Основною проблемою більшості соціологічних опитувань, за якими оцінювались рейтинги політичних партій (блоків) та ймовірна явка виборців протягом передвиборчої кампанії 2006 року є те, що їхня вибірка моделюється та розраховується, у більшості випадків, спираючись на дані офіційної статистики. Тобто, усі розподіли кількості мешканців (виборців) за адміністративно-територіальним, соціально-демографічним та іншими показниками у вибірці розраховуються за даними офіційної статистики. Набагато менше зустрічається таких опитувань, де застосовуються обґрунтовані імовірнісні методи, методики та техніки під час польового етапу (методика карток Кіша і інші). Причиною тому є складність застосування таких методів на практиці.
Тож, дані щодо кількості виборців, що мешкають у областях, містах (вони можуть класифікуватись у вибірці за кількістю жителів, типом підпорядкування), селах та селищах запозичуються з даних Державного комітету статистики. Маючи такі дані соціологи розраховують відповідні пропорції та квоти для кожної одиниці відбору (області, міста, села, статі, віку, освіти).
Однак, всі рейтинги, отримані за подібними вибірковими моделями, не враховують того, що дані офіційної статистики не віддзеркалюють реальних розподілів. Ще два роки тому у Верховній Раді та серед науковців, соціологів обговорювалась проблема, що від 7 до 12 мільйонів громадян України перебувають за кордоном (в основному нелегально). За оцінками експертів в основному це громадяни старші від 18 років, але розподіли їх соціально-демографічних характеристик точно не встановлені. Якщо взяти нижню цифру (7 млн.), то це становить 18,8% від усієї кількості виборців. Особливо слід звернути увагу на те, що більшість цих виборців приписані до виборчих дільниць західного регіону.
Наступною проблемою достовірності таких рейтингів, є те, що в Україні достатньо серйозним є обсяг трудової та студентської міграції. Основними напрямками такої міграції є село-місто та села й міста України— Київ. Далеко не всі з таких мігрантів поїдуть додому заради того, щоб проголосувати. Однак, кількість таких мігрантів, а тим більше їх регіональний розподіл нам достовірно не відомі, що безумовно потребує додаткового ґрунтовного дослідження.
Близько 7% усіх виборців (середнє за даними останніх соціологічних опитувань) не планують брати участь у виборах, а близько 6% ще розмірковують з цього приводу і швидше за усе не будуть голосувати.
Близько 3,2% виборців не зможуть проголосувати, оскільки їм не вистачить відкріпних посвідчень. Цю проблему ми вже ставили через ЗМІ нещодавно.
Тож, порахуймо кількість тих, хто швидше за усе не з’явиться на вибори: 18,8% + 13% + 3,2% = 31,8% виборців. Крім того, це число не враховує кількість виборців серед тих категорій, що не увійшли до поданого аналізу.
Коментар директора департаменту досліджень Інституту досліджень регіонального розвитку України Сергія Дем’янова:
— Більшість опитувань в Україні здійснюються за необґрунтованою або недостатньо обґрунтованою моделлю вибірки. Тому усі ті рейтинги, що наводились різними соціологічними агенціями, мають лише тенденційний характер, а результати можуть мати серйозні зсуви. Отже, за об’єктивної ситуації близько 65% українців реально візьме участь у голосуванні на виборах 26 березня 2006.
Ватикан: коли час зупинився