У неділю в рамках передвиборчої поїздки західними областями України Калуш відвідала один з найпопулярніших українських політиків Юлія Тимошенко. Лідерка БЮТ зустрілася з громадою міста та району (приїхали також люди з сусідніх районів) на площі перед кінотеатром „Відродження”.
Як і на всі інші зустрічі Юлії Тимошенко з виборцями, послухати виступ полум’яної революціонерки в Калуші зібралася багатотисячна юрба. Цікаві заполонили усю площу, люди почали збиратися за дві-три години до анонсованого часу початку заходу. І це без жодного адмінресурсу, примусу, за допомогою яких досягається потрібний ефект масовості на зустрічах багатьох політиків. Натомість скрізь панували піднесений настрій, щире захоплення, площу заполонила символіка БЮТ, прапорці, стрічки та транспаранти.
Юлія Тимошенко, як і завжди, була на висоті: чітко і аргументовано виклала позицію політичної сили, яку вона очолює, розповіла про своє бачення політичної ситуації в державі, відповіла на запитання калушан.
Цього ж дня Юлія Тимошенко відвідала Коломию та мала прямий ефір на „3 студії”.
Пропонуємо Вашій увазі головні тези виступу Юлії Тимошенко в Калуші.
Дорогі мої! Я дякую, що ви прийшли на цю площу, тому що знову стоїмо ми перед питанням вибору і продовжуємо той шлях боротьби, який розпочали ще під час президентської кампанії. Я дякую, що ви сьогодні небайдужі, що ви хочете розібратися і послухати кожного політика. Для того, щоб ми з вами те, що омріяли на Майдані, обов’язково довели до логічного завершення. Я хотіла б подякувати кожній людині, яка стояла на Майдані, і тим, хто не зміг прийти, але був разом з нами на барикадах. І ті барикади дали нам шанс позбавити Україну від старого режиму Кучми. Ви зробили ту перемогу, бо у Вас майже всі люди проголосували за нового Президента Віктора Ющенка. І хто б не казав, що щось не так, ні, ми все зробили вірно. Ми зробили той єдино можливий вибір, який був перед Україною.
Але ми не можемо розслаблятися і вважати, що під час президентської кампанії виграли всю війну. Ні! Ми виграли один, перший бій. І перемога дала нам шанс позбутися тільки частини ярма. Парламентські вибори — другий важливий етап наших змагань за право мати сильну, заможну, високодуховну, незалежну від будь-яких впливів державу і кожній людині дасть той результат, якого ми всі чекаємо 15 років. І для того, щоб знати, як діяти далі, мусимо розібратися у тому, що відбувається на політичному Олімпі.
Про ситуацію напередодні виборів
Всі пам’ятають, як перед другим і третім туром виборів почалися так звані компромісні переговори. Коли нашого майбутнього ще тоді Президента переконували, що заради спокою потрібно проголосувати за зміни до Конституції. За цим процесом спостерігали усі і усі знали, що між другим і третім туром все та ж команда Кучми намагалася проштовхнути свої зміни і створити собі плацдарм для наступного реваншу. Вони вже розуміли, що вибори програні і треба готувати базу для нового старту.
Я переконувала Віктора Андрійовича не йти на поводу тих пропозицій, благала, щоб він не віддав жодного голосу своєї фракції за зміни, які позбавляють Президента влади, і після виборів влада фактично перейде до парламенту, уряду та Прем’єр-міністра. Але Ющенко тоді прислухався до думки свого оточення і це було помилкою.
Треба враховувати, що коли була наша революція, ми були набагато сильнішими, тому що були однією командою і за нами була віра людей, які сподівалися, що життя зміниться на краще. Сьогодні єдності немає. Результати, які очікували люди, також є сумнівними. Сьогодні 25-30% українців розчарувалися. Ці люди вже не хочуть йти на вибори, їм всі політики поперек горла. І сьогодні ми знову перед вибором, але не такі сильні, як були півтора року тому. І питання: якими будуть ці вибори? Янукович на Сході перетворився в “останню надію” і його рейтинг зростає як на дріжджах. Чому? Він що — навчився читати, писати чи Україну любити? Ні, насправді до цього привела безпорадність у нашому таборі. Це сталося тому, що після того, як ми перемогли, навколо Президента утворилися дві групи радників — дві команди, які по-різному бачили, як потрібно наводити лад Україні, як робити реформи, як очищатися від політичного сміття.
Ми не можемо допустити реваншу
Треба піднімати усіх, єднати зусилля і не дати їм пройти до влади за жодних обставин. Найбільший ризик сьогоднішньої виборчої кампанії — 45 партій і блоків, які гарно називаються і потужно рекламуються. Вони різні, але за ними стоять одні і ті ж господарі і вони розраховують на голоси тих, хто розчарувався, тих, хто не вірить ні новій команді, ні іншим. Вони сподіваються, що люди, особливо в Центрі і на Сході, розкладуть свої голоси по 3% в різні кошики, а потім в парламенті їх знову зберуть в один. І змін ніяких не буде.
Чому 15 років країна бореться за свій вибір і нічого не міняється? Тому що нам постійно не вистачає ні сил, ні розуміння того, що потрібно раз і назавжди покінчити з кланами. Сьогодні 10 родин мають Україну як акціонерне товариство закритого типу, яке працює на їхні родинні інтереси. І ми не змогли усунути їх від влади. І тепер, хоч і маємо нового Президента, але мусимо зізнатися: кучмізм ми не перемогли, олігархію не перемогли, клани не перемогли. Але починати це робити треба. І починати з цих виборів. Хто реально сьогодні претендує на право формувати більшість, уряд, призначати Прем’єр-міністра? Насправді, є тільки дві сили, які борються між собою не на життя і які реально відрізняються на кілька відсотків рейтингу. Це є Партія регіонів, яка уособлює весь старий режим, і Блок, який очолюю я. І ми маємо усі шанси. Проте готується не дуже гарний проект, який називається “об’єднанням”, “гранд-коаліцією”, де хочуть поєднати всіх, в тому числі і кучмістів. І цього сценарію не відкидають багато політиків. Так, Плющ, який вважає себе хрещеним батьком усіх українських патріотів на запитання “Чи буде Блок Костенка і Плюща єднатися з Партією регіонів?”, відповідає: “Як ми можемо не вступати в коаліцію з “Регіонами”, якщо у них найбільший рейтинг”. І далі: “Я захоплююсь Ринатом Ахметовим і думаю, що йому не так довго залишилося до Президента”. Як таке може говорити людина, яка знає, що Ринат Ахметов є фактично власником Партії регіонів, і що це людина, яку вголос на Донеччині бояться називати?
Давид Жванія з “Нашої України” приїхав до Луганська і каже: “Блок “Наша Україна” буде співпрацювати з Партією регіонів у майбутньому парламенті у випадку, якщо ця політична сила набере якусь кількість голосів. Ми будемо створювати коаліцію, щоб впливати на процеси в країні”. Ось що думає з цього приводу Олександр Мороз: “Хто підтримає нашу лінію, з тим ми підемо на співробітництво”. Тому мушу вас попередити: знову готується технологія, що єднання Сходу і Заходу — це єднання помаранчевого табору з “Регіонами”. Знайте: це неправда, бо це є єднання старих кланів з новими чиновниками, які вже готові продаватися оптом. Тому мені шкода цих політиків. А ось що сказав голова Адміністрації президента Олег Рибачук: “Всі варіанти можливі, в тому числі і коаліція, про яку ви кажете”.
І це Президенту радять хлопці, які вже нарадили багато чого. Вони готують нову модель коаліційної угоди. Для мене та моєї політичної сили так не буде за жодних обставин. І мені не зрозуміло: навіщо ми революцію робили, коли зможемо зробити, якщо Партія регіонів стане партією влади?
Чому фракція БЮТ не голосувала за бюджет-2006?
Наш уряд і я на його чолі розробили бюджет на 2006 рік. У ньому були наступні речі: 25 млрд. гривень від продажу “Криворіжсталі” віддати на повернення заощаджень громадян; були передбачені допомоги для самотніх мам, багатодітних родин; там було виконання закону “Про дітей війни”, який коштує 17 млрд. 800 млн. гривень; були кошти на нову „хвилю” зарплат і пенсій, гроші на підвищення стипендій.
Як я могла голосувати за бюджет, де жодної з цих програм не залишилося? Коли знову, як завжди, бюджет за обсягом менший, ніж у 2005 році, коли знову звільнили усіх, кого ми заставили платити податки. Чи потрібен нам бюджет, у якому немає жодної соціальної програми. Навіщо приймати такий бюджет, як при Кучмі? Я не хочу голосувати за такі документи. За них потрібно відповідати. Ми сформулювали пропозицію і передали її Президенту — повернутися до варіанту, який запропонував наш уряд. Але відповіді не отримали. Тому що наше завдання: не голосувати за будь-які бюджети, не створювати будь-які коаліції, а створювати ті закони, бюджети і коаліції, які хоч ковток повітря дадуть людям.
Чому БЮТ відправив у відставку Єханурова?
Варто пригадати перший день Єханурова на посаді Прем’єр-міністра. Це був перший день, коли Кучма вийшов з підпілля, розцілував Єханурова і навіть сказав, що нарешті він спокійний за Україну, бо його учень прийшов до влади. Такі дифірамби мені Кучма ніколи не співав і співати ніколи не буде, тому що я робити такого не буду. Далі були ганебні “газові угоди” та багато іншого. Чи взяти таку позицію Єханурова: він пробачає усім кланам усю стратегічну власність, яку вони прибрали до рук, і оголосив її “святою приватною власністю”. Хочу нагадати: 130 млрд. гривень на повернення заощаджень громадян ми ніде не візьмемо, крім того, як чесно оцінимо об’єкти країни. І тоді нам буде за що і дороги ремонтувати, і у школах та лікарнях робити капітальний ремонт, буде за що розвивати газотранспортну мережу. І взагалі, чому Єхануров вважає, що він сам, один може сказати: “Володійте всім тому, що я і цар, і Бог, і суд вам”.
Про можливість об’єднання з “Нашою Україною”
Я особисто поставила підпис на коаліційній угоді. Я знала, що ніхто більше свого підпису не поставить. А переговори велися тільки для того, аби прикрити справжній переговорний процес. Я взяла програму Віктора Ющенка, соціальну і політичну, переписала її в угоду, дописала умову, щоб жодна сила не єдналася з Партією регіонів, підписала її і передала Безсмертному. Де підписи іншої сторони? Немає.
Я буду щаслива, якщо всі штучні перешкоди, які сьогодні роз’єднали нас і Президента, зникнуть. Але шлях непростий.
Від нас залежить: будемо ми згуртованими, цілісними, сильними чи нас знову розтягнуть на Схід і Захід. Я думаю у нас є все, щоб Україна показала клас не тільки під час революцій, але щоб змогла підтвердити свою величну місію. Ми хочемо дати і дамо людям такі стандарти справедливості, яких немає у світі. Я не вірю в реванші тому, що тоді вся логіка історичного поступу України була б помилковою. Але вона не помилкова.
Ми вийшли на фінішну пряму.
До боротьби!
До перемоги!
Слава Україні!
Ватикан: коли час зупинився