Ігор Насалик,
голова Івано-Франківської обласної організації Української народної партії, міський голова Калуша:
1. Насамперед, події, які сталися після Майдану в українському політикумі, розчарували людей. Українці уже не вірять, що нинішня виконавча влада чи будь-яка інша гілка влади зможе вирішити соціально-економічні та інші проблеми, які існують у країні.
2. Обов’язково я би знову взяв участь у революційному Майдані. Я ніколи не розцінював Майдан як боротьбу за крісло Президента того чи іншого кандидата. У першу чергу, це вираження думки людей, їхньої свободи, їхнього бачення розвитку країни у великій європейській сім’ї.
3. Ще хтось з відомих сказав, що революцію задумують генії, роблять романтики, а користаються її плодами негідники.
Коли Віктор Ющенко приїжджав у Калуш, у нас була дуже тепла зустріч. Президент мене обняв і, думаю, цим висловив підтримку того, що я сказав про його оточення у 2003 році, коли виходив з фракції „Наша Україна”. Тоді до Ющенка годі було підступитися через його оточення — Порошенка, Жванію, Червоненка. Останній з’їзд „Нашої України” показав, що Президент відсікає „любих друзів” і ті негативні процеси у державі, які він у зв’язку з ними бачив.
Нині в Україні дуже нестабільна ситуація. А нестабільна система у такій формі існувати не може, вона мусить трансформуватися в інші форми. Надто багато варіантів. Один із них — позачергові вибори як Президента, так і Верховної Ради.
4. Так, це, безумовно, свято. Через 15 років незалежності України люди могли повстати і побачити справді вільну країну. Адже наявність таких атрибутів, як гімн, герб, кордони, не свідчать про наявність справжньої держави. А Майдан показав, що ми — вільні люди вільної держави.
Ольга Сікора, голова Калуської районної організації
ВО „Батьківщина”, депутат Калуської районної ради (фракція Блоку Юлії Тимошенко):
1. Майдан політизував суспільство. Але я не згідна з думкою тих, хто вважає, що за два роки після революції накопичилося стільки розчарувань, негативу, що Майдан був непотрібним. Він виконав головну місію — українці відчули дух свободи, демократії, постали проти неправди. Після Помаранчевої революції Україна повернулася обличчям до Європи. Маючи за плечима такий досвід, народ більше не буде покірним і пасивним, як до революції, і нинішня та наступні влади тепер і завжди мусять зважати на настрої суспільства. Свободу слова, інші демократичні завоювання вже так просто у людей відібрати не вдасться. Україна більше ніколи не буде такою, як до Майдану. Ми зрозуміли, що у критичні моменти треба бути разом.
2. Якби Майдан був сьогодні, я б обов’язково вийшла на нього. Але не одна, а нашою фракцією у райраді, яка налічує 25 осіб. Ми є організованою і сильною командою однодумців. Революція сьогодні, без сумніву, отримала б серйозну підпору з Калущини.
3. Щодо політичної сили, яку я представляю, то БЮТ залишається на принципах, проголошених на Майдані, і продовжує послідовно відстоювати всі ідеї, за які наш народ боровся два роки тому. Тому великого розчарування я не маю. Але, на жаль, не усе, на що ми сподівалися, сьогодні стало реальністю. Найперше, революція повинна мати добрих полководців. Керівники ж з “Нашої України” відзначилися своєю непослідовністю, що призвело до хаосу у владі. Ці два роки фактично підтвердили, що практично усе, про що застерігала наша політична сила після президентських виборів та під час виборчої кампанії до Верховної Ради, на жаль, справдилося. Не все так добре у президентській команді, владу якій дав народ. На хвилі великого піднесення до революції приєднувалися усі, кому не лінь. А фільтру, відбору не було. Так, усі, хто мав таке бажання, виходив на трибуну Майдану. Прикро, але серед них виявилося надто багато людей, які вже тоді готові були просто скористатися плодами Майдану, використати ідею і зусилля народу для реалізації своїх власних кар’єрних цілей.
На цьому тлі „Наша Україна” показала себе як сила, що нездатна керувати державою. Нічого конструктивного вони не принесли і, не маючи потужних лідерів та зробивши ставку на Президента, другим етапом „вискочили” на виборах до Верховної Ради. БЮТ застерігав, що ця політична сила не може ефективно втілювати ідеї Майдану. Це поспіхом сколочена класична для України партія влади, яка об’єднала надто різних людей. І тепер вже очевидно, що інтриги і бажання будь-якою ціною втримати владу (навіть йдучи на союз з силами, проти яких вийшов на Майдан народ) доводять до розпаду „Нашої України”.
Майдан довів, що теза про об’єднання сходу і заходу — штучна політтехнологія, яка не має нічого спільного з дійсністю. Хоча саме за такою риторикою намагається сховатися „Наша Україна” і виправдати своє голосування за Януковича. На Майдані Україна була єдиною, але політикам, вочевидь, вигідно спекулювати на цій темі: спочатку штучно нагнітати думку про те, що ми роз’єднані, з тим, щоб далі маніпулювати на тему об’єднання і цим прикривати по-суті зрадницькі щодо Майдану кроки. Проте, я думаю, люди все зрозуміли і на наступних виборах не піддадуться на чергові провокації тих політичних сил, які розтоптали ідеї Майдану, під якими гаслами і у якому б форматі вони б не йшли.
4. День Свободи, безумовно, повинен бути святом для нашої держави. Але щоб воно не залишалося порожнім звуком, потрібно наповнити його реальним змістом. Наш народ має пам’ятати, як дістається свобода, і берегти її як найвищу цінність нації.
Віталій Кінаш,
голова міської організації Громадянської партії „ПОРА”, депутат Калуської міської ради:
1. Після ейфорії однозначно настало розчарування. Адже жодне гасло Майдану не втілено у життя. Можна пригадати хоча б „Бандитам тюрми!”, ”Януковича за грати!”, „Кучму на нари!”. Нині Леонід Данилович „світиться” на престижних тусовках, Віктор Федорович взагалі очолив уряд і нині робить ревізію указів Президента.
На Майдані першими зібралися не політики, а звичайні люди зі свідомою громадянською позицією, які першими виступили проти фальсифікації виборів. Українці виходили на Майдан не за Вітю чи Юлю, а за власні громадянські права і свободи, заради майбутнього.
Хочу нагадати, що перший намет Помаранчевої революції з’явився завдяки „ПОРі” не 22, а ще 6 листопада 2004 року на Контрактовій площі Києва.
2. Безперечно, „ПОРА” знову була б на Майдані. На жаль, українська політика не змінилася. Стара номенклатура не покинула своїх позицій. „ПОРА” вважає, що з цим минулим потрібно прощатися якнайскоріше. Проте ми переконані, що все, що робили громадяни два роки тому, було недаремно. Проте керівництво нашої Громадянської партії принципово проти, аби кожного року роз’ятрювати рани людей і пробувати їх знову виводити на якісь кон’юнктурні майдани, які політики намагаються робити кожного разу під себе. Тому „ПОРА” наголошує, що ці дні в першу чергу громадянські, а не політичні.
3. Головний урок Майдану, який необхідно врахувати, — виборовши завоювання, не можна його втрачати! Стара номенклатура, стара команда мають піти геть з політики. Державі потрібен національний прорив. Це системні програми радикальних реформ, які треба здійснити. На превеликий жаль, жодна з політичних сил не пропонує сьогодні розвиток України, а сперечається, чому вона краща за інших і чому її лідери кращі.
4. Безперечно, День Свободи є святом як для „ПОРИ”, так і особисто для мене як громадянина. Проте „ПОРА” закликає українських політиків відмовитись від спекуляцій на темі Майдану. Зокрема, це стосується тих заходів, які будуть приурочені до 21-22 листопада. Ми хотіли б, щоб цього року Майдан відбувся без політиків.
Роман Боднарчук,
голова Калуської міської організації
ВО „Батьківщина”, секретар міської ради:
1. Я вважаю, що сьогодні ситуація у Верховній Раді гірша, ніж була до Помаранчевої революції. Оскільки поєдналися олігархія з комуністами — дві найворожіші до всього українського сили.
2. Сьогодні я знову став би учасником Майдану. Хоча два роки тому народ підтримав Помаранчеву революцію, але результати, мета не були досягнуті. Політики не мають права користуватися послугами народу, коли не виконують своїх обіцянок.
3. Гадаю, з Майдану можна винести кілька уроків. Перший — демократичні сили, які стояли на Майдані, повинні були бути разом, а не роз’єднуватися і розпорошуватися. Демократичні сили можуть бути сильними тільки, коли вони об’єднані. Другий — суспільство побачило, наскільки важливими для виконання революційних обіцянок є кадрові призначення. Адже люди стояли на Майдані за державу, а не за себе, а посадовці, яких вони привели до влади, через кадрові чвари, загубили практично усе. Але найважливішим, як на мене, є третій урок: люди усвідомили, що коли вони триматимуться купи, то вони є силою. Відбулося народження громадського суспільства. Майдан показав, що реальна влада може належати народу, а народ, як це записано у Конституції, — бути носієм влади.
4. День Свободи я вважаю важливим святом, бо Помаранчева революція стала унікальним для сучасної української історії досвідом підйому народу.
Ігор Очкур,
голова Калуської міської організації Народного Союзу „Наша Україна”, заступник міського голови з економіки:
1. Змінилося саме суспільство. Люди зрозуміли, що від їхнього голосу багато залежить. Українці стали більш політизовані. Усі, починаючи від молоді до людей старшого покоління, цікавляться політичним життям у країні, слідкують за новинами, приймають участь у різноманітних політичних заходах. Після Майдану у країні зросла свобода слова, громадяни перестали боятися висловлювати свою точку зору на ті чи інші події, журналісти не бояться писати правду. Україну почали сприймати у всьому світі, і шкода, що новий уряд змінив курс на світову інтеграцію. Інша річ у тому, що не всі гасла Майдану реалізовано. Але це вина не тільки влади, а й усього нашого суспільства. Якщо ми думали, що відразу на другий день після Майдану чиновники перестануть брати хабарі, то для цього потрібно було докласти спільних зусиль.
2. Так, і сьогодні я б пішов на Майдан. У нас нині існує проблема не так „не такого уряду” (щоб скинути уряд, не потрібно йти на Майдан — для цього існують демократичні механізми). Мене сьогодні турбує проблема розколу України на два табори. Різним політтехнологам вдалося це зробити. І тут я повністю згідний і цілком підтримую Президента у його намірах об’єднати країну. Тому я знову вийшов би на Майдан, вийшов на заклик того політичного лідера, хто виступає за об’єднання країни, за українську державну мову та світову інтеграцію.
3. Для мене уроки Майдану, мабуть, носять дещо негативний відтінок, бо більшість людей, які підтримали Помаранчеву революцію, думали, що на другий день всі без будь-яких зусиль заживуть чудово. Але Майдан закінчився, і ми всі стали такими, як і були. До прикладу, ми говоримо, що йдемо у Європу, але Європа — це не європейська зовнішність, авто, дороги. Це насамперед те, що у голові. Так само і з Майданом.
Помаранчева революція довела, що суспільство можна пробудити. А також, що політики повинні відповідати за свої вчинки перед народом.
4. Так, для мене це свято. Та й не тільки для мене. Думаю, що кожен, хто був на Майдані, може знову пережити ті відчуття, згадати дух свободи. Адже саме тоді люди відчули себе вільними.
Це свято ми святкуватимемо суто у партійному колі, вшануємо активних учасників тих подій. Єдине, що робитимемо офіційно до цього дня — це влаштуємо виставку любительських фотографій, на яких були зафіксовані миті Помаранчевої революції.
Олександр Челядин,
голова Калуської міської організації Української народної партії (УНП), заступник міського голови з гуманітарних питань:
1. Відразу після Майдану змінилася, мабуть, ментальність людей. Люди повірили у те, що щось можна змінити у цій державі. Відразу після розколу помаранчевої команди все повернулося на круги своя. Думаю, багато людей розчарувалися не в Майдані, а у тих так званих лідерах, які стали на чолі партії Народний Союз „Наша Україна”, які практично скомпрометували все, що відбулося і дали можливість піднятися з болота „Регіонам” і відновитися при владі. Двовладдя, яке нині створилося в Україні, довго тривати не буде. І всі в очікуванні, що це закінчиться якимось великим вибухом. Вчора (у вівторок, 14 листопада. — Авт.) на Раді обласної організації УНП теж звучало багато думок, що імовірні позачоргові президентські вибори, тобто імпічмент Президенту і відповідно, все почнеться спочатку. На жаль, Майдан не виконав свого обов’язку, своїх програмних завдань, які звучали як обіцянки з вуст Віктора Ющенка. І чомусь мені здається, що власне Президент має нести відповідальність за те, що сталося.
2. Два роки тому люди повірили у вождя Ющенка, була ейфорія і віра, що постане справжня Україна, що до людей прислухаються і вони в силі щось змінити. Пригадуєте події навколо відставки Кабміну, коли тільки окремі групи партій стали під Верховною Радою. Якщо б нині стояло питання про становлення демократії, про яку йшлося тоді, то, звичайно, я, не задумуючись, знову пішов би на Майдан. Але якщо знову появляться фізіономії, які були у той час, які вибивали собі місця… І я маю на увазі не тільки президентське оточення. Я маю на увазі і оточення Юлії Володимирівни і саму її. Бо не можна любити Україну тільки з посади Прем’єр-міністра. Це зараз зауваження і до Луценка, який себе нині уявляє лідером якоїсь партії. Чомусь всі хочуть любити Україну тільки з певної посади, певного місця. У зв’язку з цим я завжди згадую події 1917-1918 років, коли поважні політики сварилися між собою, а під Крути вислали 300 студентів без зброї, аби ті захищали їхні політичні амбіції. Тому, якби Майдан відбувся вдруге, я не захищав би Майдан тільки тому, аби Порошенко або Жванія отримали посади.
3. Треба було брати „бика за роги” зразу. Оце, власне, проморгали. У той час Янукович був бандитом. Пригадуємо гасло: „Бандитів — на нари!”. Усі з цим погоджувалися. Коли виникло питання про призначення його Прем’єр-міністром, він що, відмився вже від усього? Політики, які давно мали сидіти у тюрмі, нині з’їжджаються з Росії, з Америки. От Щербань повернувся і вимагає виправдання, мріє повернутися у велику політику. А Кушнарьов? Кидалов-Кивалов? Нині вони — депутати Верховної Ради. Чи навіть окремі депутати з нашої області. Вони нині будуть судити замість того, щоб бути судженими. Свого часу занадто ліберально, занадто невміло віднеслися до завоювань Майдану. І нині ми пожинаємо гіркі плоди.
4. Безперечно, День Свободи є для мене святом. Адже загалом свобода є найвищою сутністю людини. Ніхто, навіть у найжорстокіші тоталітарні часи не міг забрати в українського народу його внутрішньої свободи, прагнення до створення незалежної Української держави. І яким би не було розчарування від Майдану, те, що Майдан був Революцією насамперед Духу і Свободи українського народу, — незаперечний факт.
Олег Нижник,
голова Калуської міської організації Народного руху України:
1. Україна позбулася системи кучмізму, тобто пройшла етап пострадянського періоду. Український народ заявив про себе на весь світ, довів, що він є вільною нацією і повернення назад уже не допустить. Майдан показав, що ефективна влада можлива тоді, коли до владного керма прийде еліта як зліва, так справа, так і по центру (весь спектр).
2. Так, і поясню чому. Новий Майдан повинен об’єднати нові політичні, патріотичні сили, для яких національні інтереси є пріоритетними, а не вузькопартійними. Новий Майдан повинен ініціювати зміни владної системи з бюрократично-чиновницької держави у державу європейських принципів та стандартів державотворення.
3. Майдан довів, що політичні лідери мають прислухатися і враховувати думку народу. Майдан показав, що інтереси народу і політиків значно розходяться. Помаранчева революція довела, що поділ України є штучний і спровокований бізнесовими та політичними елітами. Прості люди Сходу і Заходу завжди знаходять спільну мову.
4. У цей день народ України повинен нагадати політикам про те, що він є вільним народом. Як сказав Василь Симоненко: „Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ”.
Василь Прокопів,
голова Калуської районної організації Народного Союзу „Наша Україна”, голова районної ради:
1. Перше, що є позитивним і, відповідно, залишиться незмінним на першу, другу чи десяту річницю Помаранчевої революції, це те, що українці повстали, сформувалися як нація. Ми засвітилися, адже про українців як про націю мало хто знав серед світової спільноти. Україна продемонструвала своє обличчя, довела, що може мирним шляхом відстоювати своє право вибору. Думаю, це дуже позитивна сторінка в історії держави. Невідомо, чи наша багатомільйонна нація найближчим часом ще раз зможе продемонструвати таку солідарність.
2. Так, сьогодні я знову стояв би на Майдані, якщо була б така потреба. Проте у даний час ми не маємо реальних підстав повторити Помаранчеву революцію. Сьогодні ми тільки спостерігаємо за діями антикризової коаліції. Якщо ж уряд погіршить соціально-економічне становище у країні, рівень життя простих громадян, тоді матимемо шанс ще раз твердо заявити про свою позицію. Звичайно, що відгукнувся б на заклик не тільки нашого політичного лідера, а й, приміром, також Юлії Тимошенко, якщо б ішлося не про її особисті інтереси, а інтереси народу.
3. Мрії і сподівання після Помаранчевої революції були дуже великі. Я знаю про це, бо був безпосереднім учасником помаранчевих подій і немало приклався до перемоги, адже керував тоді виборчим штабом „Нашої України” у районі. Тоді ми настільки налагодили поїздки до Києва, що щодня курсували автобуси туди і звідти. Ми жили Майданом і вірою, що вистоїмо, переможемо. Сьогодні я, як і багато інших, трохи розчарований подіями у країні. Але розчарований не у тому, що Президент не виконав всіх гасел Майдану, адже у цьому винен не тільки Віктор Ющенко, але і його команда. Ці люди просто підвели його. Висновки Майдану — це те, що наш народ, який би він не був заляканий, все ж довів, що його права, ще й такими грубими методами, порушувати не можна.
4. Звичайно, що День Свободи для мене є святом. Думаю, що не тільки для мене. Якщо запитати кожного, хто побував на Майдані, як він ставиться до цього свята, то, мабуть, 90% згадає той дух, емоції, настрій Майдану і для цих людей День Свободи буде тільки позитивним святом.
На першу річницю Помаранчевої революції ми провели виїзну урочисту сесію під стіни ВР. Тим самим ми продемонстрували, що цінимо цей здобуток українського народу.
Цьогоріч будемо святкувати тут, у Калуші. Звичайно, що розробимо якісь офіційні заходи.
Василь Войтовнік,
голова Калуської районної організації Соціалістичної партії України:
1. Так, наслідком Помаранчевої революції стала зміна форми правління у країні з президентської на парламентсько-президентську. Це, безперечно, плюс для українського народу. Крім цього, у державі з’явилася дійсно свобода слова, немає „темників” (спеціальних рекомендацій від влади для ЗМІ, які сприймалися як обов’язкові вказівки). Також позитивом Майдану вважаю конституційну реформу, яку проте сьогодні заперечують багато з тих, хто раніше очолював Майдан. Насправді конституційна реформа спонукатиме до відповідальності парламентську більшість. Нарешті влада, згідно із законом, відповідатиме за свої вчинки.
2. Якщо потрібно буде виходити на Майдан для того, щоб відстояти кращий рівень життя українців чи якесь інше соціальне питання, то, безперечно, я теж підтримаю таку ініціативу. Але не в жодному іншому разі.
3. Я відчуваю розчарування від наслідків Майдану, адже не виконано жодне із основних гасел Майдану. До прикладу, не розкрито жодного резонансного злочину, у тому числі — і щодо отруєння самого Президента та вбивства Георгія Гонгадзе. Відповідальність за це я покладаю тільки на діючу владу.
4. Так, для мене це свято, як і для всіх наших партійців. Святкуватимемо у вузькому партійному колі.
Ватикан: коли час зупинився