Детальніше про суботні події — в інтерв’ю з депутатом обласної ради (фракція БЮТ), головою Калуської районної організації УРП „Собор”, начальником управління економіки міської ради Богданом Яковиною.
— Богдане Михайловичу, то відбувся все ж таки з’їзд „Собору” чи ні? Які подальші кроки партії напередодні виборів 2006 року? Як вплине спроба захоплення влади у партії на подальше політичне майбутнє Вас і Ваших однопартійців?
— З’їзд однозначно не відбувся. Про це свідчить і висновок Міністерства юстиції. Про те, що готується зрив з’їзду чи якийсь схожий сценарій, було зрозуміло, щойно ми підійшли до Будинку архітектора, де мав відбуватися з’їзд. Вхід у приміщення контролювали люди кримінальної зовнішності. Всередину не міг потрапити навіть Дмитро Павличко, який забув запрошення вдома. Мені і брату Миколі Яковині (заступнику голови УРП „Собор”) довелося пояснювати охоронцям з обличчями, позбавленими будь-якого інтелекту, що такій людині, як Дмитро Павличко, не потрібно жодних запрошень та документів. Про нього написано в усіх підручниках! На з’їзд не допустили і Єпископа Сімферопольського і Кримського УПЦ Київського патріархату Климента.
Згодом владика передав листа, звертаючись до делегатів надзвичайного з’їзду УРП “Собор”, який пройде наприкінці листопада. Зокрема, у зверненні йдеться: „Анатолій Матвієнко є єдиним політиком в Україні, який, перебуваючи в АР Крим, не побоявся заявити вголос, що він українець, який поставлений був для захисту Законів України і розвитку і підтримки національної ідеї. Розвиток Кримської Єпархії УПЦ КП припав на його перебування Головою Ради Міністрів Криму.
Мені дуже прикро було дізнатися, що прем’єрство Матвієнка в Криму було невдалим, голосування за його звільнення підтверджує протилежне. Було б дивним, якби депутати від “Руского блоку”, комуністів та їм подібних, могли змиритися з тим, що завдяки уряду Матвієнка, повернуто у державну власність сотні гектарів чорноморського узбережжя. Саме в Криму Матвієнко проявив себе як державний діяч. Невже УРП “Собор”, яка має славетну незаплямовану політичну історію, може розкидатися інтелектом таких людей, як Матвієнко? У такий відповідальний час зростання і становлення нового українського політикуму розбрат у будь-якій його частині може бути ініційований лише з боку антиукраїнських сил. Закликаючи Боже Благословення, молю, щоб в цей відповідальний час Господь благословив пережити цей складний відрізок часу, і дав можливість зберегти те цінне що нас єднає. Хай благословить нас Господь”.
— Хто все ж стоїть за зривом такого потрібного і відповідального з’їзду УРП „Собор”, який мав визначити, з ким і у якому форматі партія піде на вибори?
— Найбільше дивує в цій ситуації те, що на чолі розколу став поважний чоловік, який для багатьох є моральним авторитетом, — Левко Лук’яненко. Проте саме він не дав відбутися з’їзду, не надав слова для виступу голові „Собору” Анатолію Матвієнку. Вгамувати Левка Лук’яненка і все ж розпочати з’їзд спробували жінки — представниці нашої делегації. Зокрема, голова обласної партійної організації Олександра Мєчева. Проте навіть до жінки проявили насильство. Але п.Олександра не розгубилася і почала співати гімн України, а згодом разом з усім залом змовила зі сцени молитву. Але сценарій зриву з’їзду все одно був реалізований.
До честі нашого лідера Анатолія Матвієнка, йому вистачило душевних сил та мужності пробути на сцені увесь час, протягом якого тривав справжнісінький шабаш. В хід ішли мегафони. Делегатів — прихильників дотримання статутних норм грубо ображали і погрожували фізичною розправою. Їм не давали можливості висловити свою позицію, оскільки президію і трибуну було заздалегідь заблоковано. Це змусило велику групу делегатів, у тому числі 16 з 27 голів територіальних партійних організацій, покинути залу і звернутися до Міністерства юстиції з заявою, в якій вони заперечили легітимність зібрання, що відбулося 22 жовтня в Київському будинку архітектора.
— То чи пройшов у партії справжній розкол? Якими будуть дії Анатолія Матвієнка?
— Центральна Рада партії, легітимно обрана на ХІV з’їзді УПР “Собор” 12 лютого цього року, під головуванням Анатолія Матвієнка того ж дня, у суботу, зібралася на своє засідання, на якому були присутні 36 з 64 членів Ради. Центральна Рада заявила про те, що зібрання, оголошене групою партійних заколотників ХV з’їздом партії, є нечинним з огляду на численні порушення норм партійного Статуту й етики, а також законодавства України, а всі його “рішення” є нелегітимними й не підлягають виконанню. Рада засудила як хуліганські дії тих, хто прямо перешкоджав нормальному проведенню з’їзду 22 жовтня, так і позицію тих членів Центрального проводу та Ради старійшин партії, які стали на шлях внутріпартійного заколоту і скористалися для реалізації своїх цілей відверто аморальними й протиправними методами.
Виходячи з цього, Центральна Рада, діючи відповідно до партійного Статуту, припинила повноваження Центрального проводу та заступників голови партії, обраних 12 лютого цього року. Новими заступниками голови УРП “Собор” Анатолія Матвієнка обрані Олександр Бондар, Максим Стріха та Микола Яковина. Новим керівником парламентської групи УРП “Собор” затверджено академіка Костянтина Ситника. Центральна Рада наголосила: статутні повноваження представляти партію має лише її легітимно обраний голова Анатолій Матвієнко та Центральний провід, обраний на засіданні Центральної Ради 22 жовтня цього року.
— Важливе питання: у кого перебувають печатка партії та реєстраційні документи?
— У розпорядженні легітимного керівництва партії, підтримуваного абсолютною більшістю партійних організацій.
— І все ж, з ким буде йти на вибори УРП „Собор”?
— Центральна Рада підтвердила відданість партії ідеї творення потужної коаліції патріотичних національно-демократичних сил на березневих виборах 2006 року. Рада доручила голові партії Анатолію Матвієнку та новообраному Центральному проводові партії провести переговори з керівництвом партії ВО “Батьківщина”, НРУ, УНП, інших національно-демократичних партій з метою творення такої коаліції.
— Коли відбудеться партійний з’їзд, який не відбувся?
— Визначений час проведення надзвичайного з’їзду УРП „Собор” — кінець листопада-початок грудня. Сила — в правді.
Ватикан: коли час зупинився