Володимир Тимків із дружиною Ольгою Довідка. Володимир Тимків народився 19 жовтня 1983 року у Калуші. Навчався у ЗОШ №1. Закінчив Калуський хіміко-технологічний технікум, потім — Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу за спеціальністю інженер-метролог. Працює слюсарем КВПіА у Долині на ВАТ “Укрнафта”. Одружений.
— Володимире, ти потрапив до міської ради як депутат-мажоритарник, перемігши у виборчих перегонах такого сильного і досвідченого суперника від провладної УП, як Ігор Очкур, який балотувався у парі із Вірою Максимів. Що, на твою думку, стало вирішальним фактором у виборі калушан?
— Перед тим, як прийняти рішення балотуватися, я довго думав: чи зможу щось змінити на своєму виборчому окрузі, комусь допомогти? Адже депутат-мажоритарник — це велика відповідальність.
Упродовж останніх 4-ох років я очолюю осередок “Височанка” Народного руху України, який налічує 32 членів. Усі — мешканці цього мікрорайону. Нам доводилося співпрацювати, і за цей час мені вдалося вивчити питання, що турбують людей.
Наступним кроком була вдало проведена передвиборча компанія. Але це — досягнення не однієї людини, а цілої команди. Найперше — моїх побратимів з “Молодого руху”, які займалися розповсюдженням агітматеріалів, а також — представників старшого покоління (довірених осіб), з якими я реалізував стратегію “від дверей до дверей”. Та, напевно, вирішальним фактором стало те, що я сам проживаю на Височанці. Мене здивувало, що мало хто з виборців звертав увагу на приналежність кандидата до тієї чи іншої політичної сили. Оцінювали, скоріше, людські цінності і якості. А щодо суперників — всі достойні, але люди зробили свій вибір.
— Ти — вперше у міській раді. Що, на твою думку, потрібно змінити у самій системі влади? Як оцінюєш роботу діючої міської влади?
— Перше, що кинулося у вічі буквально відразу, — це те, що всі важливі рішення у владі, зокрема — і бюджетні, приймаються закулісно, обмеженим колом людей, а всі демократичні процедури та представницькі органи — не більше, ніж імітація колективного схвалення. Складається враження, що все — починаючи від законів України і закінчуючи рішеннями представницьких органів — розглядається лише як засіб втілення особистих інтересів, а не як інструмент вирішення соціальних проблем.
— Ти прийшов до влади як депутат-мажоритарник, тобто, твій виборець знає тебе в обличчя. Ти лідируєш за кількістю звернень до міської влади: впродовж року з початку діяльності ради депутат Володимир Тимків надіслав 19 звернень та 21 запитання. Чи вдається вирішити проблеми, з якими звертаєшся до влади? Чи є реакція від влади на твої звернення?
— Проблеми, з якими я апелюю до влади, в основному, пов’язані з освітленням вулиць, ремонтом дорожнього покриття, зсувами грунту, облаштуванням водовідведення побутових стоків, ремонтом дахів. Основною бідою і надалі залишається відсутність централізованого водопостачання 12-ти вулиць Височанки.
Нещодавно почув думку, що депутатські прийоми громадян — це недієво і безрезультатно. Не погоджуюся з цим судженням: востаннє (прийом проводжу кожну першу неділю місяця в офісі НРУ з 12.00 до 14.00) на прийом до мене звернулися 14 громадян. Хтось — з важливим проханням, а хтось — просто за порадою.
Моя виборча програма містила 4 обіцянки: провести ремонт вулиць Колесси і Леся Курбаса; зробити освітлення вул. Сонячної; зрізати дерево на вул. Ковжуна. Ці проблеми і були у моїх перших зверненнях. Свою виборчу програму наразі виконав тільки наполовину. Проте, маю підстави сподіватися, що цього року вона буде реалізована повністю.
На початку минулого року склалося таке враження, що влада не звертає уваги на жодну із моїх пропозицій. Однак, із часом я отримав відповіді на 90% звернень, а сьогодні, відкриваючи папку з відповідями, бачу, що переважна частина їх виконана. Влада реагує, але — не досить оперативно.
— При формуванні бюджету-2012 міський голова пообіцяв врахувати всі пропозиції, які надійдуть від депутатів міської ради. Чи були враховані твої пропозиції?
— Я подав 10 пропозицій: капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Леся Курбаса; капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Шухевича; облаштування дитячого майданчика на вул. Андрусяка (біля будинку №1А), а також — у районі вул. Польової; облаштування тротуару на вул. Височанка; підключення 12 вулиць Височанки до системи центрального водопостачання; заміна водостічних труб на вул. Ковжуна,1; відновлення вуличного освітлення частини вулиць Курбаса, Шухевича, Сірка; проведення благоустрою скверу між вулицями Ковжуна і Костельною; ліквідація зсуву грунту у районі вул. Родини Крушельницьких; капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Сірка; благоустрій прибудинкових територій будинків №№1, 3, 5 на вул. Ковжуна.
Міська рада прийняла ряд цільових і довгострокових програм, які, як я розумію, будуть неодноразово змінюватися. При цьому залишається питання, чи знайдеться фінансування, чи схочуть звернути увагу саме на ці проблеми. Тому відповідь зможу дати тільки наприкінці року.
— На твою думку, чи має міська влада стратегічне бачення розвитку міста? На які проблеми, насамперед, ти б звернув увагу виконавчої влади?
— Теперішня влада вчасно зрозуміла, що виборця стратегічним баченням будь-чого можна тільки відлякати. А от такий ціннісний орієнтир як “хліб та видовища”, як це не прикро, залишається основним у психології мас. Тож, і весь наголос у своїй роботі влада робить на те, що можна побачити, до чого можна торкнутися. Проблеми вирішуються виключно поточні, у міру їхнього виникнення.
Я особисто з цим не погоджуюсь, бо хочу, щоб мої діти росли, навчались та працювали у Калуші, тож, насамперед, треба думати про майбутнє. Бо землю продаємо, гроші витрачаємо, а ями залишаються. Потрібно створювати, зокрема, і такі проекти, які не потребують постійного фінансування з бюджету, а здатні самі заробляти.
Першочергово нам потрібно відвернути нашу громаду від практично вже наркотичної залежності від державних обіцянок та владних подачок, до чого привчила нас радянська тоталітарна система. Потрібно відновлювати той дух громади, який існував колись в українських селах та містечках, дух солідарності та відчуття духовної цілісності. Тільки так українська “хата” перестане бути скраю, а стане у центрі уваги.
— Ти увійшов до Молодіжної ради, яка нещодавно була створена у місті. Рада нібито була створена на противагу молодіжному виконкому, який не проявляє активності у молодіжному середовищі. Чим займається Молодіжна рада і які проблеми вирішує?
— Я б не сказав, що Молодіжна рада створена на противагу молодіжному виконкому. Скоріше — на противагу “вулиці”, яка спрямовує молоде покоління у кримінальне середовище, “підсаджує” на наркотики, знищує будь-який моральний фундамент. Молодіжна рада також була задумана як альтернатива віртуальній реальності, яка позбавляє молодь можливості живого спілкування та реальної участі у житті громади. Молодіжна політика у місті шкутильгає, мало помітно молодіжних громадських діячів, все важче залучати молодь до громадської роботи. Ідея створення Молодіжної ради визрівала давно. Це — прояв ініціативи 10 молодіжних організацій, які сповідують однакові цінності. Тому основними функціями Молодіжної ради є координація спільних дій при проведенні заходів загальноміського значення, підтримка молодіжних організацій у реалізації їхніх проектів і програм, внесення пропозицій до органів державної влади та місцевого самоврядування, сприяння проведенню масових молодіжних акцій.
Зараз розробляємо проекти і програми 5-ти молодіжних заходів, зокрема: дводенного молодіжного форуму у селі Вістові; молодіжного фестивалю; школи лідерів; одночасного сходження на п’ять вершин в Осмолоді до Дня Прапора; спільного таборування.
Молодіжна рада — це місце діалогу та співпраці різних молодіжних формацій та окремих людей доброї волі, які хочуть змінити на краще становище молоді у місті. Щодо співпраці з органами влади, то все дуже сумно: служби, які мали б займатися молодіжною політикою, ніяк не відреагували на створення такої ради.
— Нещодавно на сайті “Вікон” відбувалося голосування за кандидатів, які б могли претендувати на посаду міського голови Калуша після того, як її покине Ігор Насалик. Лідер міської організації та фракції НРУ у міській раді Олег Нижник набрав найбільшу кількість голосів. Подейкують, що до голосування було підключено “Молодий рух”. Як вважаєш, чи ці результати відображають реальний рейтинг Олега Нижника? На твою думку, хто має найбільший шанс перемогти на наступних виборах міського голови?
— Щодо залучення до голосування “Молодого руху”, який я зараз очолюю, то можу з упевненістю сказати, що ніяких вказівок ні я, ні провід організації не давали. Однак це свідчить про те, що “молодорухівці” читають місцеві ЗМІ і цікавляться життям міста. І я тільки радий цьому.
Якщо Ігор Степанович справді покине крісло мера, то претендентів на цю посаду, на мою думку, буде немало: не менше десяти. Думаю, навіть від “монолітної” владної команди буде декілька кандидатів. Хтось залишиться в УП, хтось — підтримає кандидатуру “Фронту змін”, а дехто — поставить на кандидата від “Свободи”. Не можна забувати і про “Батьківщину”. Також спостерігаю активізацію роботи Координаційної ради (політичних партій та громадських організацій міста. — Авт.). Від КУНу і “Нашої України” когось точно висунуть. Також буде представник району, найпевніше — голова РДА Василь Петрів. І область теж скаже своє слово. Але, насправді, до виборів ще далеко, і розклад сил може дуже сильно змінитися. Побачимо.
А щодо моєї суб’єктивної оцінки, то Олег Нижник має достатньо високий рівень популярності серед калушан та непогані організаторські здібності.
— Як відомо, 22 січня, на Софіївській площі, було підписано угоду про об’єднання опозиційних сил. Зокрема, її підписала й Українська партія Ігоря Насалика. За домовленістю, об’єднана опозиція висуватиме спільного кандидата по кожному мажоритарному округу. За деякою інформацією, від об’єднаної опозиції по Калуському мажоритарному округу до Верховної Ради балотуватиметься заступник голови НРУ, екс-міський голова Калуша Роман Сушко. Чи відповідає це дійсності? Кого б особисто підтримав ти: Сушка чи Насалика?
— На жаль, ніякої достовірної інформації щодо цього у мене немає. Як дисциплінований член опозиційної партії, я буду підтримувати будь-яку кандидатуру, погоджену на всеукраїнському рівні об’єднаною опозицією. Але, якщо б увесь світ перевернувся верх дном, і таке важливе політичне питання залежало не від Києва, а від мене особисто, то висунув би молоду особу з цілковито іншими цінностями, яка б змогла на 99% змінити склад влади і саму систему її роботи.
— Ти — представник мікрорайону Височанка. На останній сесії міської ради йшлося про необхідність спорудження будинку панахиди у Калуші. Як ставишся до такої ідеї?
— Як справжній християнин, підтримую парафіян Церкви Святого Духа у прагненні облаштувати “панахидні кімнати”, адже кожна людина має право відійти у вічність з гідністю. Тож, заропонував облаштування будинку панахиди на базі приміщень у храмі Церкви Святого Духа на Височанці.
Саме тому це питання було включене у список моїх пропозицій щодо фінансування з бюджету на цей рік. У міському бюджеті на втілення цієї ідеї передбачалося 130 тис. гривень. Зараз це питання вивчатиметься, а його вирішення “посунули” на весну.
— Упродовж кількох років центральні вулиці міста інтенсивно ремонтуються, освітлюються, прикрашаються ілюмінацією, встановлюються дитячі майданчики. А чи звертає влада увагу на мікрорайони?
— На одній із сесій депутат міської ради від НРУ Леся Кирилович запропонувала розробити програми розвитку кожного мікрорайону міста. Проте, до цієї слушної думки чомусь не прислухалися. Складається враження, що проблеми мікрорайонів вирішуються в останню чергу.
Найперше — потрібно створити ОСН (орган самоорганізації населення), залучити якнайбільше мешканців до вирішення незначних проблем, які не потребують сприяння влади. Адже, мікрорайони міста мають свою специфіку. Там є можливість самоорганізації населення. Люди власними силами можуть вирішити дрібні проблеми, але у вирішенні великих потребують сприяння влади. Приміром, як я вже казав, найболючішою проблемою Височанки є відсутність централізованого водопостачання. Упродовж двох останніх років люди мають проблеми: зникає вода у криницях (про це писали і “Вікна”). А на Височанці проживає багато людей старшого віку, яким важко ходити з відрами за водою. Люди вдаються навіть до крайніх заходів. Я знаю жінку, яка платить по 500 гривень на місяць за воду. 3 тис. кубометрів води їй доставляє і виливає у криницю спеціально замовлена машина.
Своєю основною метою бачу втілення у життя нашого гасла “Тільки разом — ми громада”.
— Дякую за розмову, Володимире!
Розмовляла Оксана ПІЛЯНСЬКА.
