Жити в безладі простіше…

Шановні друзі-однопартійці!
Шановні гості та запрошені!
Я бачу в цій святковій залі багато молодих голів — кучерявих, і з альтернативними зачісками і майже не бачу сивоголових та сивобрових. І хоч сам належу до категорії названих останніми, зізнаюсь, це мене тішить.
А тепер по суті.
Вітаю нас з трьома видатними подіями в житті міста.
З днем народження Калуської організації нашої партії!
З днем Калуша, який тепер воднодень святкує і Київ!
З мужнім вчинком нинішньої міської влади, яка виправила помилку місцевих підлабузників і реставрувала на майдані ЗНИЩЕНИХ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ — біля костела — пам’ятний знак, майстерно заретушувавши першу в державі монументальну мармурову згадку про „від тютєльки до тютєльки” ексгаранта…
Кілька слів про наші внутрішні проблеми та програмні документи.
Не всі у партії, на жаль, зрозуміли, що безсмертні методи організації партійного будівництва є для партії смертельно небезпечними.
Яскравим прикладом того, як не треба проводити партійні заходи, була обласна партійна конференція. Кажу, це не для ЧЕРВОНОГО слова, як висловився недавно наш ПОЧЕСНИЙ голова, чим мене, як любив глаголиць збройний ексміністр ДЕКІЛЬКА здивував. На обласній конференції було безмежно скучно і так все заорганізовано, що складалося враження про абсолютну потрібність на ній членів партії.
Скажімо, при виборах Ради обласної організації Партії думкою учасників установчого з’їзду від міст та районів вирішили не цікавитись…
Вірю, що і члени Партії, і майбутні члени Партії, присутні як гості, не вважатимуть мої слова за спробу пересварити однопартійців. Це критика, передбачена Статутом. І кожен член Партії має на неї право. Як до прийняття рішення, так і після нього. Зберегти б цю норму в Статуті…
Сподіваюсь, ми не повторимо помилку крайової конференції і не будемо відлякувати майбутніх членів Партії…
Про статут Партії я в області теж вже говорив, тож повторюватись не буду. Однак, щоб вас хоч трішки розвеселити, наведу один приклад. В „Голубому Апендициті” Олега Чорногуза описаний такий епізод. Хворому після операції принесли букетик пролісків, щоб вони (проліски) ЗБУДЖУВАЛИ ІМПУЛЬСИ Й ПЕРЕДАВАЛИСЯ В ГІПОТАЛАМУС, ДЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ІНТЕГРАЦІЯ НЕРВОВОЇ І ГУМОРАЛЬНОЇ ЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ.
Подібні перли й досі красуються в Статуті нашої Партії і з тим треба щось робити… І краще швидше, аніж ніколи…
Нас називають партією влади, хоч влади Партія не має. Партія так повільно створювалась, що коли влада формувалась, Партії, як такої, ще не було і представництва Партія влади у владі не отримала. Тобто, формально Партія влади виявилась в опозиції до самої себе. Парадокс? Ні, закономірність. І тому владу Партія влади ще має здобути на грядущих виборах.
Це чудово розуміють наші ідеологічні опоненти, і тому вони миттю пооранжевіли. І на то нема ради. Але є острах, оскільки роль рядових членів Партії їм не підходить. Їм подавай провідні ролі і керівні посади. Оскільки в тому є певний позитив, лякатися цього не варто, ця братія приречена працювати завзято…
Хотів би ще зупинитися на такому. Якщо ми хочемо, щоб ряди Партії розумно множились, маємо дбати про свій авторитет. Тобто, мусимо стати авторитетною і активною політичною силою. Насамперед в рідному місті. Маємо шанувати владу нинішню, всіляко їй допомагати у добрих справах, не забуваючи конкретно і прискіпливо цікавитись у неї, скажімо, про такі речі: поділіться досвідом, панове, чому калущук, на відміну від іванофранківця чи киянина, на запитання: коли у вас буває гаряча вода? відповідає: а що воно таке гаряча вода?!
Чому на калуських ринках дика антисанітарія, чому платники податків на ринках тонуть у калабанях, чому на жодному продовольчому ринку у Калуші нема КОНТРОЛЬНОЇ ваги?
Ви, панове, не знаєте правил торгівлі? Вам для того, щоб належним чином організувати на ринках торгівлю бракує закордонних мандрів та інвестицій, чи, перепрошую, маєте з того певний зиск?
Або таке: коли за послуги теплокомуненерго, не перепрошую, препаршиві, будемо платити у відповідності із чинним законодавством, а не так, як хочеться тепловодопостачальникам, які не здатні укласти з громадянами угоди, передбачені урядовими постановами? Я розумію, в комунальників бракує кваліфікованих юристів, але ж вони, здається, в надлишку у міськвиконкомі… Невже вони не здатні на елементарну юридичну експертизу? Гадаю, собака зарита в іншому. Жити в безладі простіше…
Коли у місті, яке волею долі не має чим дихати, буде збільшуватись не кількість територій, залитих асфальтом, закладених плиткою чи забетонованих, а кількість зелених насаджень? Та не у вигляді вішаків, як практикується нині!
Чому чарівне річенятко, води якого донедавна жебоніли центром міста, перетворилось у стрічну канаву, а побіля ПК „Мінерал” з річечки, перегаченої якимось трубами так смердить, що кам’яний В’ячеслав Чорновіл затуляє носа?..
Коли наші міські обранці перечитають Статут Калуської територіальної громади і повикидають звідти норми, виконання яких неможливе?
Чому у місті, замість того, щоб ремонтувати тротуари, які давно стали непрохідними, і по яких можна возити у візочках тільки беззубих дітей, щоб у тих, що вже перші зуби мають від тряски молочні зуби не повилітали, закопують гроші в дорогу, яка веде від аптеки на цвинтар?
Перелік можна продовжувати, але це тема окремої розмови…
Передостаннє. Гадаю, вартувало б вимагати і від Президента і від улюбленого Прем’єра, аби міністри врешті-решт опанували українську мову і перестали цвенькати по-чорномирдінськи. Може варто допомогти їм БУКВАРЯМИ…
Насамкінець хочу закликати всіх до роботи. Певен, її вистачить. А оскільки роботи буде багато, закликаю партійців кликати до наших лав сусідів, друзів, родичів і просто людей гідних.
Сподіваюсь, в Партії знайдеться достойне зайняття і для людей, які володіють словом і здатні ефективно спілкуватися з великими здвигами народу. І не лише на західних кресах. Тут у нас не ми працюємо на авторитет Ющенка, навпаки, високий авторитет Президента працює на Партію
Доля ж виборів, маю на увазі парламентські, вирішується на сході та півдні держави. Туди потрібно направити основні зусилля в агітаційний період, а не товктися по Калушу та околицях, щоб не пролетіти на виборах, як гринджоли над Європою…
І вже зовсім останнє. На правах реклами. Хоч письменники в Україні переважно жебраки, кілька книжок Ігоря Гаврилюка — кольору революції, які з’явилися друком у 1993, 1997 та 2001 роках, можу запропонувати членам Партії за фантастичними знижками.
Дякую вам за увагу!