Ще разом. Ігор Насалик та Анатолій Гриценко під час об’єднавчого з’їзду УП і ГП у Києві 31 березня 2012 року. Фото з арх У 2006 році Ігор Насалик став міським головою Калуша на хвилі партії “ЕКО+25”. Партія до Верховної Ради не пройшла, і до міської ради депутатів також не провела.
До 2009 року Ігор Насалик очолював обласну організацію УНП. У вересні 2009 року відбулася позачергова звітно-виборча конференція Івано-Франківського обласної організації УНП за участю лідера партії Юрія Костенка. Тиждень перед тим Ігор Насалик оголосив про складання своїх повноважень через “зникнення демократії всередині партії, авторитарний режим правління голови УНП Юрія Костенка та обслуговування замовних інтересів”. Міського голову офіційно звільнили від виконання обов’язків керівника обласної партійної організації.
Менше, ніж за рік — у червні 2010 року — Ігор Насалик очолив Івано-Франківську обласну організацію Української партії. А ще через рік на першому етапі IV чергового з’їзду Української партії Ігоря Насалика обрали головою Політради УП. Якщо відкинути фінансові аспекти, то такий стрімкий партійний зліт Ігоря Насалика може пояснювати значний успіх УП на місцевих виборах до міської, районної та обласної рад. Під брендом УП до міської ради зайшли 32 із 50-ти депутатів. Таку відчутну перемогу УП змогли забезпечити “мажоритарники”, які виграли боротьбу за 20 округів із 25-ти. Ще 12 депутатів Насалика поповнили склад міської ради за списками УП. Перемогу партії Насалика забезпечив, безумовно, високий рейтинг самого лідера партії та ідея відкритих списків (згодом фракція УП у міській раді зменшилася на 4 депутати через перевибори на мажоритарних округах та внутрішні конфлікти. — Авт.).
У районній раді УП також лідирувала, обігнавши брендові опозиційні партії: результат — третє місце за списками та перше — за кількістю депутатів-мажоритарників. УП посіла третє місце за кількістю депутатів до обласної ради — після ВО “Свобода” та ВО “Батьківщина”.
УП за ГП…
26 березня 2012 року у Калуші відбувся з’їзд Української партії, який завершився саморозпуском партії з метою об’єднання спільних сил із партією “Громадянська позиція”.
31 березня 2012 року у Києві відбувся об’єднавчий з’їзд Української партії та “Громадянської позиції”. Ігор Насалик став першим заступником голови партії Анатолія Гриценка.
— Я знаю, що Ігор Насалик отримав величезну підтримку і довіру калушан на виборах. “Громадянська позиція” хотіла б отримати такий результат, як Ігор Насалик на попередніх місцевих виборах — більше 90%. Головне, щоб у новосформованому парламенті не було “тушок”, — пояснив тоді “Вікнам” свій вчинок Анатолій Гриценко.
Анатолій Гриценко спромігся провести до парламенту, окрім себе, ще одного депутата від “Громадянської позиції” — Олега Канівця. Цей представник ГП разом із трьома “бютівцями” нещодавно став “тушкою”.
Союз Гриценко-Насалик проіснував недовго. 1 серпня 2012 року Ігор Насалик у коментарі “Вікнам” фактично підтвердив свій вихід із “Громадянської позиції”. Сталося це після того, як Об’єднана опозиція не висунула його кандидатом по одномандатному виборчому округу №85 (з центром у Калуші).
Однак, колишньому соратнику міський голова підготував ще і “прощальний” сюрприз. У рамках виборчої кампанії восени минулого року Калуш відвідав Анатолій Гриценко. Тоді зустріч із виборцями почалася із заяви фракції “Громадянська позиція”, яку зачитав депутат міської ради Михайло Клим. Зокрема, у заяві зазначалося: “...вважаємо, що Ваша позиція щодо підтримки цього так званого єдиного кандидата (Ольги Сікори. — Авт.) є ганебною і недопустимою. У ситуації, що склалася, перебування у партії “Громадянська позиція” принижує нашу гідність як патріотів та представників калуської громади”. Відтак, депутати фракції ГП у міській раді вирішили покинути партію та припинити існування однойменної фракції. Після того більша половина залу ПК “Юність” піднялася і вийшла.
Це — не перша “вітальна” акція Ігоря Насалика для партійних керівників. Свого часу міського голову Калуша пов’язували із випадком, коли очільника УНП Юрія Костенка в Івано-Франківську закидали яйцями. У обох випадках — як із Анатолієм Гриценком, так і з Юрієм Костенком — Ігор Насалик свою причетність до подій відкинув. Однак, ці факти можуть свідчити: Ігор Насалик “помітив” свою територію — у господарському і політичному плані. Чужим — зась. Роль у політичній “масовці” для Ігоря Насалика — неприйнятна. Або — біля керма, або — поза процесом.
ЧИЯ ФРАКЦІЯ?
Попри зусилля Ігоря Насалика, УП своє існування не припинила. Злиття УП і ГП — не відбулося, а саморозпуск УП — не підтвердився. 29 квітня 2012 року у Києві відбувся 5-й черговий з’їзд Української партії, на якому Андрій Новак офіційно став головою Політради Української партії. Таким чином, до ГП перейшла лише невелика частина правлячої верхівки партії на чолі із міським головою Ігорем Насаликом. Із 21-єї обласної партійної організації відійшов тільки один; із 175-ти місцевих організацій — 4.
За словами Олександра Челядина, із 28 депутатів міської ради фракції УП десятеро пішли стопами міського голови — від УП до ГП і — з ГП. Це — Юрій Соколовський, Михайло Клим, Василь Гордій, Олександр Северин, Олександр Челядин, Володимир Кузик, Ігор Яковина, Віталій Кінаш, Леся Піцик, Ігор Хемич. Інші депутати фракції — позапартійні. Секретар міської ради стоїть на позиції: зараз найбільша фракція міської ради іменується УП, хоча всі її депутати — позапартійні. Вони втратили членство в УП, коли перейшли до партії Анатолія Гриценка. Вийшовши з ГП, народні обранці стали позапартійними. До речі, справедливе зауваження про нівелювання права виборця депутатам зробила і прокуратура. Щоправда — в усній формі. Адже, обираючи до міської ради представництво від УП, калушани не доручали представникам партії Анатолія Гриценка вирішувати проблеми міста.
Однак, цілком може бути, що найбільшою фракцією міської ради є не УП, а — НРУ, у якого — 8 депутатів. А найбільше у міській раді — позафракційних депутатів, більша частина яких і формує більшість у міській раді. Адже, після публічної заяви про припинення існування фракції ГП, у міській раді не було заявлено про створення, натомість, жодної іншої фракції чи групи. Міський голова також не намагався реанімувати проект УП у Калуші. Донедавна.
ДВІЧІ В ОДНУ РІЧКУ…
Минулої суботи, 6 квітня, відбулося чергове засідання Політичної ради Української партії. Політрада УП взяла до відома інформацію про припинення членства в Українській партії Андрія Новака, дала оцінку його діяльності на посаді голови Політради УП та доручила першому заступнику голови Політради УП Олегу Олійнику виконувати обов’язки голови Політради УП до чергового партійного з’їзду.
В.о. голови Політради УП Олег Олійник поінформував про переговори з народними депутатами України щодо співпраці. За формацією “Вікон”, УП звернулася про співпрацю, зокрема, до народного депутата Олеся Донія.
Проте, перемовини УП проводить не тільки із народними депутатами: у лави УП повертається і міський голова Ігор Насалик. Поки що — як прихильник. Нині йдеться про відновлення ліквідованої минулого року міської організації УП. І — повернення політичного проекту УП на терени Калущини.
Під час прес-конференції міський голова інформацію прокоментував так:
— Якщо вибори до Верховної Ради відбуватимуться за мажоритарною системою, то потреба у партіях відпаде. Якщо ж обиратимуть за списками, то — буде обід, буде й хліб до обіду.
Нині у суспільстві заговорили про дострокові вибори до Верховної Ради. Це — час для тих, хто не втрапив на потяг минулого року. Нагадаємо, Ігор Насалик на виборах минулого року на Калуському мажоритарному окрузі підтримав представника від ПР Валерія Келестина, а сам зосередився на проведенні адміністративно-територіальної реформи.
Про те, що Ігор Насалик зараз активно шукає шляхів до Верховної Ради, свідчить і відсутність руху по адміністративно-територіальній реформі. Ця реформа вивела б Ігоря Насалика на зовсім інший управлінський та фінансовий рівень. А от примарні перевибори, напевно, вселили у міського голову Калуша надію повернутися до парламенту. Головне — не упустити момент та скористатися особистим рейтингом, який, суттєво похитнувся після непопулярних реформ у місті та минулих виборів. У моді — знову феєричні святкування: міський голова готує калушанам сюрприз на День міста.
Олег ОЛІЙНИК, в. о голови Політради УП:
— Ігор Насалик поки що залишається просто прихильником УП, адже витрачає багато часу на вирішення проблем Калуша. Зрозуміло, що на партійну роботу його вже ”не вистачає”. Але, якщо він висловить бажання повернутися у лави УП — тоді, думаю, з нашого боку буде лише сприяння. Ми б із задоволенням повернулись на кілька років назад, але час скорегував ситуацію. Діяльність УП ми зараз відновлюємо у новому, дещо іншому форматі.
Той фундамент, який дав на Ігор Насалик для розвитку на Івано-Франківщині Української партії, важко переоцінити. Вкладена титанічна праця. І навіть, якщо хтось захотів це знищити, — скажу відверто: не вийде. Більш того: всі здобутки партії плануємо помножувати, а де втратили — відновлювати. Ми розуміємо, що призупинення діяльності УП напередодні виборів минулого року було вимогою лідера ГП Анатолія Гриценка — на жаль, ламав він тоді через коліно.
Стосовно деяких нюансів, то Ігор Насалик позицію свою прояснив. Цілком зрозуміло, що жодних поганих намірів не мав. Я особисто вважаю, що Ігор Насалик багато зробив для УП, і цього позитиву значно більше, ніж негативу.
Загалом, вирішили перегорнути деякі сторінки і готуватися до нових виборів, зокрема — місцевих, і, хто знає, можливо, і до загальноукраїнських. Є прогнози, що цей парламент не доживе відведеного йому законодавством терміну. Якщо поглянути на останні події — опозиція вже починає ділити округи. Про це свідчить навіть останній випадок із Олегом Канівцем, колишнім нашим однопартійцем. Без відома громади округ, на якому здобув перемогу цей народний депутат, уже перерозподілили для іншого. Особисто я не підтримую такого підходу і такого ставлення фракції до
народного обранця.
УП зараз проводить переговори із кількома народними депутатами та іншими політичними діячами, які могли б узяти на себе управління УП. Хочемо створити Раду голів партії, що унеможливлює одноосібне управління партією. Це дасть можливість проявити себе новим людям, створити лінійку новітніх лідерів України.
Тарас СЛУЧИК, політолог:
— Найближчим часом перевиборів до парламенту не буде, адже жодна політична партія, а тим більше — депутати-мажоритарники — не готові до нової кампанії. Влада вже розпочала процес формування нової більшості через підкуп депутатів від опозиції. Свідченням цього є вже перші народні обранці, які недавно покинули лави фракції “Батьківщина”. Єдина можливість перевиборів — це зміна політичного режиму або ж неспроможність влади забезпечити слухняний парламент. Або — якесь величезне та непрогнозоване соціальне потрясіння.
Є висока вірогідність, що наступні вибори до Верховної Ради відбудуться за мажоритарною системою відносної більшості, коли той кандидат, який набрав на окрузі найбільше голосів, отримує мандат. Така виборча система дозволяє владі дуже ефективно використовувати адміністративний ресурс та методи маніпулювання.
За результатами “свіжих” виборів провладні кандидати здобули перемогу на більшості мажоритарних округів. Частково ця система вигідна й опозиції, адже дозволяє “торгувати” брендом. Хоча при цьому впровадження 100%-ої мажоритарної системи буде означати, що опозиція стратегічно програла.
Опозиція буде мати шанс виграти нові вибори лише, якщо вивчить уроки минулої кампанії. А саме: змінить механізм підбору кандидатів та буде сподіватися не на свій бренд, а на нову якість кандидатів та політики. Хоча, враховуючи ефективність реалізації “революції за розкладом”, я у цьому сумніваюсь.
Через всеукраїнський референдум у влади є можливість поміняти виборчу систему, адже через парламент досить складно провести відповідні зміни до Закону. Адже чинний Закон України “Про всеукраїнський референдум” дозволяє виконавчій владі повністю контролювати процес народного волевиявлення. Тому народ може легітимізувати консервацію авторитарного режиму та дати механізм Януковичу контролювати майбутнє скликання Ради.
