віктора Ющенка кандидатом в президенти були дуже добре організовані. Так, що навіть влада нічого путнього не могла протиставити та виглядала розгубленою.
— Коли організовували народне зібрання на Співочому полі, то, звичайно, очікували можливих провокацій. Але все було виконано на найвищому рівні. Мітинг на Співочому полі спланували таким чином, що делегація кожної області, кожного міста України (за задумом там були делегації усіх 35 тисяч міст та містечок України) мала заздалегідь відведене місце, тому не було ні тисняви, ні будь-яких інших незручностей. Мені важко пригадати щось подібне, коли учасниками акції були б справді представники всього народу.
— Чому ж? Подібне представництво було й на зібраннях ще свіжого в пам’яті всенародного обговорення політреформи.
— Так зване всенародне обговорення політичної реформи було повністю зредаговане діючою владою і проходило як обов’язковий захід. Думаю, багато учасників зборів на підтримку політреформи навіть не знали, в чому конкретно полягають пропоновані конституційні зміни і схвалювали їх для „галочки” за вказівкою „зверху”. А на Співоче поле люди добиралися самотужки, керуючись власними переконаннями. Доводилося долати й спротив влади проведенню акції. Погодьтеся: між цими, безперечно, представницькими подіями є велика різниця.
— Поясніть конкретніше, які перешкоди були по відношенню, приміром, до делегації нашої області?
— Була така інформація, що влада не даватиме людям навіть добратися до Києва. Так, ми замовили у ВАТ „Калуське АТП” 19 автобусів. Але тут почався тиск на керівництво АТП, яке, втім, в даній ситуації проявило принциповість і порядність і не змінило свого рішення надати нам транспорт. Зрештою, автотранспортне підприємство надавало свої автобуси і для учасників з’їздів СДПУ(о), Партії Регіонів тощо. Бо те, що хтось замовляє автобус і відповідно розраховується за нього — не політика, а нормальне ведення бізнесу. Це так само, якби людині не продали буханець хліба тільки тому, що вона має якісь „не такі” політичні переконання.
В Києві ми з’ясували, що такі ж перепони мали делегації практично з усіх регіонів України. Декому навіть довелося добиратися по-іншому: легковиками та мікроавтобусами.
Додам, що представники нашої області побоювалася несподіваних перешкод у дорозі. Справді, наш автобус кілька разів зупиняли працівники Державтоінспекції, перепитували, хто й куди їде, переписували ім’я та прізвище водія. Думаю, що це робилося для того, аби затримати нас в дорозі, бо як інакше пояснити такі дії і цікавість до того, наприклад, скільки людей їде в автобусі? В нас же нібито не поліцейська держава і українці можуть без перепон пересуватися дорогами своєї країни.
До речі, прибічники Ющенка того дня зібрали багато відеоматеріалу про перешкоди на їхньому шляху до Києва. Відповідні кадри до виборчого штабу нашого кандидата надали й калушани. Обіцяють, що незабаром змонтують документальний фільм, аби всі могли на власні очі побачити все те, що робила влада, аби не пустити людей на зустріч з Ющенком.
— По телебаченню повідомили, що на Співочому полі зібралося кілька десятків тисяч людей, в деяких інформагентствах фігурує цифра 70 тисяч. А насправді?
— Загалом, на мою думку, нас було десь 35-40 тисяч чоловік. Кожна область мала обмежену квоту учасників. Так, від Івано-Франківщини спочатку мали їхати 1000 чоловік. Але згодом вирішили, що поїде тільки 300 (відповідно 21 учасник — з Калуша). Ми пожертвували нашими місцями для того, аби якомога більше учасників змогли представити регіони, де рейтинг Ющенка є ще не таким високим. Так, приміром Вінниччину представляли близько 3000 делегатів. Приємно, що з нами від Прикарпаття з-поміж інших поїхало і 18 знаних в Україні діячів культури та науки (серед них — письменник Степан Пушик, голови обласної „Просвіти” Степан Волковецький та обласної організації Національної Спілки письменників України Василь Добрянський).
— Гадаю, багатотисячне зібрання на Співочому полі, за задумкою організаторів, має презентувати Ющенка як справді народного кандидата в президенти.
— Я, як, мабуть, і решта тих, хто прийшов підтримати Ющенка на Співочому полі, відчув надзвичайне піднесення і радість. Треба було там бути, бачити величезний натовп, який повністю накрив собою поле аж до горизонту. Всі люди (і ті, хто розмовляв на українській, і на російській мовах) відчули себе єдиним цілим, народом. Символічно, що про свій намір боротися за посаду президента Ющенко оголосив з високих берегів Дніпра. Згодом, після звернення Ющенка, всі учасники вишикувалися в колону і попрямували до Центрвиборчкому. Склалося враження, що коли перші ряди вже були перед приміщенням ЦВК, останні — ще вирушали з Співочого поля. Це напевне була якась дивина, але в ЦВК повідчиняли всі вікна, аби подивитися на нас. Однозначно, що якби серед учасників акції на підтримку Ющенка були скептики, які сумніваються в його успіху (мовляв, все відомо заздалегідь і можна навіть не йти голосувати), то й вони відчули б віру та впевненість. До слова: в той час, коли Ющенко реєструвався кандидатом в президенти, на площі відбувалося віче і люди не розходилися доти, поки їхній кандидат не вийшов і не повідомив про прийом документів реєстрацію. Ще одна маленька деталь: дорогою ми потрапили під невеличкий дощик, що як відомо, в народі вважається доброю прикметою.
— Як ви гадаєте, чому Ющенко висунувся не від якоїсь конкретної партії?
— Це дуже розумно з двох позицій. По-перше, прив’язка до конкретної партії може завадити у пошуку нових прихильників, а по-друге, Ющенко має достатню підтримку населення, аби виступати як справді народний кандидат на посаду президента. Показово, що в неділю на Співочому полі не було жодної партійної символіки. Є ще одна важлива обставина: через партійні заходи найлегше влаштувати провокацію проти кандидата. Може дійти навіть до зняття з реєстрації. Зрозуміло, що найкраще в даному випадку — самовисунення. До речі, ми планували, що Ющенко буде першим, хто подасть документи до Центрвиборчкому на реєстрацію кандидатом в президенти. Але він став третім. Перед Ющенком це зробили лідер Всеукраїнського політичного об’єднання „Єдина родина” Олександр Ржавський та голова Слов’янської партії Олександр Базилюк.
— Дякую за ромову.
Ватикан: коли час зупинився