Роман Руско: Дорогі мої калушани!

Дорогі хіміки, нафтохіміки, металурги, шахтарі, калійщики! Шановні вчителі, лікарі — всі, кому не байдужий Калуш!
Переглядів: 477

26 березня буває щороку, але цьогоріч — це надзвичайно важливий та відповідальний день: на державному рівні ми обиратимемо вектор розвитку нашої країни, а у нас, на місцевому рівні, нам з вами належиться вибрати очільника Калуської громади, який має нарешті виконати те, що обіцяють політики ось уже протягом 15 років. І той, і інший вибір надзвичайно важливі, бо від того, як житиме кожний маленький соціум зокрема, залежить те, як буде розвиватися українське суспільство загалом.
Будь-яка влада, обрана народом, є тільки для того, щоб надавати якісні послуги громаді. Але без допомоги громадян міський голова не зможе щось зробити.

Я не хочу управляти, я хочу запропонувати калушанам свої послуги — найняти мене на цю роботу.
Не буду обіцяти, що виконаю все, бо я тільки людина, але хочу довести, що влада може працювати у зовсім іншому форматі — чесно, прозоро, керуючись вищими цінностями, а не бажанням все купити — продати.
Чому саме я? Ви вправі зробити вибір на користь того кандидата, який вам більше до душі. Але перед тим запитайте себе: що зробила і що насправді зробить ця людина для міста? 
Я все своє свідоме життя пропрацював на “хімії”. Пройшов шлях від апаратника, слюсаря, майстра, начальника цеху, до начальника управління очисних споруд.
Я не шукав легкої роботи, в мене ніколи не було “плеча”, “руки”. Мої батьки були простими робітниками. Все, чого я досягнув в житті, досягнув своїми силами, своєю працею. Моя сім`я знає, що таке нелегкі часи, нестача грошей.
Проте все це позаду. Мої два сини сьогодні уже дорослі самодостатні люди. Для себе не хочу нічого.

Іду у мери,
щоб допомогти своєму місту.
Я, як і більшість калушан, сподівався, що ось, з приходом нової влади, стане краще жити, адже треба зовсім не любити свого міста, щоб своє привілейоване становище використовувати тільки для власної вигоди. Дива не сталося, і це ще раз підтвердило: сподіватися треба тільки на власні сили.
Мені боляче, що моє рідне місто пропадає від байдужості влади, її бездарного керування протягом багатьох років. Красиве квітуче місто перетворилося у смітник.
Подивіться, якими ми ходимо тротуарами,  якими дорогами їздимо, як виглядають наші будинки, дитячі майданчики, шкільні подвір`я, як проводять дозвілля наші діти, молодь, як “турбується” влада про пенсіонерів, молоді сім`ї,  малозабезпечених калушан! Не сумніваюся, що кожен житель міста може додати до списку щось своє, наболіле, що не хоче зрозуміти влада, бо ЇЙ БАЙДУЖЕ.
Навіщо дурити виборців обіцянками на кшталт безплатної медицини. Адже і до виборів, і після безплатно лікувати всіх ми не зможемо. Треба насамперед забезпечити  медикаментами ту категорію населення, яка сама не спроможна купити навіть елементарного. А після цього робити вже наступний крок. Тільки поступальним рухом ми зможемо чогось досягти.
Або візьмімо комунальну сферу: сьогодні калушани самі латають дахи, прибирають під’їзди, тижнями очікують електриків та сантехніків від ЖЕО, або ж, утративши терпець, оплачують приватні послуги.  Куди ж йдуть гроші за квартплату?  Очевидно, що для утримання власне житлово-експлуатаційних організацій. І це треба міняти в першу чергу: поставити прилади обліку води, змусити працівників ЖЕО відповідати безпосередньо перед калушанами, поміняти старе енергоємне обладнання на нове та більш ефективне. Очевидно, що для цього треба насамперед розробити правильний і головне — прозорий механізм розподілу коштів і дотримуватися наміченого плану. Вважаю, що краще повністю поміняти водопровід чи каналізацію на котрійсь вулиці, поставити два насоси в рік на водозаборах, ніж розпочати роботи по всьому місту і не довести нічого до логічного завершення. 
Для того, щоб витягнути наше місто з прірви, потрібна людина з великим трудовим стажем, досвідом роботи.

Калушу
потрібен газда! 
Не політик, не бізнесмен, а господарник має прийти до влади, бо люди вже втомилися від передвиборчих обіцянок, від позалаштункових “розборок”. Калушанам уже важко розібратися, де правда, а де брехня, і це не дивно, адже так багато бажаючих зайняти крісло мера ще не було і про більшість кандидатів калушани почули вперше на цих виборах. Про нас раптом згадала і та людина, які протягом 4 років і чути не хотіла про Калуш, бо думала, що наші шляхи більше не перетнуться. Проте вона переграла сама себе і сьогодні теж мітить на посаду міського голови, щоб не залишитися „не при справах”. 
На мою думку, кожен має займатися своєю справою: педагог — навчати дітей, лікар — допомагати хворим, підприємець — займатися бізнесом.
Я твердо переконаний, що

влада і бізнес — це дві несумісні категорії.
Міський голова має насамперед думати про інтереси громади, а не лобіювати свою власну бізнесову зацікавленість. Я з великою недовірою ставлюся до заяв кандидатів-бізнесменів про те, що з приходом до влади з бізнесом буде покінчено. Навіщо успішному підприємцю залишати вигідну справу, яка дає засоби для непоганого проживання, і поміняти на величезні проблеми з дорогами, „комуналкою”, соціальною сферою, якщо тільки він не сподівається на набагато вищі дивіденди від мерського крісла?
У загальній картині діяльності влади політика має виднітися тільки у вигляді коротких незначних мазків, бо, як свідчить досвід, політична фарба має здатність заляпати навіть найкраще полотно життя міста. Маємо приклад цьогорічних передвиборчих перегонів, коли громадськість з нетерпінням очікувала на примирення основних помаранчевих сил міста і висунення єдиного кандидата. Робилося багато гарних заяв, як тепер виявилося — суто для політичного резонансу. Особисті амбіції вкотре стали вище за інтереси міста. Кандидати забули, що

тільки в єдності — сила народу.
Кожен тягне ковдру на себе, і тепер уже паплюжить колишніх політичних соратників. А водночас чекає, що потужний політичний бренд “вивезе” його на своїх плечах прямісінько на крісло мера. Хіба це політика? А якщо й так, то невже таке обличчя вона має мати?
Передвиборчі перегони ще раз підтвердили тезу, що Калушу потрібен позапартійний мер, який зможе об’єднати всі партії, блоки, політичні сили, які за незалежну Україну, які будуть відстоювати інтереси громади Калуша.
Я не давав нікому ніяких зобов’язань, квот, ні з ким не укладав ніяких договорів, тому нікому не буду  „відробляти” передвиборчої підтримки, окрім калушан. А Вам, дорогі калушани, я обіцяю відробити Вашу довіру сповна. Адже розумію, що найвідповідальніше — це подивитися людям у вічі.
Для мене, як корінного калушанина, дуже дорогі честь та добре ім’я, бо у цьому місті живе моя сім’я, підростає онучка. Мені важливо, щоб цій дитині і через багато років говорили про мене добрі речі, щоб їй ніколи не довелося соромитися того, що Роман Руско — її дідусь.
Я зобов’язуюся чесно, вірно, за християнськими нормами служити громаді Калуша.
Вдячний всім людям, які приходили на зустрічі до мене, які вислухали та повірили мені, а відтак дали своє благословення балотуватися на посаду міського голови.
Хочу попросити пробачення перед колегами-хіміками, з якими пропрацював 36 років, за те, що не зміг з незалежних від мене обставин зустрітися з ними, подивитися їм у вічі.
Сьогодні важке становище у Калуші і нелегко буде новому меру зі всім впоратися. Тут потрібні надійні впевнені чоловічі руки — руки господаря.
Я боюся лише одного — що міського голову, попри волевиявлення народу, просто „призначать”. Тому закликаю Вас, калушани, прийти на виборчі дільниці, скористатися свої правом вибору та проголосувати за ті партії чи блоки до рад, за ту особистість на посаду міського голови, які зможуть втілити Ваші сподівання в життя.
А за себе я впевнений:

йду до мети чесно, без чорного піару, неправдивих обіцянок,
вдаваної любові напередодні виборів до міста та калушан.
Я дійсно люблю своє місто,
інакше просто залишався б на своїй посаді — спокійній і надійній. Але моя хата не може бути скраю того міста, в якому живу сам, і знаю, як зробити і зроблю його європейським та квітучим.