Ольга Сікора та її помічник Ігор Очкур на прес-конференції сиділи під художнім полотном "Козаки пишуть листа турецькому Сікора про Тимошенко
16 січня депутати від “Батьківщини” Олександра Кужель, Людмила Денісова і Тетяна Слюз приєдналися до акції громадянської непокори Юлії Тимошенко у Харкові. Вони провели 2 ночі у приміщенні лікарні, проте вдо¬світа 18 січня голих і босих депутаток викинули із приміщення лікарні.
— На засіданні фракції було прийнято рішення відвідати Юлію Тимошенко у лікарні, — коментує Ольга Сікора. — 16 січня Олександра Кужель, Людмила Денісова та Тетяна Слюз — депутати, які близько знайомі із Тимошенко, — відвідали її у лікарні. Юля Тимошенко зустріла їх дуже тепло, хоча стан її здоров’я — важкий. Вона пересувається за допомогою ходуль, нога — майже нерухома. До всього додається ще і колосальний моральний пресинг: погані умови утримання, цілодобове відеоспостереження, нагляд чоловіків, при якому вона змушена виконувати навіть гігієнічні процедури. Відтак, жінки-депутати нашої фракції прийняли рішення про перебування ра¬зом із Юлею Тимошенко. Вони спали у душовій кімнаті. Проте, зранку 18 січня депутаток просто викинули із приміщення, за ними полетіли їхні речі. При цьому, чоловіки, які так брутально повелися із народними депутатами, не мали на собі жодних розпізнавальних знаків і посилалися на рішення суду.
Народний депутат стверджує: вже 18 січня вона була під лікарнею, де утримують лідера “Батьківщини”. У Харкові відбулася нарада представників фракції — близько 30-ти осіб. З’ясувалося, що рішення, на підставі якого депутаток “попросили”, прийняв районний суд. Але дивувало не тільки це. Тетяні Слюз випадково трапилося в інтернеті інше судове рішення, згідно із яким у жінок-депутатів конфісковувалося їхнє майно.
— Якщо сьогодні такі речі, не ховаючись, роблять із екс-прем’єр-міністром та народними депутатами, то завтра це може відбутися із кожним у цій країні. Якщо ми не зупинимо цю злочинну владу, то майбутнього — не матимемо, — переконує Ольга Сікора.
Тому, вважає народний депутат, для країни дуже важливим буде 2015 рік, коли у країні мають відбутися президентські вибори. Саме цей вибір або закріпить діючу владу на багато років, або стане імпульсом для демократичного розвитку країни.
— Західноукраїнське крило нашої фракції є досить радикальне, — каже Ольга Сікора. — Є хороша команда із Львівської та Тернопільської областей, які не миряться із протизаконними діями у парламенті. Плюс є суттєве посилення від радикально налаштованої “Свободи”. Це — вже досягнення, за рахунок якого можемо сподіватися на майбутні демократичні вибори та опозиційну більшість у парламенті.
Ольга Сікора з донькою Оксаною та домашнім улюбленцем. Фото з особистої сторінки у Facebook
Про народних депутатів: демократів і “гаманців”
Одразу по приходу у Верховну Раду Ольга Сікора пройшла тест на “тушку” — за перехід до Партії регіонів їй пропонували $6 млн. Вона — не взяла.
— Напередодні Нового року до мене посипалися телефонні дзвінки: люди питали, чи роздаватиму я подарунки до свят, чи допоможу із поповненням матеріально-технічної бази різних закладів. У серцях я відповіла, що хіба візьму гроші у “регіонів” і накупую за них цукерок та пластикових вікон. Насправді, люди повинні розуміти, що народний депутат — це не “гаманець”, який сипле грошима. І треба визначитися: якщо хочуть бачити у ВР демократа, вірного своїй позиції, не варто сподіватися на різні дарунки. Депутат — це патріот. А чесний народний депутат ніколи не розкидатиметься грошима, бо він їх просто не має.
Раніше народні депутати розпоряджалися депутатським фондом у розмірі 1 млн. гривень на рік. Тепер — ні.
— Нині Калуш має свого народного депутата, яким може “користуватися”, і я запрошую калушан до цього. Можливості народного депутата — більш широкі, хоча, за умови належності до опозиції — досить таки обмежені, — каже нардеп.
Під час блокування трибуни Верховної Ради. Фото НБН
Ольга Сікора стверджує, що депутату, який працює на совість, роботи вистачає. Їй, принаймні, не вдається повертатися з ВР швидше, ніж о 21.00. Так, першу половину дня займає перегляд різноманітних звернень. Проблеми, з якими звертаються люди — різноманітні. Приміром, надійшов лист із Рогатина про одну із медичних установ, де хворих (нарко- та алкозалежних, психічно хворих. — Авт.) використовують, за словами нардепа, як рабську силу. Багато часу забирають вивчення проектів законів та робота у комітеті. Ольга Сікора працює у комітеті із екології та очолює підкомітет із техногенних відходів та відновлення територій, що постраждали внаслідок екологічних катастроф. Вибір базувався на реальних проблемах “свого” округу.
Проте, Ольга Сікора резюмує: тільки почавши роботу у комітеті, вона зрозуміла, що надзвичайна ситуація не лише у нашому місті — вся Україна є суцільною надзвичайною зоною. І вирішення всіх проблем лежить у фінансовій площині. Досі народний депутат встигла включити Калуш у графік виїзних засідань комітету — виїзд народних обранців до нашого міста планується орієнтовно на 20 травня і до заходу планується підключити науковців, екологів, міську та обласну владу. Паралельно планується проведення науково-практичної конференції.
Про зарплати та стосунки із міським головою
2 тижні Ольга Сікора планує присвятити роботі на окрузі. І вже разом із помічниками напрацювала близько трьох десятків запитань до влади.
— Одразу по виборах міський голова, привітавши мене з перемогою, за¬явив: на співпрацю — не сподівайтесь. І повідомив, що, з огляду на його зв’язки, я йому, радше, заважатиму, як опозиційний депутат. Хоча вважаю, що, співпрацюючи, ми могли б багато зробити для міста. Протистояння виявляється навіть у дрібницях. Скажімо, звернулася до міського голови із проханням забезпечити мене, як народного депутата, приміщенням для прийому громадян. І з часу запиту минуло вже 33 замість 10-ти днів, я не отримала навіть відповіді, не кажучи — про кабінет. Хоча на виборах міський голова надав свій кабінет кандидату у нардепи Валерію Келестину. Калушани свій вибір зробили. То чому б Ігорю Насалику тепер не поступитися квадратними метрами народнообраному депутату? Мені це приміщення не потрібне для особистих потреб, лише — для спілкування із людьми та вирішення проблем округу.
Ольга Сікора зауважує: зараз активно обговорюється тема заробітних плат народних депутатів. Заробітні плати прирівняні до міністерських і залежать, зокрема, від стажу державного службовця. Вона, як народний депутат, отримуватиме приблизно стільки ж, як окремі заступники місь¬кого голови.
— У мене море запитань до міської влади — до їхніх “роздутих” штатів та заробітних плат. Хіба морально, що окремі заступники міського голови отримують по 15 тис. гривень на місяць, тоді, як двірникам виплачено лише по 200 гривень за вересень минулого року? У нас чиновники, так вихо¬дить, живуть життям, абсолютно відірваним від народу.
Про апарат та “антикваріат”
За словами Ольги Сікори, для неї стала відкриттям “вага” Апарату Верховної Ради.
— Щоб депутат подав законопроект, щоб “приробити” йому ноги — все залежить від Апарату. І хоча ти народний депутат, але без Апарату — нікуди. Наприклад, якщо тобі потрібен квиток на потяг, а квитків немає, то Апарат вирішує все. А коли квитки потрібні всім, то все залежить від того, чий помічних проворніший і має кращі стосунки із Апаратом. І навіть якщо проблем із квитками немає, але щоб отримати добрі місця, треба до каси нести “шоколадку”. Але у нас у міській раді хіба не все залежить від апарату? У нас апарат міської ради нині приватизував печатку міської ради і факсиміле міського голови.
Народний депутат обурилася і любов’ю міської влади до себе та бездумним витрачанням бюджетних коштів.
— Сьогодні набиратися досвіду у Швеції поїхала пані Бабій із панею Демид (керуюча справами виконавчого комітету та начальник загального відділу міської ради — Авт.). Це — великі перспективні державні службовці? Одна — передпенсійного віку, а друга — глибокого пенсійного віку. То якого досвіду вони набудуть у Швеції і що вони звідти привезуть? А чому молодих перспективних людей не послати, якщо вже є така програма, якщо ви її фінансуєте і хочете, щоб воно принесло результат для міста? То що треба “антикваріат” посилати?
Про помічників та радянську плитку
— Знімати хату в Києві — не дешево. У районі Печерська — знімають лише “мільйонери” у колишніх “кагебістів”. У дні пленарних засідань засідання фракції проводяться, зазвичай, на 9.00. Тому Ольга Сікора переїхала у готель “Київ”, що за 3 хвилини від секретаріату фракції і ВР. Інакше добиратися на метро 40 хв., на таксі — “корки”. Номер — “з кращих” (як для жінки виділили): 2 кімнати 3.5х3.5 з балконом, 16 поверх. Ремонт кінця 1990-х років, правда, телевізор LCD. Плитка у ванній — радянського періоду. Сніданок в кафе готелю — “акційний”: 100 гривень за мюслі, пиріжки і кава-чай. Буфет ВР — кава еспресо —12 гривень, свинина без гарніру (не відбивна, цільний шмат розмірів з котлету, зверху помідорка, затерто сиром) — 26 гривень, стейк лосося середніх розмірів (але смачний) — 46 гривень Пообідати нормально — 150 гривень. Вважається, що для столиці це дуже добре, — саме так охарактеризував побут народних обранців помічник народного депутата Ігор Очкур. — Вразили помічники (і помічниці) депутатів. Чим може “допомогти” депутату дівча 18 років з обкладинки журналу?
У Ольги Сікори наразі два помічники. Обирала, каже, спираючись не на зовнішні дані, а — на особисті професійні якості та патріотизм. Крім Ігоря Очкура, на завершенні із оформленням посвідчення помічника Микола Жовнір, який очолював один із відділів міліції області.
