Попри те, що Роман Михайлович у політиці давно, публічним політиком його аж ніяк не назвеш, для більшості калушан постать Романа Боднарчука абсолютно невідома. А оскільки відтепер він став однією з ключових фігур оновленої міської влади (секретар ради виконує обов’язки міського голови у випадку відпустки чи відрядження останнього і фактично є містком між міським головою та депутатським корпусом міської ради), то не зайве познайомитися з ним ближче.
Роман Боднарчук зайняв кабінет, який до нього перебував у розпорядженні Романа Матковського. На роботі всього кілька днів (від минулого четверга). Вочевидь, тому не покидає відчуття, що Роман Михайлович ще до кінця не освоївся у новій іпостасі, а кабінет секретаря ради ще не отримав свого нового повноправного господаря. Проте власне бачення роботи міської ради Роман Боднарчук вже має. Своїми міркуваннями з приводу політичної ситуації у місті після виборів, перспектив співпраці між депутатами, обраних за списками різних політичних сил, та про себе особисто він розповів у розмові з кореспондентом „Вікон”.
— Насамперед, розкажіть трохи про себе. Яка у Вас освіта, чим займалися до обрання секретарем?
— Родом я з Городенківщини, а в Калуші з 1968 року, коли вступив на навчання до хіміко-технологічного технікуму. Працював спочатку на КХМК, далі на „Хлорівінілі”, „Оріані” (завод калійних добрив). Без відриву від виробництва закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Останнім часом працював у приватній фірмі „Прикарпаттятехносервіс”, яка займається ремонтом і експлуатацією техніки. У Калуші я одружився, тут виросли троє моїх вже дорослих синів.
— Романе Михайловичу, сім років поспіль Ви очолюєте міську організацію Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина” — партії, яка сьогодні на гребені успіху. Як Вам так довго вдалося протриматися, адже очолити таку перспективну політичну силу у Калуші, напевне, намагався не один?
— У „Батьківщині” я з 1999 року, коли власне у утворилася ця партія. До слова, доти я в жодній партії не був. Тоді отримав запрошення на установчу обласну конференцію і мені запропонували сформувати Калуську міськрайонну партійну організацію (саме такий формат існував на той час). Процес цей був не легкий, оскільки партія за часів Кучми була в непримиренній опозиції і це відлякувало багатьох. На початку на Калущині налічувалося всього 26 членів. Тепер тільки міська організація — це 500 партійців.
— На Івано-Франківщині на виборах до Верховної Ради найбільше голосів виборців здобула „Наша Україна”. Але в Калуші і до Верховної, і до міської рад впевнено переміг БЮТ. Цей успіх можна віднести на рахунок очолюваної Вами парторганізації. Чи отримали Ви особисто якусь відзнаку від партійного керівництва?
— Крім Калуша, БЮТ переміг у Снятинському, Коломийському районах та місті Коломиї. У неділю, 30 квітня, в обласному драмтеатрі відбулися підсумкові партійні урочистості, де відзначили роботу партійних організацій. Їхні керівники, в тому числі і я, отримали грамоти обласної організації ВО „Батьківщина”.
— Чи розраховували Ви на посаду секретаря міської ради, адже мали гідного конкурента — лідера блоку „Наша Україна” в Калуші Ігоря Очкура і перемогли всього з мінімальними 26 депутатських „за”?
— Я себе бачив лідером фракції, можливо, одним із заступників міського голови. Але було відповідне рішення бюро міської партійної організації про те, що найчисельніша фракція міськради просто зобов’язане висувати свою людину на посаду секретаря. В останній момент, перед сесією, я підійшов до Ігоря Очкура і сказав, щоб він не йшов на секретаря. Як на мене, людині, яка посіла друге місце на виборах міського голови, більше пасує посада першого заступника. Але Ігор Васильович мене не послухав, тому домовленості між двома найбільшими політичними силами у міській раді не вийшло. Результати голосування відомі.
— Серед яких менших політичних сил у раді Ви знайшли підтримку?
— Ми провели відповідні переговори, досягнули певних домовленостей, і з огляду на підсумки виборів секретаря, вони були успішнішими за ті, що їх провела „Наша Україна”. Більше сказати не можу.
— Тобто, у раді утворилася певна, нехай і з мінімальною перевагою, депутатська більшість. Але це не „Сила народу”, про яку Ви, зокрема, говорили перед виборами.
— Міська рада п’ятого демократичного скликання має всі шанси стати єдиним цілим, адже усі політичні сили, представлені в ній, — одного спрямування, усі мають більш-менш однакове бачення розвитку нашого міста. Ті союзи, які створюються зараз, — на період вирішення кадрових питань. Гадаю, коли усі вони вирішаться, „Сила народу” у міській раді буде. Адже ми усі хочемо, щоб у Калуші стало краще.
— У п’ятницю збіг термін подачі заяв від претендентів на посади заступників міського голови. Кого конкретно пропонує БЮТ?
— Прізвища називати передчасно. Скажу тільки, що ми прагнули залучити до участі в конкурсі не тільки наших депутатів чи членів партії, але й сильних фахівців, які, можливо, навіть не чули про проведення такого конкурсу. Поки що питання із заступниками відкрите, але від БЮТ одна людина подала заявку на заміщення посади заступника міського голови. І це не перший заступник.
— Слід розуміти, що БЮТ не проти Ігоря Очкура на посаді першого заступника міського голови?
— В принципі, не проти. Але це також питання домовленостей.
— Оскільки усі заступники мають бути затверджені радою, то, ймовірно, це будуть депутати від провідних політичних сил. То, виходить, знову домінує принцип партійності. А як бути з їхньою професійністю, спроможністю виконувати складні завдання?
— Так, слід очікувати, що заступники, включаючи і першого, будуть з нинішнього депутатського корпусу міської ради. Але міський голова дає нам карт-бланш на три місяці. І якщо за цей період стане ясно, що люди не здатні витримати поставлену планку, Ігор Насалик залишить формування верхівки виконавчої влади за собою. І рада зобов’язана підтримати міського голову.
— На продовженні першої сесії депутати „Нашої України” та Української народної партії оголосили про створення своїх депутатських фракцій. Чому цього не зробив БЮТ? Чи буде утворена така фракція і скільки до неї увійде депутатів? Також цікаво дізнатися: хто тепер, після того, як Ви стали секретарем ради, очолить фракцію БЮТ?
— У нас є відповідне рішення бюро про утворення депутатської фракції. Але через неправильно оформлену заяву на сесії 26 квітня її утворити не вдалося. Але це обов’язково відбудеться 5 травня. У рішенні йшлося про чисельний склад фракції — 21 депутат — усі обрані за списком БЮТ. Я став секретарем, тому, ймовірно, фракція налічуватиме 20 депутатів. Хто буде головою, плануємо визначити напередодні продовження сесії — 4 травня.
— Бувало, депутати минулого скликання на робочих сесія засідали до пізнього вечора, тому під кінець, не мали ні сил, ні бажання заглиблюватися у те, за що вони голосують. Що робитиме Ви, як секретар ради, для того, аби робота депутатів стала ефективнішою?
— Щоб не затягувати роботу робочих сесій, ефективніше мають запрацювати постійні депутатські комісії. Вони уже утворені, до них увійшли депутати з різних політичних сил, тому питання будуть добре підготовленими до сесії. Має спрацювати і чітка політична структуризація міської ради. Так, для прикладу, усі депутати від БЮТ є мобільними і я їх можу зібрати усіх протягом півгодини. Гадаю, такими ж дисциплінованими є й депутати інших фракцій. Тому, очікую, що на засідання комісій буде якщо на 100-відсоткова, то близька до неї явка. Секретаріат ради, в свою чергу, розробить графік, аби комісії збиралися частіше. Це є рецепт поліпшення ефективності роботи ради. І тоді без зволікань, протягом робочого дня, сесія вирішуватиме по 30-40 питань.
— До слова, коли плануєте зібрати першу робочу сесію міської ради? Адже від лютого у місті не вирішується чимало питань, зокрема земельних.
— Точну дату сказати не можу, але протягом травня, після вирішення усіх кадрових і організаційних питань (адже ті ж земельні питання має готувати виконавча гілка влади), вона має відбутися.
— Міський голова сказав, щоб між депутатами та громадою зберігся зв’язок, кожен обранець має бути закріпленим за певним виборчим округом у місті. Як Ви, Романе Михайловичу, організовуватимете цей розподіл?
— Це обов’язково потрібно зробити, аби депутати тісно контактували з громадою і володіли правдивою інформацією про справжні проблеми окремих мікрорайонів та громадян. Попередньо готую карту міста, щоб з’ясувати, хто з депутатів де живе. Переконаний, що саме там, де депутат живе, він найкраще знайомий з громадою і володіє ситуацією. Враховуватимуться і побажання депутатів.
— Дякую за розмову.
Ватикан: коли час зупинився