Ми всі були на Майдані, а фоси далі засипані

Те, що не обійдеться без баталій, свідчила присутність на зібранні голів міських та районних організацій УНП, „Батьківщини”, НСНУ, керівників райради, РДА, прокуратури і райвідділу міліції. Та й сам сільський голова, відкриваючи збори громади, відразу зазначив: жодного рішення присутні прийняти не можуть, оскільки немає половини мешканців села. Організатором сходу селян було оголошено місцевий осередок „Батьківщини”.
Проте особливої активності підмихайлівці не виявляли, як не носили мікрофон між рядами і як не агітували сказати все, про що люди думають. Ослаблення інтересу селян стимулювало і пекуче сонце, під яким стояли присутні. Адже відбувалося зібрання під відкритим небом, біля місцевої школи. Свого Народного дому село, звідки походить левина доля районних можновладців, включно з заступником голови районної ради Василем Семаньківим і начальником відділу культури РДА Ігорем Пробоївим, немає. Новобудова осередку культури, яку розпочато 12 років тому, нині нагадує суцільні руїни, з яких проростають берізки і тополі. Сама районна влада провела усі збори у тіньочку…
Очікуваної інтриги не відбулося. Було багато галасу, безпредметних виступів із взаємними звинуваченнями. Виступаючи, районні керівники були далекими від проблем селян. Ратуючи за завершення Народного дому, голова РДА Іван Живачівський нагадав про проблеми Державного бюджету через змову російських нафтотрейдерів. А Василь Прокопів назвав Підмихайля візитною карткою району, яке має багато лідерів. В той же час „візитна картка району” не має ні зупинок, ні Народного дому, ні людських доріг. А осередком культури тут є місцева забігайлівка, звідки навіть у неділю, коли щойно у місцевій церкві закінчилася Служба Божа, виходили пияки.
До громади звернувся і місцевий священик, який риторично запитав, що зробила влада для культури села? Хоча в той же час духовний лідер Підмихайля нічого у своєму виступі не зазначив про роль церкви в об’єднанні громади, спільній праці для духовного відродження „візитної картки району”. Адже не секрет, що колись в українських селах саме навколо Церкви гуртувалися громади сіл, саме Церква була осередком духовності. І без грошей можна вичистити канави, подбати про припинення пияцтва чи хоча б закриття розважальних закладів до півночі. Не кажучи вже про побудову нехай невеликого 1-поверхового Народного дому. Адже говорити нині про завершення будівництва у Підмихайлі недобудованого храму культури, на який потрібно більше 2,6 млн. гривень, може хіба що марсіанин. Немає ні грошей, ні потреби у такому величезному закладі для села, в якому є трохи більше 2 тисяч мешканців. Тільки на мінімальні потреби села щороку потрібно більше 100 тис. гривень, з яких більше 60 становить дотація з районного бюджету. В свою чергу, районний бюджет майже повністю дотаційний з Державного бюджету.
Очевидно, що присутні на зібранні жителі села мало поінформовані про те, звідки, скільки і на що витрачаються бюджетні кошти. Чимало питань мав би зняти сільський голова, який сам зізнався, що звітував перед виборцями ще 2003 року. А треба це робити не рідше 1 разу на рік, а в інтересах самої влади села — хоча б щокварталу. Тоді нікому не кортітиме втягувати політичні сили у розв’язання місцевих конфліктів.
Єдиним реальним результатом зібрання стала обіцянка голови РДА Івана Живачівського провести вже цього року ремонт 3 км дороги з Підмихайля до Вістови. Але при умові, що самі селяни вириють окопи. Адже, як зазначив районний керівник, „ми всі були на Майдані, а фоси далі засипані”.
Реально того дня попрацювали члени районної організації Української Народної Партії, які зібрали у Підмихайлі понад 250 підписів за визнання ОУН.-УПА воюючою стороною. Всього у цьому селі вже зібрано майже 900 голосів, тобто за відновлення історичної справедливості підписався чи не кожен другий підмихайлівчанин. Це свідчить, що громада може діяти спільно — потрібна лише ідея та лідер.
Збори селян мляво підтримали створення громадського комітету чи то народного, чи національного порятунку. Активіст з Бережниці, ініціатор створення міфічного комітету, пообіцяв, що тепер жителі Підмихайля будуть знати, куди витрачають їхні гроші. А ще він попросив сільського голову виділити для комітету „хоч якусь табуретку у сільраді”...
Інтриги не відбулося. Сільський голова залишився. Як і проблеми села.