«У мене виникає одне питання: коли прем’єр-мІнІстр їде в регІон виконувати свої безпосереднІ обов’язки, в регІон у якого проблеми, котрІ треба вирІшувати, чи є при цьому хоч будь-якІ пІдстави для такої поведІнки з боку будь-якої полІтичної партІї. Я думаю, жодних пІдстав немає. Я, як полІтик, за весь час передвиборчої кампанІї не сказав на адресу моїх опонентІв жодного образливого слова. Зараз я зрозумІв: нацІоналІзм - це хвороба. І менІ дуже прикро це стверджувати.
МенІ шкода тих молодих людей, що так зІ мною вчинили. Але до них у мене немає питань. НатомІсть є питання до вождІв, до оточення Ющенка, яке пІдштовхнуло молодих людей до цього. Я їхав на Івано-ФранкІвщину з вІдкритим серцем, вІдкритою душею. ХотІв побачити людей, поговорити з ними, запитати що їх хвилює, чим допомогти. Я хотІв спитати в них про їх погляди на те, що дІється в УкраїнІ, але не змІг - менІ не дали це зробити.
Тепер питання до тих, хто це зробив: що це ваша полІтика? Це ваша полІтика стосовно до ВІктора Ющенка, якому я теж спІвчуваю, що ви його хворого привезли в Україну? ХІба це по-людськи?
Хай на це дадуть вІдповІдь, люди, хай на це дадуть вІдповІдь українцІ, хай на це дадуть вІдповІдь полІтики, я почекаю».
Ватикан: коли час зупинився