Нині розмова — з Тарасом Федорівим, сільським головою Старого і Середнього Угриновів, одним із керівників Асоціації самоврядних громад Калущини „Бандерівський край”, головою районної організації Народно-демократичної партії, керівником міськрайонного виборчого штабу блоку Людмили Супрун „Український регіональний актив” і, нарешті, кандидатом до Верховної Ради України.
— Як оцінюєте проміжні результати своєї діяльності у ролі сільського голови?
— Напевно, оцінку владі будь-якого рівня мають давати люди, через вибори. Мені приємно, що тричі позитивним голосуванням односельці віддали належне активу нашої сільської ради. Ми працювали разом з депутатами, членами виконкому, керівниками установ, церковними комітетами. Змінювались окремі особистості, та в основному згуртований колектив однодумців залишався. Нам є чим похвалитись: Меморіальний комплекс С.Бандери, газифікація, телефонізація, масштабні роботи з берегоукріплення, опалення Народного дому, бібліотеки, ФАПів, оргтехніка для с/ради, апаратура для молоді до клубів, збережено і примножено майно громади (у тому числі повернуто у власність громади, відремонтовано пустуючі приміщення), капличка Святих Петра і Павла, футбольна команда „Тризуб”... Це тільки частинка наших спільних перемог. А хочеться зробити набагато більше, але не завжди все залежить тільки від нас.
Тривале перебування на відповідальному посту, з одного боку, значно збагатило мій життєвий досвід, а з іншого — сформувало глибоке переконання, що більшість проблем, які болять практично кожному сільському голові, громаді найменшого села району, неможливо розв’язати самотужки зусиллями мешканців глибинки. Дуже часто самі ці проблеми виникають через те, що ті, хто на даний час уповноважений приймати важливі для територіальної громади району рішення, керуються не інтересами людей, а своїми політичними, особистими амбіціями, а інколи і меркантильними міркуваннями. Часто кивають на владу, на Київ ті, хто сам є владою у Калуші багато років. Замість працювати на людей, місцеві можновладці знайшли універсальний спосіб раз за разом їх обманювати. З кожними виборами свої прорахунки перекладають на недоброзичливців: комуністів, кучмістів, януковців і обіцяють відразу після чергового волевиявлення різко почати боротись за всезагальне щастя калушан. Мені здається, що 16 років — достатній термін для того, щоб українці порозумнішали і нарешті обирали не за обіцянками, а за справами.
— Саме тому сільський голова пішов у політику?
— Я давно жваво цікавився політикою. На зорі незалежності України гаряче симпатизував право-націоналістичним силам: Народному Руху, „Національному Фронту”, були певні ілюзії щодо КУНу. Однак реалії поступово скоректували мої політичні пріоритети у бік центризму. Не можна за рік-два перевиховати жителів Донбасу, Одеси, Криму, Дніпропетровська… А вони також українці. Маючи нагоду неодноразово спілкуватись зі „східняками” (депутатами різних рівнів, простими селянами і шахтарями), переконався, що у деяких аспектах вони є не меншими патріотами, ніж ми. Наші ж ура-патріоти вважають, що тільки вони найкраще знають, як треба любити Україну, нав’язують свій світогляд іншим. Всі люблять усю Україну, абстрактно, а коли йде мова про конкретні речі, наприклад, чимось допомогти чи відступити спірну межу сусіду — патріотизм вивітрюється.
— Понад 10 років Ви — член Народно-демократичної партії, з 2000 року – голова районної партійної організації, член Політради партії. Якою є ідеологія НДП?
— Ідеологія народної демократії — це і є національна ідея у дії. Народ сам має визначати, як він хоче жити. Українська нація — велична спільнота, розум і розважливість якої ми, через комплекс неповноцінності, недооцінюємо. Треба дати людям волю на свій розсуд влаштовувати своє життя, а не лякати вигаданими страшилками. А брехунів, пустословів, вічних обіцяльників досить є і на Прикарпатті, і у Донбасі. Різниця тільки у кольорах транспарантів. Чому я повинен поважати бездарного чиновника-казнокрада тільки за те, що він говорить з галицьким акцентом? Адже якраз він найбільше компрометує українську ідею в очах тих же східняків.
Владні політики України якщо і мають совість, то здебільшого нею не користуються. Без радикального оновлення влади, без нових людей правляча еліта доведе Україну до катастрофи. Яка різниця, хто заб’є останнього гвіздка у домовину надій простих українців на гідне життя?
— Що представляє собою команда виборчого блоку Людмили Супрун, яку Ви репрезентуєте на Калущині? Невже у Вас нема тих самих скомпроментованих чиновників?
— Свого часу НДП починалась з єднання, на відміну від багатьох партпроектів, які стартували з розколу (коли чи то з НРУ, чи з СПУ виходила якась група і оголошувала себе новою партією). Тут же згуртувались кілька громадсько-політичних структур. Партія виховала багато відомих особистостей. Варто згадати, що саме з НДП, призупинивши за вимогою закону своє членство в партії, свого часу Віктор Ющенко пішов у Національний Банк України. Особисто я з великою повагою ставлюсь до діючого Президента, людини, яка заплатила за нашу надію на майбутнє, за право на демократичний вибір свої здоров’ям. Ще у далекому 2001 р. я брав участь у акціях протесту проти його відставки з посади керівника уряду. Наша біда у тому, що навколо Ющенка сформувалось оточення, яке намагається керувати ним. Якщо у майбутній Верховній Раді не буде двох-трьох фракцій, що підставлять плече главі держави, — програє Україна. Знову одна партія захоче мати монополію на Президента, а він має бути лідером Нації.
Були різні етапи у житті партії, були і конформісти, і пристосуванці, але вони давно поперебігали до більш грошовитих і рейтингових мегаблоків. Залишились люди, для яких гасло партії “ЛЮДИНА-РОДИНА-ДОБРОБУТ-УКРАЇНА” — не порожній звук, а життєве кредо. Гарантією очищення списку блоку від недобросовісних політиків є принцип визначення остаточної черговості кандидатів: високі прохідні місця займуть ті, хто заручиться найбільш вагомою підтримкою у своєму (одному із 225-ти) окрузі. НДП делегувала до представницьких органів влади України більше 2 тис. депутатів, міських, сільських голів. А люди, безперечно, будуть голосувати за тих, кого знають, кому довіряють.
— Мабуть, у Калуші Вас знають менше, ніж у районі, проте міських виборців більше. Чому кандидат із села?
— Значна частина міських жителів так чи інакше пов’язана з селом. Зокрема, у Середньому Угринові діють два садівничі товариства „Хімік” та „Будівельник”, де мають ділянки калушани. А як можна поділити екологічні проблеми міста і району? Це наш спільний біль. Так само питання розподілу медицини. Взагалі дуже часто керівництво як району, так і міста творить бурю у склянці, розв’язали боротьбу між собою на багатьох фронтах, а у результаті страждають прості люди і у селах, і у місті, до щоденних потреб яких руки влади не доходять. Свіжі ідеї, оновлення потрібні і на районному, і на міському рівнях. Досить уже „вічних” депутатів і чиновників — пора дати дорогу молодим! До речі, я є єдиним із 4860 кандидатів до Верховної Ради, який може себе назвати корінним бандерівцем, мої предки з діда-прадіда жили у Старому Угринові. Хто ж має представляти у парламенті Калущину — Бандерівський край, як не повнокровний бандерівець?
— Які стосунки складаються на всеукраїнському і на місцевому рівні у вас із опонентами?
— У нас нема ворогів. Ми шануємо думку кожного. Право на переконання має і російськомовний шахтар, і галичанин-бандерівець. Партії мають змагатись суспільно корисними справами, а не чорним піаром. Людмила Супрун, НДП, весь актив блоку готовий до співпраці заради України. Але об’єднання має мати патріотичну і водночас прагматичну основу — спільно вирішити найбільш болючі для суспільства проблеми: прийняття нової Народної Конституції, запобігання розколу держави, піднесення зовнішньополітичного авторитету України, підвищення рівня життя простого українця. Переговори велись з різними потенційними партнерами. Та співпраця ускладнюється, коли нема визначеності ідеологічних засад. З Народною партією Литвина виникли розбіжності стосовно тактики просування до мети: легше всього афішувати популярні гасла, важче — у повсякденному житті дотримуватись проголошених принципів.
Не могла НДП беззастережно піти до блоку „Наша Україна – Народна Самооборона”, погодитись на самоліквідацію партії, адже незрозумілими залишаються базові основи майбутньої політструктури. Це не єднання, а черговий фокус, щоб обдурити наївного виборця, здобути на один-два мандати у Верховній Раді більше, а там побачимо.
На рівні району, міста у нас толерантні відносини з більшістю партій. Головне, щоб працювали демократичні механізми, щоб людей не позбавляли права вибору ще до виборів (як суто технологічними засобами, так і шляхом масованої ідеологічної обробки: „або обираєте нас, або пропаде Україна”). Калушани — мудрі люди, прийдуть на дільниці і визначаться, кожен відповідно до свого сумління.
— Багато розмов точиться щодо низького рейтингу блоку Людмили Супрун.
— Якщо так наполегливо платні псевдо-соціологи твердять про низькі шанси „Українського регіонального активу”, значить, когось лякає відчуття зростаючого авторитету нашого лідера. Давайте порахуємо об’єктивно. До блоку ввійшли три основні партії: НДП, РХП, ДемПУ. Підтримують блок ще 17 партструктур, десятки громадських об’єднань (сумувавши їхні результати на минулих виборах, маємо вже більше півмільйона голосів). Враховано прорахунки весни-2006 щодо формування списку. Тепер на провідних позиціях — місцеві лідери. Тільки у Калуському районі НДП, як і РХП, тоді майже у 10 разів здобула більше голосів до райради, ніж до Верховної Ради, на тих же дільницях. Краяни мають шанс так само чисельно підтримати своїх висуванців вже на більш високому рівні. Напрацьовано ряд запобіжних заходів для недопущення фальсифікацій, брутальної крадіжки голосів. Отже, необхідних 600-700 тис. голосів — цілком реальна і досяжна мета.
На щастя, бюлетень цього разу буде вдвічі коротшим. Тож вибір для громадян спрощується: якщо тебе все влаштовує, переконала тебе маячня (поперемінне маячіння на екранах з навіюванням почуття задоволення життям) мегаблоків — голосуй за одну з тих п’яти політсил, які представлені у діючому парламенті, і які, власне, поперемінно кермуючи урядом, й довели державу до кризи. Хай вони приводять до Верховної Ради своїх племінників, братів, кумів, коханок, водіїв, охоронців, спонсорів-інородців тощо. Хочеш змін – обирай нових людей!
Не хочеться вірити, що мешканці Бандерівського краю голосуватимуть за комуністів різної масті, „прогресивних” соціалістів Вітренко, „кучмістів” Волкова, ду-у-же „вільних демократів” Бродського чи за маргінальні партії з красиво-облудливими назвами. Важко спрогнозувати, куди і до кого піде, якщо потрапить до парламенту, Литвин, адже він прихистив перебіжчиків чи не з усіх партій Верховної Ради попередньої каденції. На відміну від „Свободи”, що робить ставку виключно на Галичину і Волинь, „Український регіональний актив” має вагому (до 12%) підтримку і у Західній Україні, і в Харкові, і в Криму, і на Вінниччині, по всій Україні.
Якщо громадяни України усвідомлять себе Народом — єдиним носієм влади, то дадуть шанс новій когорті патріотів. Супроти натиску олігархів-космополітів, комуно-інтернаціоналістів маємо запропонувати Українську Альтернативу. Політика вже набридла людям. Можна протестувати пасивно — взагалі не йти на вибори, щоб не голосувати за цих „професійних” політиків, що протирають штани на депутатських лавах кілька скликань підряд. Але є інша, більш дієва форма протесту — обрати нових, незаплямованих представників народу з числа кандидатів позапарламентських партій. Віддавши голос кандидату від блоку Супрун, люди будуть знати, кого запитати про результати роботи, матимуть право відкликати нерадивого депутата, якщо він не виправдає громадської довіри.
Ватикан: коли час зупинився