Навіщо нафта, якщо можна стати мером?

Здавалося б, найбільш зручно, невимушено, безпечно і перспективно українець має почуватися у кріслі народного депутата. Адже не секрет, що лічені одиниці ідуть у Верховну Раду задля реалізації своїх персональних амбіцій; більшість прямує туди задля збагачення та убезпечення вже заробленого.
Переглядів: 360

Утім, робота мером невеличкого містечка є не менш привабливою і спокійною точкою, де збігаються всі бажані для людини блага: почесті, відсутність відповідальності, гроші, вплив і т. д. Тому у деяких регіонах місцеві вибори є ареною напруженої боротьби, методи якої можуть налякати навіть цинічних жителів столиці.
На перший погляд, вирішувати реальні проблеми для реальних людей (багато хто з яких знає мера особисто) — це складна і невдячна праця. Однак потік тих, хто бажає посісти крісло мера у містах до 100 тисяч населення, не вщухає, причому дуже часто за крісло борються політики обласного значення — аж до уродженців “мільйонників”.

Чим приваблює невелике місто?
Відсутність серйозної опозиції. Як правило, у невеликому місті фізично небагато лідерів, які прагнуть реалізуватися у політиці. І за невеликий час потенційного другого (а більше буває рідко) можна легко або купити, або усунути. Із варягами розбиратися простіше — сила інерції невеликого міста завжди дуже велика, і громадяни швидше оберуть поганого “свого”, ніж погодяться на хорошого “чужого”.
Відсутність розгалужених ЗМІ. Зазвичай існує одне-два місцевих видання/станції, які підконтрольні раді або виконкому. І, що приємно, з часом їх можна приватизувати, продати, закрити і т. д.
Відсутність відповідальності. Надзвичайно рідко мери особисто підписують документи або ухвалюють рішення. Для цього існують перші заступники, особисті зв’язки із місцевим суддею, прокурором тощо. А вже у другій каденції, як правило, працює підконтрольна міська рада, яка ухвалює необхідні рішення.
Прості алгоритми роботи. У невеликих містах правило “свій до свого по своє”, а також загальна зневіра у справедливості — це базові елементи владних процедур. Усі чиновники пов’язані мало не родинними зв’язками, простим громадянам добитися правди дуже складно.
Дешевизна об’єктів. Навіть грандіозні оборудки рідко коли можуть зацікавити центральну владу — все ж таки у містечках порівняно невеликі наділи землі, невисокі ціни на об’єкти нерухомості, та і різноманітні фабрики-заводи пасуть задніх поряд із колегами обласного значення.
Перспективність такої роботи. Ставши мером вдруге і втретє у рідному місті, можна бути впевненим, що щастя буде ще довго продовжуватися — адже коріння все більше закріплюється у землі.
Але це тільки здається, що скарби невеликого міста є мізерними, і поживитися майже нічим. Кожний населений пункт володіє безцінними дарами: землею, об’єктами нерухомості, місцевими підприємцями, готовими платити. А деякі міста мають під собою ще і великі підприємства. Тому, попри загальну бідність, управляти такими містами — надзвичайно приємно.
За зразок можна взяти місто Іллічівськ в Одеській області.
З одного боку, місто невелике — близько 70 тисяч; з іншого — індустріально розвинене (порт, низка республіканських виробництв, туризм), близьке до Одеси.
Мер Валерій Хмельнюк головує у місті вже 15 років, і в місті практично відсутні можливості для опозиції.
Логічно, що у цьому місті помітити стратегії розкрадання надзвичайно легко. Більше того, Іллічівськ, по суті, є підручником для тих, хто хоче правильно, поступово і непомітно для співгромадян збагачуватися.
Той же мер, якщо ця схема не має жодного відношення до нього чи його оточення, мав би зацікавитися цією схемою та навести у місті порядок.
Отже, технологія досить проста: створювати товариства з обмеженою відповідальністю, які би мали звичні і прості назви. Так, щоб не виникало запитань при першому погляді. Однак засновниками цих ТОВ робити офшорні компанії. І надавати через сесії міської ради цим організаціям міську землю, ресурси, підприємства.
Декілька прикладів:
ТОВ “Іллічівськміськбуд” — отримало 5,4 гектара у центрі міста. Засновник на 50%: Кароло Менеджмент лімітед (Кіпр).
ТОВ “Іллічівський зерновий термінал”, на території Іллічівського морського порту заволоділо землею. Засновник на 80% — Вронді Холдінгс Лімітед (Кіпр).
ТОВ “Іллічівськ-Транс-Термінал” — отримало загалом близько 29 га землі у місті. Засновник: Дейч ті іст грейн лімітед, 3030 (Кіпр).
ТОВ “Іллічівський судоремонтний завод”  — отримало 90,20 га у місті на 49 років. Засновник — Алдістро холдінг лімітед (Кіпр).
ТОВ “Ін-ком-буд” — отримало 0,9 га у курортній зоні. Засновник: Гуенос Лімітед (Кіпр).
ТОВ БФ “Моноліт” — загалом більше 10 га у місті, головний забудовник. Засновник на 70% — Кароло Менеджмент лімітед (Кіпр).
ТОВ Телерадіокомпанія “Іллічівське телебачення-3”. Свого часу комунальне ЗМІ, потім було розмито вдвічі статутний фонд, і зайшов на 47,8% ТОВ “Іллічівський судоремонтний завод” (засновник — кіпрська компанія).
Жодна з названих компаній не має ніякого стосунку ні до портів, ні до зернових терміналів, ні до телебачення. Усі утворені кіпрськими компаніями, яким міська рада своїми руками чомусь віддала землю й об’єкти нерухомості.
Однак депутати міської ради, ухвалюючи ті чи інші рішення, часто навіть не розуміли, що віддають землю не судоремонтному заводу, а невідомому ТОВ.
Звичайно, проводити такі оборудки без підтримки центральних органів влади дуже складно. І тут теж є свій бонус — мерам невеликих міст легко вдається мімікрія, адже у центрі ніхто не пам’ятає їхніх точних вподобань.
Так, той самий Валерій Хмельнюк сьогодні балотується у мери від Партії регіонів. А ще у 2005 році він активно виступав на Майдані, підтримуючи помаранчеву владу.
Схожі прості схеми існують у більшості невеликих міст України — можуть різнитися лише кількість нулів та тривалість роботи того чи іншого керівника. І саме тому, говорячи про підробку результатів виборів, необхідно зрозуміти, що найбільші фальсифікації відбуваються не у Києві, не на транзитних серверах, а на місцях, де все і всі знаходяться під контролем у декількох людей.
Адже в умовах зневіреності і бідності жителів, зовсім нескладно організувати каруселі, підробку бюлетенів, формування лояльних на 90% виборчкомів тощо. Саме так, мабуть, відбудеться у тому самому Іллічівську. Саме так відбудеться у багатьох українських містах…

Довідка. Артем Біденко закінчив “Києво-Могилянську Академію”, магістр політології. Тривалий час працював в аналітичних установах: Інститут політики, Лабораторія законодавчих ініціатив, Міжнародний інститут порівняльного аналізу. Нині очолює Асоціацію зовнішньої реклами України.

Артем БІДЕНКО, “Українська правда”