Бікіні, вермут, „Боні М”, дискотеки, вілли, стриптиз — словом усе, що могло відвернути стійкого радянського громадянина від „їх” мерзенного ганебного життя. Промчалися роки. Гримнула перебудова. Радянські громадяни, наплювавши на рубрики “Их нравы” у підцензурних “Правде” і “Известиях”, як тільки відкрилися кордони, рвонули на всі чотири боки з радянського табору. Мільйонній армії заробітчан і емігрантів довелося освоювати плюси і мінуси чужого життя.
Українці, виявившись у Чехії й Іспанії, Угорщині і Німеччині, нічим не образили і не шокували тамтешніх жителів. Адже вміють наші люди і поводитися, і трудитися так, як належиться в цивілізованому суспільстві.
І тепер уже кліше “Их нравы” можна адресувати реліктам радянського світогляду, які в останню п’ятирічку зі всіх щілин полізли на світло.
Радянський реванш — от як можна охарактеризувати те, що відбулося п’ять років тому в Росії, і як ракові метастази стало розповзатися по пострадянських державах.
Коли по Росії загуркотіли чекістські чоботи, згадалося старе: вирішувати всі питання насильством; моя думка правильна, всі інші — ні; Америка — ворог на всі часи…
І останнім часом те, що відбувається в Україні, де силами чекістів ледь не здійснився державний переворот, надає рясний матеріал для радянської газетної рубрики “Их нравы”.
Чекісти дали зрозуміти тим людям, які реально керують об’єднаною Європою, що вони ними останнім часом незадоволені. Є припущення, де саме чекістський правлячий режим почуває себе защемленим: Європа не бажає робити свої кордони з Росією прозорими. Європейці хочуть якось відгородити себе від того героїнового потоку, що ллється на них з території Росії. Цього кремлівська мафія допустити не може — це занадто серйозне джерело валюти! От звідки всі крики про страждання нещасних калінінградців, яким тепер доведеться брати візу, про нещасних російських тінейджерів без російської мови в Латвії та інше…
Ніякого “міжнародного тероризму”, крім чекістського, немає — і ніколи не було за останні 80 років!
Саме Ваш автор, шановні читачі, восени 2002 року єдиний написав правду про газ-реагент, який застосувало ФСБ під час трагедії Норд-Осту. (За самим терактом, до слова, також видно вуха чекістів).
Той газ-реагент, який відноситься до бойових отруйних речовин, був створений у петербурзькому НДІ. А саме, у Всеросійському науково-дослідному інститут особливо чистих біопрепаратів. Завжди цей НДІ був режимною установою, де розроблялися секретні проекти й існував спецрежим доступу й охорони. Знаходиться він і донині на Петроградській стороні.
Серед завдань, які офіційно декларує Інститут:
“Вивчення механізму дії і структурно-функціональної організації фізіологічно значимих білкових молекул.
Розробка наукових основ імунофармакології ендогенних регуляторів і інших біологічно активних речовин.
Вивчення теоретичних і експериментальних основ конструювання нових систем доставки лікарських препаратів пролонгованої дії з регульованим вивільненням лікарської речовини”.
Біологи зрозуміють, що під ці тези можна підверстати усе, що завгодно.
Той газ-реагент, що його ще називають газ-інкапосітан, був створений всередині вісімдесятих років з дуже конкретного приводу. Захитався радянський колосс на глиняних ногах, пішли хвилювання в країнах Варшавського Договору, народні виступи, страйки… І вчені Інституту створюють газ, які спецслужби повинні були розпорошувати у разі виникнення багатолюдних демонстрацій.
Вчені створили не сльозоточиву “перцівку”, яка зараз вільно продається у магазинах зброї, а реагент, який „вирубує” людину до 36 годин і доводить до парезів і порушення рефлексів.
Добрі чекісти…
Але вибухнула Польща. Потім Чехословаччина й Угорщина. У СРСР до влади прийшов Горбачов, який вчасно зрозумів, що затіяну ним перебудову не так зрозуміють, якщо людей почнуть поливати бойовою отруйною речовиною. Так це “ноу-хау” талановитих біохіміків з пітерського режимного інституту залишили на збереження в коморі.
Очевидці стверджують, що ще кілька років тому ємності з цим газом, сублімованим у порошкоподібну речовину, путались під ногами завгоспів на першому поверсі інституту.
Наближаємося до вкрай неприємного для чекістів моменту.
Отруєння Віктора Андрійовича Ющенка.
Міхаель Цимпфер, директор клініки ‘’Рудольфінерхаус’’: “В останні 24 години ми завершили роботу над аналізами крові й у нас не залишилося ніяких сумнівів. Однозначно мова йде про спробу отруєння діоксинами”. За словами співробітників клініки, наслідки отруєння будуть позначатися ще довго, а для повного відновлення знадобиться ще два-три роки.
Те, що Ющенко був отруєний навмисне — дурневі зрозуміло. І не протухла їжа стала причиною настільки серйозних наслідків. У страву чи напій була навмисно додана отруйна речовина. І дерматологічні наслідки — не вірус герпесу, а грізний симптом того, що в хворого дуже серйозно була уражена печінка.
Діоксин входив до складу дефоліанту “Сі Орандж”, який уперше застосували США у В’єтнамі тридцять років тому. Наслідки того застосування жертви відчувають дотепер.
Радянські спецслужби охоче перейняли розробку військових хіміків США, доробили з урахуванням новітніх біотехнологій. Згадуйте вектор роботи пітерського НДІ…
„Фізіологічно значимі білкові молекули” — саме те, що необхідно знати, щоб порушити чужорідною білковою речовиною фізіологію організму людини. Наприклад, некупленого кандидата в президенти.
„Взаємозв’язок між імунною і центральною нервовою системами” — так делікатно позначена мета: порушити функціонування центральної нервової системи і зруйнувати імунітет жертви.
„Лікарські препарати пролонгованої дії з регульованим вивільненням лікарської речовини” — конкретна вказівка на те, як власне і проходило надходження речовини з молекулами діоксина, наприклад, в організм, що отруюється.
Ну, а „Розробка наукових основ створення препаративних лікарських форм для аерозольного застосування” — саме в аерозольній формі газ надходив у легені жертв Норд-Осту…
Якщо немає і не передбачається перемоги свого кандидата в президенти, значить потрібні отруєння, бійки, вибухи. Нічого іншого, крім провокацій і убивств, чекісти робити просто не вміють!
І це — “Их нравы”.
Ватикан: коли час зупинився