З усіма фінансовими операціями Майдану мала справу саме ВГО: “Ті кошти, які надійшли в період стояння на Майдані йшли через ВГО “Наша Україна”, тому що це була єдина легальна на той момент структура, яка знаходилась у повній координації з центральним штабом”, — каже Роман Безсмертний.
Підготовкою спостерігачів, членів виборчих комісій, за словами Безсмертного, займалось теж ВГО, а тому “фактично досить довгий період ВГО “Наша Україна” була замінником партії Ющенка”.
2 липня ВГО звітувала про те, за які гроші була проведена революція, а також нагороджувала своїх фінансових героїв, які зізнаються, що “навіть не сподівались”, що про них “згадають”.
Втім, як виявилося, ВГО досить вибірково підійшла до відбору “героїв” — значна кількість бізнесменів, які підтримували революцію силами своїх компаній, і навіть мали б отримати подяки особисто від президента (згідно з обіцянками “штабістів”), навіть не дізналися про нагороджувальний з’їзд. Можливо, це сталося тому, що запросили лише тих, хто перераховував кошти на банківські рахунки. Чи це достойний аргумент?
“Любі друзі”, як сказав би президент.
Ющенка на святі не було, але було його слово. І слово президента до всіх “помаранчевих підприємців” було таким: “Сьогодні ви зібралися разом не лише для привітань та подяк. Вам належить накреслити новий план – як втілювати у нашому житті ідеали Майдану”.
Який такий план мав на увазі президент після майже піврічного періоду свого урядування залишилось незрозумілим, оскільки самого Ющенка там не було. Його вітальне слово зачитував Роман Безсмертний.
Втім, і тут спрацював принцип командності: не було на урочистій звітній конференції ВГО “Наша Україна” і Миколи Мартиненка, Давида Жванії, Олександра Третякова, Юрія Павленка та інших. Хоча їхній прихід на захід був анонсований.
На перший погляд, бойкотували захід і самі підприємці: заповнюваність орендованого залу Будинку культури КПІ становила близько 10%. Як підсумував незмінний Безсмертний, на з’їзд “було запрошено трохи більше 800 осіб. З’явилося 350. Але це не є люди, які зобов’язані чимось нам. Ми зобов’язані їм подякувати”.
Хоча склалося враження, що підприємці хочуть отримати подяку не словом, а ділом – очевидно, політика уряду щодо малого і середнього бізнесу мало нагадує обіцяне в грудні.
Втім, виявилося, що попри несприятливий інвестиційний клімат, бізнесмени бойкотувати нікого не збиралися. Їх просто занадто пізно запросили на власне нагородження: так, кияни запевняли, що отримали запрошення лише в п’ятницю, а регіонали – що в середу-четвер. Тому й розуміють своїх колег по бізнесу, які хоч і хотіли б з’явитись на захід, але не змогли внести відповідних змін в свої планувальники.
Це не засмутило горе-організаторів: як зазначила член правління ВГО “НУ” Оксана Грязнова, “треба розрізняти з’їзд політичної партії і громадської організації”. “Я вважаю, що як для ГО достатньо було людей, достатньо гарна була атмосфера, достатньо тепле і добре спілкування відбувалося”, — каже вона.
На думку Грязнової, просто абсурдно вважати, що хтось міг бойкотувати конференцію, бо “громадська організація не може бути настільки заполітизованою”, а “підприємці не можуть у такий спосіб висловлювати протест”.
Взагалі ж, атмосферу заходу можна охарактеризувати словами священика, що виступав на сцені: “Головне – духовне, а те, що влада якось не справляється з проблемами, то це нічого”.
Тим більше, що святих отців організатори свята не забули: декому теж видали ордени за те, що вони по своїх єпархіях збирали гроші та провізію для Майдану. При цьому були присутніми і автокефали, і православні Київського патріархату. Священики зізналися, що дуже окрилені заходом та всім тим, що робить для них Ющенко: “він сам є глибоко віруючим і намагається церкви об’єднати. Ми за нього молились і продовжуємо молитись”, - стверджував єпископ Черкаський і Кіровоградський УАПЦ Богдан.
По-колгоспному
Що організатори зрозуміли добре – так це те, що подяку в кишеню не покладеш. Але і обтяжувати кишені підприємців ніхто не захотів, тому всім дарували грамоти та значки. Що дало підставу бізнесменам згадати буремну молодість – як працювали студентами у колгоспах, і так само отримували нагороди за найбільший врожай.
Отже, “колгоспною” називали бізнесмени процедуру подяки за благодійні внески. Нічого дивного: нагороди “Гвардії революції” та “Грамоти за активну участь у помаранчевій революції” “іменем революції” нагороджували ті, хто й реєстрував учасників звітної конференції. Прямо там, на місці реєстрації. Ніяких оплесків, визнання та потиску руки на сцені. Знаки, запроваджені “революційною радою командирів помаранчевої революції” видавали по-простому, по-народному.
До речі, самі значки теж дуже нагадували комуністичні часи: від самої назви “орден Гвардії Революції” до загального дизайну віяло чимось радянським. Але від комуністичного відрізняв нинішню урочисту конференцію хронометраж – з’їзд тривав менше двох годин. Далі було частування помаранчами, які занадто виділялись на невеличких фуршетних столах.
Спілкувались бізнесмени між собою жваво, жалілись на зменшення рентабельності власних підприємств, але тішились з того, що вже менше хабарів беруть чиновники. Щоправда, одна жінка-бухгалтер довго переконувала Катеринчука у тому, що “ніхто не працює чесно і при нинішніх умовах”, а тому треба зменшувати податковий тиск. На що Катеринчук нагадав підприємцям про 6 мільйонів пенсіонерів.
Сам заступник голови ДПА легко і активно спілкувався з підприємцями, пообіцяв їм, що “не піде, поки з кожним не переговорить”. По суті, він був єдиним обличчям влади на конференції близько першої дня, і, зрозуміло, всі запитання і пропозиції були звернені саме до нього.
У свою чергу, Катеринчук спробував налагодити постійні контакти з колегами по ниві: запросив підприємців відвідувати податковий клуб, про який ніхто з присутніх, крім самого Катеринчука, нічого не знав.
А ті бізнесмени, які “колись з Ющенком пили чай-каву”, скаржились, що з ним навіть словом перекинутись не можуть ось уже півроку. “Ющенка так оточили його ж підлеглі, що до нього просто не можна пробитись. Ви думаєте, він знає про сьогоднішній захід? Сумніваюсь…”, — засумував один бізнесмен з Києва.
Про американські гроші…
Не обійшлося і без серйозних підрахунків. Виявилось, що на революційні події на рахунки ВГО “Наша Україна” в банках “Діамант” та “Мрія” надійшло 22 млн. 656 тисяч гривень (починаючи з 24 листопада 2004 року). При цьому ці кошти надходили від юридичних та фізичних осіб із всіх регіонів України та українців з-за кордону.
З початку існування організації, 30 червня 2003 року, на поточні рахунки організації надійшло 25 млн. 515,2 тисячі гривень. Витратила ж ВГО “Наша Україна” з часу заснування до 6 грудня позаминулого року – 14 млн. 57,6 тисяч. “Залишок піде на благодійність”, — стверджують в “НУ”. При цьому цікаво, що на суспільні заходи та, власне, благодійництво було заплановано витрати 2 млн. 280 тисяч гривень, а витрачено менше мільйона.
Економити взагалі стало модно. Зекономили на “Євробаченні” - і на витратах на утримання ВГО теж зекономили — два мільйони гривень. Помаранчева продукція обійшлася організаторам в 3 млн. 57 тисяч гривень, на забезпечення проїзду учасникам акцій було витрачено ще мільйон 255,2 тисяч гривень.
На “аптечні заходи, спальні комплекти, банні послуги” – 296,5 тисяч гривень, ще 100 тисяч пішло на спецодяг самоорганізованим структурам безпеки Майдану.
Проїли учасники Майдану за підрахунками “НУ” 508,3 тисяч гривень. Як пригадується, ситими були не лише учасники Майдану, але всі київські бомжі. Тут уже допомагали ті, хто не перераховував гроші через банки, а просто ніс їх разом з бутербродами на Майдан.
... і “Нашу Україну”
Роман Безсмертний чітко окреслив майбутнє ВГО: “Допомога дітям-сиротам, багатодітним сім’ям, допомога інвалідам, реалізація міжнародних проектів, які пов’язані з інтелектуальним, аналітичним забезпеченням процесів…”
При цьому Безсмертний закликав “залучати тих чиновників, які нині є в секретаріаті, в інших державних установах, щоб вони не забували, “що вони є родом з Майдану”. Не забув голова правління ВГО і про святих отців: “співпраця з церквою є дуже важливою для ВГО “Наша Україна”.
Політикою ВГО займатися вже навряд чи буде – перше номер агітаційної газети “Так!”, розданий на конференції, був замовлений вже “Народним союзом Наша Україна” – тиражем в півмільйона екземплярів.
Відповідні цілі підтвердив і Безсмертний: “Щоб у цей постпереможний період ми не зависали, а продовжували працювати. Що я маю на увазі? Сьогодні більшість підрозділів місцевих ВГО “Наша Україна” переходять до партії Ющенка, до партії НСНУ”.
Але сам характер проведеного з’їзду показав, що цим мріям не скоро збутися: занадто організатори віддалені від людей. І хоча можна вважати захід звичайною протокольною незначною зустріччю, багато деталей показали, що влада не навчилася поважати бізнес, не може достойно йому подякувати, правильно запросити і показати свою добру пам’ять про події Майдану. А не тільки згадки про них.
Так що, мабуть, мав рацію попередній президент, коли зазначив, що Україна нині радше колгосп, аніж демократична країна. І в цьому колгоспі все ще керують самі партфункціонери.
Ватикан: коли час зупинився