Суд став на бік Насалика

І постановив виплатити йому 4300 грн. моральної шкоди. Ігор Очкур — проти
Переглядів: 356

Як повідомляли „Вікна”, влітку минулого року міський голова Ігор Насалик звернувся з позовною заявою до суду з приводу захисту своєї честі проти лідера міської організації політичної партії „Народний Союз „Наша Україна” (а нині — поновленого судом заступника міського голови з економіки і власності. — Авт.) Ігоря Очкура. Розмір відшкодування нанесених йому моральних збитків Ігор Насалик оцінив у 50 тис. гривень.
Нагадаємо, що ситуацію породило голосування депутатів міської ради за призначення Тетяни Попадюк директором ДС „Калуське міське телебачення”. Тоді депутати гостро розкритикували проведений конкурс на керівника міського ТБ, а політрада Блоку „Наша Україна” у м. Калуші вирішила не визнавати результати конкурсу. Проте всупереч попереднім деклараціям окремі депутати фракції „Наша Україна” підтримали кандидатуру Тетяни Попадюк („за” призначення проголосували 19 депутатів з 50-ти, і більшість становили саме „нашоукраїнці”. — Авт.). Хоч кандидатура нового директора міського ТБ не була затверджена, голосування депутатів з „Нашої України” піддав різкій критиці лідер міської організації НСНУ Ігор Очкур. Тоді він навіть заявив, що „настав час переформатування фракції” і натякнув на можливе прощання з деякими депутатами.
Тоді Ігор Очкур у своїй заяві назвав методи, якими калуській громаді нав’язується рішення про призначення директора міського ТБ, брудними і цинічними, і заявив про те, що „засоби, якими міський голова і його оточення за будь-яку ціну намагались досягти потрібного їм результату, виявились підлішими, ніж ми очікували: у хід пішла „робота з депутатами”.
Реакція Ігоря Насалика не забарилася: на сесії міської ради він заперечив, що якимось чином впливав на депутатів для потрібного голосування, тому подає до суду на „політичного мікроліліпута”, голову міської організації НСНУ Ігоря Очкура і вимагатиме сплати 50 тис. гривень моральної шкоди.
Напередодні нового року, 28 грудня, Калуський міськрайонний суд виніс своє рішення: позов Ігоря Насалика частково задовольнити, тобто спростувати неправдиві відомості. Крім того, Ігор Очкур має сплатити міському голові моральну шкоду у розмірі 4300 грн. і судові видатки на суму близько 2500 грн.
Лідер міських „нашоукраїнців” бачить продовження цієї історії і погодився дати „Вікнам” свій коментар.
— Ігоре Васильовичу, чи оскаржили Ви рішення суду? Якщо так, то з якими аргументами не погоджуєтеся?
— Я обов’язково буду оскаржувати це рішення у порядку апеляції. Відповідна заява про апеляційне оскарження вже подана. На мою думку (і на переконання моїх адвокатів), є достатньо підстав, у т. ч. і процедурних, для такого оскарження. Крім того, я так і не зрозумів, що саме я маю спростовувати. Адже у моїй заяві не було наведено якихось фактів, неправдивість яких доведена судом. Це була оцінка ситуації, яка склалася на той момент. І не лише моя оцінка (достатньо прочитати інші матеріали преси на той період). А згідно зі статтею 47-1 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнений до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Проте це вже не дуже й важливо для мене.
Є речі набагато серйозніші: під час розгляду цієї справи виявилось, що сторона Ігоря Насалика подала як доказ підроблений (на мою думку) документ. А саме — розпорядження міського голови про утворення конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду директора телебачення. Номер цього розпорядження 243-рк і датований він 15.05.2007 р. Цим розпорядженням утворено комісію, до складу якої, окрім інших, увійшли: Ігор Матвійчук, Галина Романко і Олександр Челядин — як заступники міського голови. Хоча 15 травня сама Галина Василівна Романко і не здогадувалась, що буде працювати у міськвиконкомі! Адже лише 16 травня своїм “легендарним” розпорядженням № 244-рк міський голова звільнив одним махом всіх “замів”! А Ігор Матвійчук був прийнятий на роботу 17 травня, Галина Романко — 22-го, Олександр Челядин переведений на іншу посаду 27-го!
Виникає питання: яким чином з’явився цей документ? Адже зрозуміло, що 15 травня міський голова його підписати не міг. Можливо, його “зробили” спеціально для суду? Тоді я був правий, коли називав методи міського голови і його оточення брудними і цинічними! Врешті, належну оцінку цим діям мають дати інші, компетентні органи.
— У Вашій заяві, яка стала приводом для судового позову, Ви стверджували про тиск на депутатів фракції “Наша Україна”. Чи підтвердили депутати фракції у судовому засіданні цей тиск з боку міського голови? Якщо так, то хто і що саме підтвердив?
— На моє прохання у суді свідчили троє депутатів. Це депутати з фракції „Наша Україна” і БЮТ. Прізвищ я не буду називати без їхньої на те згоди. Скажу лише, що один з них є членом політради Блоку „Наша Україна” у м. Калуші, від імені якої я озвучував заяву. Другий — член фракції „Наша Україна”, який бачив зміну позиції фракції прямо у сесійній залі. Третій — член тієї ж самої конкурсної комісії. До речі, про своє членство у ній він дізнався за 5 днів до самого конкурсу, а не 15 травня.
— Міський голова, оголошуючи про намір подати проти Вас позов, назвав Вас мікроліліпутом. З цього приводу фракція “Наша Україна” вимагала публічного вибачення перед Вами як головою міської організації „Народного Союзу „Наша Україна” і перед Вашою політичною силою. Чи були вибачення? Чи подавали Ви у суд за таке висловлювання?
— Мер так і не вибачився — ні перед мною, ні перед партійною організацією. Це справа його совісті. Вважаю, що використовувати слова “ублюдки”, “моральні уроди” чи “мікроліліпути” міському голові не личить. Я не подавав до суду і не буду. У мене є багато важливіших справ, ніж ходіння по судах. Проте це стосується лише особистих образ. Якщо йтиметься про честь партії — вона буде відстояна, у тому числі і в судовому порядку.
Саме з цієї причини хочу зробити офіційну заяву: у зв’язку з неодноразовим паплюженням честі і гідності міської організації партії “Наша Україна” з боку УНП і її “родичів”, викликаю Вас, пане Олександр Челядин, на чесний двобій у прямому ефірі міського телебачення. Колись подібну пропозицію проігнорував міський голова. Що ж, його право.
— Дякую за інтерв’ю.