У 1990 році мільйони ще “радянських” українців побудували “живий ланцюг” від Києва до Львова

Щороку 22 січня увесь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які боролися за об’єднання усіх національно - демократичних сил українства, хто словом і багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу.
Переглядів: 1997
"Живий ланцюг" - акція з нагоди Дня Злуки УНР і ЗУНР, 21 січня 1990 р. | Фото: Архів центру досліджень визвол

Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, Гетьманщини.

Реалізувалась ця мрія внаслідок Української революції 1917-1920-их років, під час якої з великою силою розкрилися свободолюбство і національний дух українського народу, утворилися дві демократичні держави — Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). На жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм — заважав ряд причин. Незважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизації всіх українських земель у власній державі.

1 грудня 1918 року представники Державного секретаріату ЗУНР — Кость Левицький, Лонгін Цегельський, члени Директорії — Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Опанас Андрієвський, Федір Швець підписали у м. Фастові Предвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік. Цей договір став першим і основним актом соборності, викликав cхвалення українського загалу.

3 січня 1919 року на першому засіданні Української Народної Ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР і УНР. Часописи підкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборності українських земель.

Директорія і Рада Народних Міністрів призначила святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою , отже він мав стати днем подвійного всенародного свята — Незалежності і Соборності.

22 січня 1919 року на Софійській площі біля пам’ятника гетьману Б. Хмельницькому, у присутності десятків тисяч киян, лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу.

З раннього ранку місто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли національні синьо-жовті прапори, Софійський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

В Акті Злуки проголошувалося : ” ...Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина; Угорська  Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.

Цей Акт мав велике морально-політичне значення, адже вкотре продемонстрував прагнення всіх українців до єднання. Проте, втримати незалежність та єдність України в той період не судилося. Історія розпорядилася так, що окремі частини українських земель знову опинилися у складі різних держав. Більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупувала Польща, а Закарпаття — Чехословаччина. Але ідея соборності постійно жила в мріях українців.

22 січня 1939 року було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні Свято Соборності. Відбулося це у Карпатській Україні в м. Хусті — автономній республіці Чехословаччини.

Наступним став 1990 рік. Саме святкуючи День Соборності 22 січня 1990 року, мільйони тоді ще радянських українців побудували “живий ланцюг” від Києва до Львова та Івано-Франківська. Ця акція стала однією з найяскравіших подій під час руху за відродження незалежної соборної демократичної України.

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. Відповідно до указу президента України Леоніда Кучми, День проголошення соборності України став державним святом незалежності України.

А далі події 2004-2005 років: політичні скандали та фальсифікації, розділення понять Захід і Схід, сепаратистські настрої Донбасу...

Деякий час, з 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано, а натомість встановлено “День соборності та Свободи України”.

Після подій 2013-2014 років, революції Гідності і трагедій початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова та деяких обласних центрів на сході України “братнім” російським народом відповідно до Указу президента України Петра Порошенка №871/2014 від 13 листопада 2014 р. святу повернули колишню назву: “Відзначати щорічно 22 січня — у день проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки — День Соборності України”. 22 грудня 2014 року вийшов ще один Указ президента України “Про відзначення в 2015 році Дня Соборності України”.

Сьогодні, як ніколи, тема Соборності України дуже актуальна. Адже в умовах російської воєнної агресії Схід і Захід повинні бути разом. Громадяни нашої держави мають відчути, що вони українці.

“Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Ми всі — народ України” (В’ячеслав Чорновіл). Ми вже показали, що вміємо боротися за свою незалежність і розпочинаємо будувати абсолютно нову Україну, але передусім ми хочемо Миру.