"Чи хтось ставив себе на місце цієї вчительки з горою квітів? Що з цим скарбом робити?" — роздумує письм Свою думку Юрій Винничук виклав на Facebook-сторінці:
"Наші діди, прадіди, бабусі й прабабусі в Галичині були набагато практичнішими за нас. Замість тих безглуздих вінків на могилах вони жертвували гроші на українську пресу, зазначивши: "Замість вінка на могилу блаженної пам'яті такого-то".
На початок нового навчального року не несли снопи букетів, чи як вони тоді казали, китиць квітів. А несли книжки.
І ось знову 1 вересня ми будемо завалювати вчителів цими снопами. За ціною доброї книжки.
Чи хтось ставив себе на місце цієї вчительки з горою квітів? Що з цим скарбом робити? Когось найняти, аби назад виніс на базар? Чи лишити прибиральниці?
День-два і квіти всохнуть. А книжка – вічна.
Невже хтось думає, що коли подарувати вчительці книжку, вона втішиться менше?
І це не конче дорогий альбом «Лошаді міра» чи «Енциклапєдія насєкомих». Це не конче «Біблія сєкса», «Еканомія в биту» або те, що вам колись подарували, а ви не знаєте, куди це подіти.
Ні, купіть щось, що вам самим хотілося б прочитати меланхолійними осінніми вечорами.
І буде вам щастя".