Наш земляк сотник Дмитро Паліїв

Дмитро Паліїв народився в 1986 році у с. Перевізці біля Калуша в Галичині. Закінчив гімназію в Коломиї. З початком Першої світової війни вступив до Леґіону Українських Січових Стрільців (УСС).
Переглядів: 470

Був одним з організаторів Листопадового Зриву 1918 року у Львові. Під час війни з поляками — четар Української Галицької Армії (УГА). Був ад’ютантом полк. Дмитра Вітовського, а відтак — генерала М. Тарнавського, начального командира УГА.
Після поразки визвольних змагань брав активну участь в створенні таємної Української Військової Організації (УВО).
У першій половині 1920-х рр. — член Начальної Команди УВО.
У 1923 р. разом з Дмитром Донцовим заснував націоналістичну групу “Заграва”. У 1923-24 рр. був співредактором двотижневика “Заграва” (разом з Дм. Донцовим і В. Кузьмовичем). У 1923-33 рр. (з перервами) — гол. редактор газети “Новий Час”.
Дмитро Паліїв — співзасновник партії Українське Національно-Демократичне Об’єднання (УНДО), у 1925-1933 рр. — голова її Центрального Комітету. 1928 року на виборах у Коломийщині був обраний послом до польського сейму. Під час т. зв. Пацифікації 1930 року був заарештований польською окупаційною владою разом з деякими іншими українськими послами. В 1930-33 рр. — політичний в’язень.
По виході з тюрми продожив активну журналістську і політичну діяльність. Розійшовся з угодовською політичною лінією УНДО і очолив партійну опозицію, що стала основою нової партії — Фронту Національної Єдности (ФНЄ). Редаґував газети “Батьківщина” (1934-39), “Перемога” і “Українські Вісті” (1935-39) — органи ФНЄ: місячник, тижневик, щоденник.
У 1936 році на І Конґресі ФНЄ відбулося остаточне організаційне оформлення Фронту Національної Єдности; головою партії обрано її засновника — Дмитра Палієва.
ФНЄ критикував угодівство українських політиків з УНДО, а за ідеологією наближався до ОУН, проте не схвалював її терористичних акцій, розцінюючи їх як прояви розпачу і зайвий екстремізм. Відкрито висловлюючи свою позицію, Паліїв попав у непорозуміння з Крайовою Екзекутивою ОУН у Львові, яка вчинила погром редакції “Українських Вістей”... ФНЄ провадив активну роботу серед молоді, використовуючи для цього створені при організації спортивні секції; поширив свою діяльність на Волинь. Займав різко неґативне становище щодо польської займанщини, бойкотував вибори до сейму в Варшаві і місцевих органів влади.
З початком Другої світової війни і приходом до Галичини в 1939 році большевиків Дмитро Паліїв виїхав на захід до Генеральної Губернії. Як член організації колишніх військовиків — “Молодої Громади” — утримував тісні зв’язки з Альфредом Бізанцом.
Паліїв був великим ентузіастом творення української реґулярної збройної сили, і став одним з ініціаторів творення Дивізії “Галичина”. Ці його погляди поділяли і його товариші з ФНЄ — у Військовій Управі (ВУ) було 5 членів партії Палієва. Сам Дмитро Паліїв відмовився увійти до складу ВУ, а зголосився до активної служби в Дивізії. Він мав великий вплив на проф. Володимира Кубійовича — голову Українського Національного Комітету, і був відряджений ним та Військовою Управою “Галичина” до Дивізії як політичний дорадник її командира.
У штабі Дивізії Паліїв займав офіційне становище в 6-му відділі із спеціальним завданням реферувати справи українських старшин. Одночасно він виконував обов’язки неофіційного зв’язкового між Дивізією, Українським Центральним Комітетом і Військовою Управою. Він був втаємничений у всі справи Дивізії. Проте, він передовсім відстоював інтереси українців перед Фрайтаґом (генерал Фріц Фрайтаг — командир дивізії “СС Галичина”. — Ред.). З уваги на характер Фрайтаґа, Паліїв виконував своє тяжке завдання з майстерністю і великим тактом, і згодом мав великий вплив на німецького командира Дивізії. Він усією душею віддавався реалізації українських вимог Дивізії, особливо в справах персональної політики. Саме завдяки його старанням щойно перед відходом Дивізії на фронт під Бродами вдалося відрядити кілька сотень її вояків на старшинські вишколи.
Як багато інших старшин і вояків Дивізії, сотник Дмитро Паліїв, учасник Першої світової війни в Визвольних Змагань, колишній старшина Леґіону УСС та УГА, видатний політик і журналіст міжвоєнної доби, один з організаторів Дивізії “Галичина”, поліг геройською смертю на полі бою під Бродами під час прориву з ворожого оточення в липні 1944.
З сайту www.galiciadivision.com