Проте, з іншого боку, уже пройшов перше читання законопроект про зміни до Конституції в результаті яких будуть розформовані держадміністрації, а Роман Безсмертний відкрито заявляє, що таке рішення — найближча перспектива у роботі парламентської більшості. Згідно із цими змінами, замість держадміністрацій при районних та обласних радах будуть утворені райвиконкоми та облвиконкоми, які, до речі, складатимуться виключно із депутатів рад. Наслідком такої реформи стануть нові вибори до районних та обласних рад, найпевніше — уже восени наступного року.
На сьогодні рейтинг пропрезидентської партії суттєво впав через коаліційну тяганину, і якщо б вибори відбувалися тепер, то цілком реально, що „Наша Україна” не набрала б і половини від отриманих на цих виборах голосів народної довіри. Тому за очільниками, особливо районних та обласних організацій, — інтенсивний пошук шляхів підняття довіри населення до партії. І якщо новостворений парламент нарешті візьметься до роботи, закінчивши останній акт парламентсько-коаліційної трагікомедії, то політичні партії матимуть приблизно рік для підготовки до нових виборів.
Про політику і не тільки — у розмові з головою районної ради та районної організації політичної партії Народний Союз „Наша Україна” Василем Прокопівом.
„В УНП я не повернуся”
— Василю Михайловичу, чи правда, що Ви знову очолите районну організацію УНП?
— Ні, цього ніколи не буде.
— Але ж якщо відбудеться розформування райдержадміністрацій, а значить і перевибори до районної ради, то, з огляду на те, що рейтинг „Нашої України” суттєво знизився, політична організація, яку Ви очолюєте, може отримати набагато менше важелів впливу у раді, ніж сьогодні. А Ви, відповідно, можете не стати знову головою районної ради. Що робите для поліпшення ситуації?
— Справді, я можу уже й не бути головою райради, але це далеко не найгірше, адже я і так уже 4 терміни поспіль очолюю районну раду. Проте я не зміню політичні погляди. Думаю, що і УНП шукатиме варіанту об’єднання з іншими партіями, бо ми йдемо до того, що в країні буде тільки кілька великих політичних сил. Я був із Віктором Ющенком у 2001 році. Тоді за моєї ініціативи відбулася виїзна сесія районної ради під стінами Парламенту на підтримку Ющенка-Прем’єра. І зауважте, що ми поїхали не за день чи тиждень до того, як Віктора Ющенка зняли з посади, а за місяць. І коли Віктор Ющенко утворив свою партію, я, звичайно, вирішив бути разом з ним.
Щодо рейтингу партії, то він впав не тому, що погано працює районна організація, а тому, що там, наверху, наші партійці перегнули палицю при проведенні переговорів щодо створення коаліції. Вони дуже мало інформували нас про свої повсякденні кроки, що з успіхом робили Олександр Мороз та Юлія Тимошенко. Тому у людей сформувалася думка, що винні саме „нашоукраїнці”. Підняти рейтинг політичної організації, в тому числі і районної, можна насамперед вагомими, реальними справами. А от вибори після адміністративно-територіальної реформи будуть обов’язково. Проте, щоб провести реформу успішно, потрібно 1,5-2 роки на різні апробації, експерименти.
— Як Ви, як голова районної організації, ставитеся до коаліції „Наша Україна” — „Регіони”, про яку останнім часом говорили як про цілком реальну та життєздатну?
— Це не є нормальний процес — коаліція з „Регіонами”. Я вважаю, що неможливо об’єднати Україну шляхом розроблення спеціальної програми по зближенню Сходу та Заходу держави. Щоб об’єднати країну, треба діяти іншим шляхом. До прикладу, ми вже приймали у нас дітей із Донецької області на Різдвяні свята. Вони жили у наших сім’ях. Потім ці діти зі сльозами на очах поверталися додому, розповідали про Західну Україну реальне, а не надумане та навіяне політиками. І їм вірили, бо це діти, а вони не сприймають брехні. Ось найкращі політичні агітатори.
Перспектива для сільських доріг: реальна чи примарна?
— Василю Михайловичу, минулого тижня Ви їздили до Києва. З якою метою — політичною, чи це стосувалося справ району?
— Минулого тижня ми разом з начальником служби автомобільних доріг в області Сергієм Сендерським їздили до Голови Державної Служби автомобільних доріг України Вадима Гуржоса. Саме п.Сендерський домовився про цю зустріч. Попередньо ми склали листа до п. Вадима від імені народного депутата України Зіновія Шкутяка у якому просили виділити Калуському району на дороги місцевого значення 3,5 млн. гривень.
В основному головне джерело фінансування ремонту доріг — це Державний бюджет. Для порівняння: на 1 червня цього року до районного бюджету надійшло 166 647 гривень податку з власників транспортних засобів. Зрозуміло, що багато за такі гроші не зробиш. 20 травня в області відбулася нарада за участю голови ОДА Романа Ткача, на якій йшлося про те, що на Івано-Франківську область було виділено 160 млн. гривень на дороги, з них — тільки 15 млн. гривень розподілили на дороги місцевого значення (це без будівництва мостів). По суті, на місцеві дороги виділили всього 10% від загальної суми, хоча, згідно з ст. 43 Закону „Про державний бюджет”, на дороги місцевого значення, в першу чергу — у сільській місцевості, має виділятися 40% від загальної суми. До того ж, цей рік Президент оголосив роком села, тож і фінансування має відбуватися краще, ніж минулого року. Тому відбулася нарада із сільськими головами за участю Сергія Сендерського для того, щоб з’ясувати, скільки ж насправді коштів виділено на Калуський район.
У підсумку нам виділили немалу суму — 17 млн. гривень. Але якщо розписати ці кошти, то виявляється, що з них 9 млн. 795 тис. гривень піде на дорогу державного значення, що з Івано-Франківська на Стрий. Тобто на місцеві дороги залишається 7 млн. 313 тис. гривень. Знову ж таки непогана сума, якщо порівняти з минулим роком — 2,8 млн. гривень. Але давайте розглянемо і цю суму: 4,3 млн. гривень піде на будівництво моста через Дністер на межі Галицького і Калуського районів. Ще 1 млн. 360 тис. гривень — на укріплення Добрівлянського моста. На експлуатаційне утримання виділено 684 тис. гривень. Тобто на самі автошляхи залишається 956 тис. гривень, частина з яких уже пішла на зимове утримання. Тож виходить все дуже хитро: якщо порахувати, то частка коштів, що виділена саме на дороги місцевого значення, становить 43%. Норма закону витримана, але враховуючи два мости, на самі дороги залишається мізер. Ще один нюанс — той міст, що має будуватися через Дністер, коштує близько 20 млн. гривень. Тобто ще 5 років за рахунок коштів, які будуть виділятися нам на дороги місцевого значення, будуватиметься міст.
— Чи є вихід із ситуації?
— Насамперед ми хочемо дорогу, що йде на Бурштин (де і будуватиметься міст через Дністер) перевести у статус дороги державного значення. Однак це навряд чи вдасться, оскільки ця дорога з’єднує два райони однієї області, а перевести на баланс державного бюджету можна дорогу, яка з’єднує 2 області. Тому будемо наполягати, щоб будівництво моста взяв на себе обласний бюджет. Окрім цього, РДА мала підготувати лист на ім’я го-лови облавтодору про переведення до доріг державного значення того автошляху, що йде на Жидачів через Копанки, адже він, власне, і з’єднує дві області.
От саме з цими проблемами ми і їздили до Києва.
— Чи є позитивна відповідь?
— Нам не відмовили. Можливо, якщо і не всю суму, то більшу частину обіцяли виділити. Ми почекаємо місяць. Якщо протягом цього часу не буде виділено хоча б частину запрошеної суми, то поїдемо в Секретаріат Президента. Не впевнений, що зустрінемось з Віктором Ющенком, але з Олегом Рибачуком, думаю, поспілкуємось. Адже, якщо цей рік проголошено роком села, то своїми діями чиновники дискредитують саму ідею Президента. Кожного року знос доріг у кілька разів більший, ніж витрати на ремонт. Тобто стан доріг з року в рік погіршується. Такими темпами ми зайдемо в нікуди.
— Припустімо, що Калущина отримає 3,5 млн. гривень. На які дороги насамперед будуть спрямовані ці кошти?
— Дай, Боже, щоб вони надійшли. А на що спрямувати їх ми знайдемо. Наприклад, одна з основних доріг, яка потребує негайного ремонту — це Верхня-Негівці-Томашівці-Войнилів. В аварійному стані мости, що на Стефанівку та Збору.
Ватикан: коли час зупинився