Автомотоспорт. Свято, якого у Калуші не було 17 років

„Мотокрос — це два супера!”
Саме так оцінив міський голова Роман Сушко змагання відкритої першості Калуша з мотокросу, які відбулися минулої суботи у Підгірках в районі колишнього цегельного заводу. І це насправді так.
Такого видовища калушани не бачили уже давно. Востаннє змагання з мотокросу на калуських трасах проходили у 1987 році. Ніхто і не підозрівав тоді, що вони були „лебединою піснею” автомотоспорту у місті на довгих 17 років. Зате тепер калуські шанувальники технічних видів спорту мають надію на те, що мотокрос відновить свої традиції, адже за цю справу взялися справжні ентузіасти, для яких мотоспорт є сенсом життя.
Для участі у відкритій першості Калуша крім місцевих спортсменів приїхали представники Хуста Закарпатської області, Івано-Франківська, Долини, Косова, Рогатина і Тисмениці, які виступили у двох підгрупах: на мотоциклах класу „Чезет” та на іномарках.
По-справжньому гостра боротьба точилася на досить складній трасі між учасниками заїздів класу „Чезет”, але результати прояснилися лише після другого заїзду, який включав у себе 10 кругів по 800м. Перше місце посів досвідчений майстер спорту з Долини Анатолій Медведчук, другим подолав дистанцію кандидат у майстри спорту Андрій Романчик з Тисмениці, а третім фінішував кандидат у майстри спорту Михайло Голинський з Косова.
У класі іномарок незаперечну перевагу на калуській трасі показав майстер спорту з Івано-Франківська Володимир Завадецький, який на своїй 125-кубовій „Хонді” зірвав чи не найбільшу кількість оплесків глядачів. Випереджаючи своїх опонентів, які виступали  і на більш потужніших мотоциклах, на один-два круги, Володимир пересік фінішну пряму упевненим лідером. Два інших призові місця цього класу зайняли гості із Закарпаття  — Валерій Лунченко на „Хонді” та 14-річний Богдан Олос на „Сузукі”.
У змаганнях серед юнаків у класі іномарок перемогу здобув Богдан Олос, другу сходинку п’єдесталу посів калушанин Олександр Подчернін, а третє місце виборов ще один калушанин — Сергій Степанович.
Для мотогонщиків, які посіли призові місця, організатори змагань провели супер-заїзд, який визначив кращих з кращих. Першим трасу подолав Володимир Завадецький („Хонда”), другим фінішував Анатолій Медведчук („Чезет”), а третє місце зайняв Михайло Голинський („Чезет”).
Підводячи підсумки заїздів імениті мотокросмени області з приємністю оцінили калуську трасу, підбираючи для неї якнайкращі епітети: цікава, незаїжджена, м’яка і не зовсім проста.
„Підгорецькі кар’єрні горби зараз найбільше підходять під тренувальну трасу, — розповідає голова новоствореного СТК Леонід Сарафанов. — Востаннє у Калуші подібні змагання проводилися на „солянці” у 1987 році. Тоді, пам’ятаю, було досить сутужно підготувати трасу до заїздів. Завдяки своїм силам і знайомствам нам вдалося завезти туди 40 КрАЗів і два БелАЗи шутру, землі, і створити полігон, який би по максимуму підходив до відповідних стандартів. Ніколи не думав, що з такими ж проблемами нам доведеться зіткнутися і через 17 років. Але спільними зусиллями і нашого клубу, і наших однодумців до проведення першості міста трасу все ж „відшліфували” як годиться: знайомий тракторист за 60 л солярки розчистив доріжки, а працівники „Екосервісу” допомогли позбутися сміття, якого на узліссі було дуже багато”.

Як „Запорожці” здолали „Мерседеса”
Не менш захоплююче видовище подарували глядачам і автогонщики, які з показовими виступами долали мотокросову трасу на двох „Запорожцях” та „Мерседесі”. Під шалені оплески уболівальників 968-ий і 966-ий „ЗАЗики”, керовані пілотами СТК „САРіКо Екстрім HARDI” Сергієм Жолінським та Віталієм Калабішкою, з неабиякою впертістю долали круті віражі, стрімкі підйоми та спуски. Але найбільшою потіхою для усіх став незвичайний трафунок: після першого ж кола до фінішу доїхали лише два „вухаті” , бо у „Мерседеса”,  на одному з поворотів відлетіло… колесо. У другому заїзді „реанімований” техніками „німець” на правах сильнішого та потужнішого обійшов своїх суперників. Зате бачили б ви, які приховані можливості „Запорожців” продемонстрували їх водії. Після того, як Сергій Жолінський, на швидкості долаючи трамплін, злетів більш ніж на метр у висоту, у глядачів перехопило подих. Ще б пак, адже такого польоту не зміг би собі дозволити і найвідчайдушніший водій, тим більше — на „Запорожці”. Здавалося, що з машини вилетить двигун або відваляться колеса. Тим не менше, авто не тільки доїхало до фінішу, але й показало непогані результати у подоланні складної траси. Мабуть, після такого видовища кожен автолюбитель ще раз перегляне своє відношення до вітчизняного автовиробника.
Слід зазначити, що „Запорожці” хлопці зібрали самі: підварили кузови, склали двигуни, перебираючи і відшліфовуючи кожну деталь, пофарбували на свій смак та дизайн. Завдяки ентузіазму „народився на світ” і „Мерседес”, якого представляла на змаганнях фірма „Дембель”. Ігор Олексюк, Олексій Дутка, Олег Боднар та Юрій Кельгін також укомплектували свого „німця” із старих деталей та запчастин, вдихнувши у купу металолому нове життя.

„САРіКо Екстрім HARDI” — клуб майстрів та ентузіастів
Майстра спорту з мотокросу Леоніда Сарафанова знають усі, хто так чи інакше пов’язує своє життя з технічними видами спорту. Ще 12-річним хлопчаком Леонід горів бажанням стати справжнім мотоциклістом. Спочатку він займався у гуртку колишнього Будинку піонерів, а згодом його прийняли у секцію картингу при станції юних техніків. У 6-му класі йому поталанило потрапити на чемпіонат України з картингу у класі 50 куб. см.. Відтоді Леонід став постійним учасником різноманітних змагань, які проводилися на всіх рівнях.
— Пам’ятаю, як я і мої товариші — Володя Туза і Володя Фринцко, — згадує дитинство Леонід Сарафанов, — зайняли перше місце на обласній першості у класі картів 125 куб. см. Якби не Павло Кучерак, який на той час був інструктором з водіння СТК, не наполіг на нашій участі у цих змаганнях і самотужки нас туди не відвіз, то ми б і не мали тих досягнень. Тоді нас запримітили Георгій Ржевський та Володимир Туз, які у 1973 році започаткували секцію мотоспорту у Калуші, і запросили до себе на заняття. Мотоцикли для мене були єдиною мрією, і я з радістю записався до секції.
Найбільше в історії розвитку мотоциклетного спорту у нашому місті Леоніду Сарафанову запам’ятався 1976 рік, коли калуська команда стала призером обласної першості з мотокросу у класі 125-кубових „Чезетів”:
— Це був переломний період у ставленні до мотокросменів Калуша, як до серйозних суперників. Адже до цього признаними фаворитами мотоспорту Прикарпаття вважалася команда із Коломиї, яку тренував відомий на весь Союз тренер Богдан Піскозуб. Але після 1976 року про калуських спортсменів почали говорити набагато більше і все частіше прізвища калушан зустрічалися у списках переможців та призерів змагань різних рангів.
Серйозним спортом Леонід почав займатися вже після служби в армії у 1980 році. Пропрацювавши кілька місяців інструктором з водіння у Калуській авто школі ДТСААФ, він поїхав у Долину на запрошення відомого на той час тренера Володимира Лунченка. У ті роки в Долині були створені усі умови для розвитку мотоспорту, прекрасна матеріально-технічна база, укомплектована досвідченими спортсменами команда, яка гідно представляла Прикарпаття на республіканських, всесоюзних та міжнародних змаганнях. Тренуючись у Володимира Лунченка Леонід Сарафанов згодом виконав нормативи майстра спорту з мотокросу. Саме тому, готуючись до проведення першості Калуша, він і вирішив присвятити ці змагання пам’яті свого тренера, якого, на жаль, уже немає серед живих.
У 1993 році Леонід повернувся до Калуша. Пішов працювати у цех пластикату в/о „Хлорвініл” і поволі від бурхливого спортивного життя перейшов у звичайний ритм звичайної людини. Проте пристрасть до мотоциклів та мотоспорту у Леоніда Сарафанова залишалася і надалі. Своїй улюбленій справі він навчив і двох синів, які ділилися уже набутим від батька досвідом з товаришами. За словами самого Леоніда, у житті кожної людини наступає такий момент, коли оглядаючись на пройдений шлях, вона замислюється над тим, що залишити у спадок. Саме тому, мабуть, і виникло бажання відновити колишню славу калуського мотоспорту.
— Ідею створити автомотоклуб, — розповідає Леонід Сарафанов, — я виношував уже давно. Але все то часу не вистачало, то з’являлася якась невпевненість у своїх силах. А у створенні дитячого спортивно-технічного клубу я завдячую спеціалістові управління в справах сім’ї, молоді, фізкультури та спорту Галині Охович, яка, можна сказати, підштовхнула мене до цього кроку і запустила в рух механізм, який ніяк не міг рушити з місця. 5 квітня цього року ми розробили статут і затвердили назву клубу — „САРіКо Екстрім HARDI”.  „САРіКо”  — це Сарафанов і компанія, „Екстрім” — це захоплення екстремальними видами спорту, а „HARDI”  можна розшифрувати по-різному. Хочете — „важкий метал”, хочете — „важкий спорт”, але насправді — це скорочене ім’я мого товариша з Німеччини.
Ініціаторами і керівниками нашого клубу крім мене і Галини Охович стали і піонер калуського мотоспорту Георгій Ржевський та справжній ентузіаст автомотосправи Олександр Покришка. Але оскільки СТК є дитячою громадською неприбутковою організацією, то до складу ради клубу ми ввели і наших дітей — Юлю Охович, Надійку Покришку та Сашка Подчерніна. І от перший крок ми уже зробили, провівши відкриту першість міста з автомотокросу. Думаю, що це нам вдалося, адже уже в понеділок до нас почали приходити підлітки, які мають бажання займатися мотоспортом.
Щодо підготовки та проведення цих змагань, я хочу зазначити, що без розуміння та підтримки наших однодумців та соратників ми б не обійшлися. Тому, користуючись нагодою, я б хотів щиро подякувати міському голові Роману Сушку та начальнику управління в справах сім’ї, молоді, фізкультури та спорту Михайлові Климу, які надали дозвіл на проведення змагань і підготовку траси у Підгірках, фірмі „Дизель” та приватному підприємцеві Богдану Лінчишину за фінансову підтримку, ну і звичайно ж моїм друзям та колегам Анатолію Семенюті, Петру Барні, Степану Дуняку, Олександру Захаркіну, Володимиру Файферу, Роману Копійчуку, Віктору Булагіну, нашому строгому, але справедливому і принциповому головному судді Іллі Синиці та усім тим, хто безпосередньо брав участь у першості.

Що буде завтра?
Перший крок „САРіКо Екстрім HARDI” виявився  вдалим. Але яким буде наступний? Наразі члени клубу зміцнюють матеріально-технічну базу рівно настільки, наскільки їм вдається це зробити без сторонньої допомоги. Сьогоднішній їх автомотопарк складається з двох „Запорожців” і 13 мотоциклів. Хлопці тренуються на 80-кубових „Ямахах”, „Кавасакі” та „Хондах”, чотирьох 125-кубових „Сузукі” і двох „Чезетах” такого ж класу. Є у парку і більш потужні мотоцикли — 250-кубові  та 500-кубові „Чезет” і „КТМ”.
Щоправда, техніка ця доволі старенька, і щоб довести її до конкурентноспроможного стану для участі у змаганнях потрібні чималі фінансові затрати. Але у „САРіКо Екстрім HARDI” не звикли опускати руки, стикаючись з труднощами. За словами голови клубу Леоніда Сарафанова, наступні змагання вони планують провести до Дня „ЛУКОРа”, якщо звісно ж керівництво нафтохімічного гіганта піде назустріч і підтримає цю чудову ідею. А ще калу шан чекатиме інший сюрприз — демонстрація антикварних мотоциклів, які наразі реставрує справжній майстер цієї справи Роман Копійчук.