Так складалося роками, що з приходом чергових виборів починає литися рясний дощ обіцянок, благодійництва у вигляді допомоги, додаткових доплат, термінового фінансування чого-небудь, подарунків, що нерідко перетворюються на банальну купівлю голосів виборців. Інколи це явище матеріалізується у 20 грн. за голос виборця, інколи — у цукеркові подарунки дітям, продуктові — пенсіонерам від того чи іншого кандидата. Воно й зрозуміло — голос виборця необхідно взяти будь-якою ціною: якщо не заагітуєш словом і високоморальними вчинками, то плати дзвінкою монетою. А такий принцип мені ненависний. Неодноразово бачив, як обіцяючи “золоті гори” виборцям, кандидат тільки що ставши депутатом забував про них на наступний день і принцип був дуже цинічний — наобіцяв, вибрали люди і забув до чергових виборів. Не має зворотнього механізму, який би дозволив виборцям контролювати, як виконуються передвиборчі обіцянки. А відкликати депутата — дуже складна процедура, на яку часто і не наважуються люди, мовчать і терплять до чергових виборів і знову надіються, що зміни будуть на краще, інші — розчаровуються, не підтримують нікого, не йдуть голосувати.
Хочу закликати калушан — навчитися бачити цю межу між щирістю і підступністю та брехливістю, між добрими намірами й цинічним розрахунком, між людяністю та черствістю.
Щодо себе, то хочу сказати, що понад 35 років трудової діяльності дали мені необхідні знання, вміння та досвід у керівництві підприємствами та трудовими колективами. Усі роки трудової діяльності провів на будівництві та ремонті цехів і виробництв в/о “Хлорвініл”, ВАТ “Оріана”. Будував та ремонтував усі цехи великої “хімії” з усіма тоді ще молодими інженерами , технологами, а тепер керівниками ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “Карпатнафтохім”, які мене знають в обличчя і з якими не один “пуд солі” з’їли.
Одним з пунктів моєї програми є поліпшення співпраці між міською владою та ТОВ “Карпатнафтохім” — взаємне порозуміння, співпраця, зняття невирішених питань та повага до одного з найбільших підприємств Прикарпаття.
Що ж до незадовільного стану соціальної, комунальної, бюджетної та інших сфер, можна дуже багато і довго говорити, а треба робити. І те, що я вважаю за потрібне здійснити, є у моїй передвиборній програмі.
Калуш значно поступається іншим містам Прикарпаття, особливо в комунальному господарстві та благоустрої. Це найболючіше питання сьогодення. В цьому напрямі потрібно зробити такі речі:
1) перегляд принципів організації роботи ЖЕО;
2) підвищення зарплат працівникам комунальних підприємств;
3) залучення альтернативних комерційних пропозицій, що стосуватимуться передання повноважень ЖЕО фірмам-конкурентам;
4) якість надаваних послуг має стати основою для діяльності житлово-комунального господарства.
Якщо ЖЕО не може забезпечити якість надання послуг, то це зможе зробити приватна структура. У таких умовах підприємці почнуть боротись за споживача, а це призведе до покращення послуг. Для того, аби така програма запрацювала, потрібно зовсім небагато — мати волю, щоб це робити, мати чіткий механізм реалізацій реформи і змусити чиновників відчувати себе громадянами міста, щоб вони працювали для громади. Сам мер не зможе нічого змінити без фахової команди, і вважаю, що треба брати на роботу в управлінські структури людей лише на конкурентній основі. Можна знати дуже добре людину, але якщо вона не може виконувати певну роботу, то й не повинна бути на високій посаді.
А щоб обличчя нової міської влади стало привабливішим, необхідно запровадити такі порядки:
— строго регламентувати роботу міських служб (термін розгляду заяви, надання юридичної допомоги і підготовка відповіді — 2 тижні) вирішення конкретних питань громадян і підприємств - до 1 місяця. Це зменшить хабарництво;
— всі тендери, конкурси проводити абсолютно відкрито, за участі громадських організацій і з широким висвітленням у ЗМІ;
— оскільки майбутнє Калуша у руках підприємств та бізнесменів, то слід усіляко сприяти підприємцям від поміркованої орендної плати до ліквідації бюрократичної тяганини у чиновницьких кабінетах.
Ватикан: коли час зупинився