“В очах однопартійців я чистий…”
— Найперше, Петро Іванович, прокоментуйте обставини Вашого звільнення з посади керівника міського Пенсійного фонду? Адже свого часу вони обросли чутками, які представляли керівника районного Руху (а тепер ще й кандидата на голову РДА) у дещо неприглядному вигляді.
— Щодо управління сільського господарства райдержадміністрації, то звідти я пішов за власним бажанням після того, як посаду розділили на дві: заступника голови РДА та власне начальника управління. Таким чином на мене, як заступника голови РДА, поклали велику відповідальність, при цьому не наділивши жодними повноваженнями. До слова, в мене була своя позиція щодо збереження сільського господарства як галузі: треба було на місці колгоспів створити орендні господарства. На жаль, тоді утворилося тільки одне таке підприємство у Завадці. Для збереження ж техніки я пропонував на базі колгоспних парків техніки створити кооперативи. Загальновідомо, що тоді зробили по-іншому: все розпорошили, і у результаті маємо нинішню ситуацію повного розвалу в сільському господарстві. До речі, мій відхід мав і політичне підґрунтя: тоді якраз почали активно створювати Аграрну партію. До її лав записували геть усіх, хто мав бодай якесь відношення до сільського господарства. Я — противник таких методів. Участь у політичних об’єднаннях, гадаю, має бути добровільною і тільки за переконаннями.
Політичні моменти зіграли свою раль і під час мого звільнення із Пенсійного фонду. Я був єдиною людиною у системі фонду, яка на парламентських виборах-2002 пішла у розріз з лінією державної виконавчої влади. Гасло „Всі за ЄДУ” — не для мене. Тоді я не стерпів і навіть відкрито виступив за „Нашу Україну”. В результаті став такою собі білою вороною в однорідному (принаймні, ззовні) середовищі держслужбовців. Відразу після виборів на мене почали шалено тиснути. Маю на увазі перевірки (відомчі, СБУ і прокуратури), які безперестанку змінювали одна одну, шукаючи в моїй роботі ознаки якихось правопорушень. Формальним приводом до відкриття проти мене адміністративної справи стало те, що я прийняв на роботу людину (яка попередньо мала у нас стажування) без належного конкурсу. Було кілька судових засідань, мені намагалися інкримінувати корупцію. Але з того нічого не вийшло: суд підтвердження факту корупції не знайшов. Але найголовніший висновок я для себе зробив: це не кінець, провокації та шантаж продовжуватимуться.
Додам, що в результаті цієї неймовірно важкої ситуації в мене загострилося загальне захворювання. Півроку я провів у лікарні (спецслужби перевіряли навіть там), і як наслідок — отримав ІІ групу інвалідності.
Життя „під ковпаком” врешті-решт стало нестерпним, і хоча колеги просили не зважати і терпіти, я розсудив інакше. І от з 2003 року я пенсіонер. Щоправда, ще не за віком, а за групою. Але жодної протизаконної дії, будучи начальником в структурі Пенсійного фонду, я не вчиняв. Більше того, працювати на державній службі і залишатися порядною людиною ще донедавна було нонсенсом. Історія мого звільнення — тому ілюстрація. В очах однопартійців я чистий, тому запитання про заміну керівництва районного Руху не виникало.
— Тим не менше, сьогодні Ви маєте групу інвалідності. Чи не стане ця обставина на заваді, якщо доведеться очолити РДА?
— Я добре знаю, що то таке працювати на посаді в РДА. В останній рік мій загальний стан поліпшився, я живу звичайним життям. З партійною та роботою на виборах я повністю справлявся, тому не бачу перешкод для того, щоб попрацювати головою РДА.
— Якщо головою Калуської райдержадміністрації станете Ви, то якими будуть Ваші перші кроки на новій посаді? Чи можлива ревізія рішень попередньої адміністрації?
— Насамперед, для ефективного управління районом треба підібрати команду, яка матиме одну мету — поліпшити ситуацію в районі. Ви знаєте, що Ющенко обіцяв при підборі кадрів брати до уваги професіоналізм, порядність та патріотизм. Я б на перше місце поклав патріотизм і порядність. Це має бути вродженим, цьому не можна навчити, на відміну від професійної компетентності.
Хочу сказати, що якщо з трьох кандидатур (Петро Цюпа від НРУ, Іван Живачівський від КУНу та Василь Семаньків від УНП. — Авт.) новопризначений голова Івано-Франківської облдержадміністрації обере мою, то двом іншим я відразу запропоную стати моїми заступниками. Сподіваюся, що Живачівський чи Семаньків мають схожі наміри.
Оцінку ж рішенням попередньої РДА давати має не нове керівництво: якщо десь закон порушено, то розбиратися з цим має суд.
— Що собою нині представляє районна організація НРУ?
— Народний рух, до речі, формувався як патріотична партія. Сюди люди прийшли не за посадами чи іншими привілеями, а виключно за покликом серця. Сьогодні районна організація Руху — це 24 осередки в селах. Серед них є такі, де більше 25 партійців, є й такий, де всього 5 чоловік.
— На місці того Руху, біля витоків якого стояли і Ви, сьогодні утворено кілька партій. Ви ж залишилися з Рухом. Чи не хотілося перейти до іншої партії?
— Рух почав ділитися, коли виникла реальна можливість боротися за владу. Причому ділилися не тільки на верхах, а й у нас, в Калуші. З’явилися люди, які почали заявляти, що Чорновіл як політик постарів, що його треба міняти. Насправді цей розкол був вигідний лише тодішній владі, правлячим злочинцям. В Калуші лідерами розколу були Стечак, Челядин, які взялися ділити Рух на міський та районний. Згодом виявилося, що це була спланована акція для розколу партії.
— Є інформація, що Калуська міська організація Руху підтримує іншого кандидата на посаду голови райдержадміністрації. Подейкують, що у міської влади є бажання, аби на цю посаду прийшов хтось із міськвиконкому.
— Інформація, що Калуська міська організація НРУ має свого кандидата на голову РДА, є хибною. Ми збиралися на крайову раду, де затвердили і внесли до списків, поданих до Центрального проводу партії в Київ, саме кандидатуру Петра Цюпи. Більше того, між міським та районним осередками Руху немає неприязні чи ворожнечі.
Міський Рух кандидата на голову РДА не має
— Але офіційна згода не завжди означає, що певні кандидатури не можуть підтримуватися за лаштунками. У будь-якому випадку і в міській, і в районній радах більшість — це члени партій коаліції „Сила народу”. Чому ж досі з боку цих рад ми не почули бодай заяви (вже не кажучи про те, що ради мають повноваження висловити недовіру посадовцям) з приводу фальсифікацій на виборах? Погодьтесь: провідні партії зобов’язані реагувати на важливі подій. Нехай навіть не ділом, а словом.
— Питання болюче. Мені, наприклад, соромно за нашу Калуську районну раду. На жаль, НРУ не має стільки депутатів, аби змусити поставити на обговорення те чи інше питання. Я неодноразово звертався до голови райради Василя Прокопіва з тим, що рада мала б дати оцінку діям підконтрольної їй Калуської РДА. Рада є тим органом, який представляє народ, і райдержадміністрація, хоч не ними призначена, є підзвітною районній раді. А питання про фальсифікації та рішення про створення депутатської комісії прийняли тільки на останній сесії. Воно є запізнілим. Гучні заяви треба було робити після першого туру виборів.
— Голів РДА призначають, а не вибирають. Тому, скоріш за все, заяви рад, окрім суспільного резонансу, ефекту не мали б. Інша річ, якби голову РДА обирали. У зв’язку з тим, що активно обговорюється адміністративна реформа, яким є ваше відношення до пропонованих змін?
— Я переконаний, що керівником району і відповідальним за все має бути одна людина, яку обрав народ. Якщо ми йдемо до демократії, то керувати на рівні району має всенародно обраний самоврядний орган. Але до цього ще треба дожити, мінімум один рік роботи попереду залишився.
Місто & район: конфлікт вічний?
— Хочу повернутися до недавньої суперечки навколо виділення в Калуші землі під будівництво православної церкви Московського патріархату. НРУ виступав проти, але це не завадило міській раді (яку очолює член Центрального проводу партії Роман Сушко) землю таки виділити.
— Наш партійний осередок і справді стояв на позиції, що землю під церкву Московського патріархату виділяти недоцільно. Але ця позиція є тільки політичною. За законом, кожна релігійна громада має мати можливість на рівних умовах будувати свій храм. Аргументом міської влади була також перспектива нормальної співпраці з „ЛУКОРом”.
— Між міською та районною владою постійно виникають непорозуміння. Мало не з кожного питання, яке потребує спільного рішення. Прокоментуйте, будь ласка, свіжі конфлікти: ситуацію з медициною та встановленням меж міста Калуша.
— Вважаю, що створення ТМО є величезною втратою для району через те, що ліквідована структура районної лікарні. Формування територіального медичного об’єднання проходило, ще коли міським головою Калуша був Степан Різник. Позиція Руху була висловлена на сесії міської ради — наші депутати були проти створення ТМО. Район же, який постійно побоюється бути обманутим, тішився з того, що отримує лікарню в Підгірках. Районні депутати сподівалися, що через ТМО до району підуть гроші. Причина змагання полягала не в поліпшенні лікування хворих, а в тому, хто тримає структуру ТМО, розподіляє місця і посади.
Щодо встановлення меж Калуша, то справа зайшла надто далеко. Тепер вже ніхто не може дати задній хід. Я знаю одне: суперечку за спірну землю, якщо межі не можна встановити за взаємною згодою сусідів, може вирішити тільки суд. На перший погляд, економічно вигідним і прийнятним виглядає те, що пропонує Сушко.
І в медицині, і в питанні про межі міста все має вирішуватися публічно. Аби громада розуміла мотиви дій керівництва.
— Рухівець Роман Сушко і член Української народної партії Василь Прокопів не можуть знайти спільну мову на рівні співпраці між містом та районом. Як взагалі домогтися, аби в одній упряжці змогли працювати люди з різних політичних сил, якщо навіть вихідцям з одного Руху це зробити важко?
— Те, що НРУ і УНП разом у блоці „Наша Україна”, ще не означає, що вони є ідейно близькими. А щодо перспектив Сушка і Прокопіва, то, думаю, вони обидва є керівниками ерудованими і сильними.
— Дякую за розмову.
Довідка: Партійна робота. Петро Іванович Цюпа член НРУ з 1989 року. Брав активну участь у формуванні партії, був делегатом на передустановчій конференції НРУ в Івано-Франківській області. З 1991 року очолив Калуську міськрайонну організацію НРУ. Сьогодні керує районною партійною структурою.
Професійна діяльність. Після закінчення Закарпатського лісотехнічного технікуму працював на різних посадах. Трудову діяльність почав в Калуші, слюсарем на ТЕЦ. Згодом (1976-80 рр.) — помічник лісника у Верховинському районі. Після повернення до Калуша — робота інженером у радгоспі „Більшовик”. Заочно закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю „фінанси і кредит”. В 1994 році на сесії районної ради затверджений на посаду заступника голови Калуської РДА з питань сільського господарства і начальника аналогічного управління. Через два роки перейшов на посаду начальника відділу сім’ї та молоді РДА. В 1999-2003 рр. працював начальником Калуського міського управління Пенсійного фонду України. Нині перебуває на пенсії по інвалідності.
Ватикан: коли час зупинився