Свої обіцянки влада не виконала
Програмою-мінімум було відродження спортивної слави калуського хокею і створення дитячої хокейної секції на базі спортклубу. Максимальною задачею було відкриття єдиної на теренах Прикарпаття ковзанки зі штучним покриттям. Завдання-мінімум за два з лишнім роки знайшло своє втілення в реальному житті, адже доросла хокейна команда СК „Олімпія” у 2005-му році здобула чемпіонське звання у Західноукраїнському дивізіоні вітчизняного хокею, а цьогоріч стала срібним призером ліги. До того ж, на базі клубу під керівництвом відомого тренера Віталія Чигиря навичкам хокейної майстерності навчаються дві групи калуських школярів. Щодо програми-максимум, то усі плани Ярослава Дороша наразі залишаються примарними, незважаючи на постійні запевнення і обіцянки керівників різних рангів про допомогу у вирішенні питання будівництва у Калуші „штучного льоду”.
— Обіцяно нам було дуже багато, — розповів „Вікнам” Ярослав Дорош. — Остання надія плекалася на січневу сесію Івано-Франківської обласної ради, коли питання виділення коштів з бюджету на облаштування ковзанки зі штучним покриттям у Калуші стояло у порядку денному. Проте депутати минулого скликання вирішили по-інакшому. Їм тоді було важливіше попрацювати над власними інтересами перед виборами. Зараз ситуація мало чим відрізняється від тієї. Хоча й на останній зустрічі минулого тижня з головою ОДА Романом Ткачем я знову почув запевнення, що штучний лід і школа хокею у Калуші будуть, і що це питання його власного гонору. Щоправда, коли наступить цей радісний момент — Роман Володимирович не уточнив.
Щодо допомоги від органів місцевого самоврядування, то у порівнянні з минулою міською владою я очікую від нинішньої не надто великих змін. Приміром, у бюджеті на 2006 рік було закладено 30 тисяч гривень на розвиток хокею. П’ять тисяч ми уже використали у зимовий період на підготовку і проведення хокейного чемпіонату. Оскільки зараз нам необхідно закупити хокейну форму, адже у СК „Олімпія”, починаючи з грудня минулого року, займаються близько сотні дітей двох вікових груп, то я звернувся з листом до міського голови Ігоря Насалика про виділення нам грошей, які передбачені в бюджеті. Ігор Степанович завізував наше прохання і відправив до заступника з гуманітарних питань Олександра Челядина. Відтак лист перейшов до начальника управління з питань молоді і спорту Михайла Клима і десь там „загубився”. Але ж ті гроші ми “вибиваємо” не для власних кишень, а для дітей, які хочуть займатися спортом і досягли в хокеї певних успіхів. Їх тренує відомий не тільки в Україні, але й у Європі тренер Віталій Чигір, який, керуючись звичайним ентузіазмом і покликанням справжнього педагога, приїхав з Вінниці до Калуша. Тоді йому було обіцяно влаштування на роботу в одну зі спортивних шкіл міста, і навіть вирішення болісного „квартирного питання”. Жодна з обіцянок також не була втілена в життя, а тому Віталій Григорович тепер рахується тренером-викладачем з хокею івано-франківської ДЮСШ „Колос”, а живе ось уже півроку в готелі „Прикарпатський”, оскільки про надання йому службового помешкання не може бути й мови.
Юні хокеїсти — кращі у Західному регіоні
Ярослав Дорош не втрачає надій на покращення стосунків з представниками влади, адже, як він сам висловився, СК „Олімпія” працює на імідж міста. Але не знайшовши наразі реальної підтримки, продовжує торувати шлях до поставленої мети власними силами. Днями він побував у Києві, де мав зустріч з генеральним секретарем Федерації хокею України Сергієм Ковалем, який презентував калуському спортклубу два комплекти (48 пар) вживаної нижньої хокейної форми, у якій збірна України виступала на цьогорічному чемпіонаті світу. Для СК „Олімпії” такий подарунок є насправді королівським, адже вартість такої форми, навіть вживаної, складає доволі кругленьку суму. Щоправда верхню (захисну) амуніцію потрібно докуповувати уже власним коштом. Чи не найбільше втішився подарунку з Києва дитячий тренер Віталій Чигір:
— Тепер нашим хлопцям не соромно буде виходити на лід перед своїми однолітками зі Львова, де база для занять хокеєм набагато вища, аніж у нас. Мої вихованці, а їх у двох вікових групах уже налічується майже сто, просто горять бажанням стати справжніми хокеїстами. У березні ми виїжджали до Львова, як то кажуть, на „обстріл”, де брали участь у юнацькому турнірі Західного регіону. У фіналі змагань молодша команда (1996-1998 р. н.) здобула перемогу з рахунком 2:1, а старша (1992-1993 р. н.) поступилася суперникам з рахунком 7:5. Навіть за три місяці підготовки наші діти вже зуміли не лише навчитися стояти на ковзанах, але й показати змістовну гру. Особливо хочу відзначити учнів ЗОШ №3 Юрія Атаманчука та Сашка Каманова, для яких хокей не просто гра, а сенс життя. Великі надії покладаю і на Вадима Черпака, Сашка Залозецького, Степана Гудзоватого, Мар’яна Кузеляка. Ці хлопці дуже здібні і в недалекому майбутньому з них можна буде сформувати серйозну боєздатну команду. Не перериваються тренування і у весняно-літній період. Хоча масовість уже не така висока, як це було взимку, адже діти на канікулах і багато хто покинув межі міста. Тренуємося ми зараз просто на траві, відпрацьовуємо техніку ударів, володіння шайбою, захисту воріт. Маємо надію, що нам скоро вдасться забетонувати майданчик під ковзанку і тоді діти зможуть більше наблизитися до реальної гри за допомогою роликових ковзанів, яких також треба буде закупити. Кожного дня хлопці тренуються мінімум по дві години, адже попереду серйозні змагання — Спартакіада України з хокею, яка відбудеться в грудні. Думаю, що навіть при наших теперішніх умовах ми маємо увійти в п’ятірку кращих. Ну а якщо у Калуші і справді побудують штучний лід, то й здобутки відповідно мали б бути набагато вищими.
Хокей “до лампочки“
Крім бетонування хокейного майданчика у найближчих планах Віталія Чигіря і Ярослава Дороша — ще деякі будівельні роботи. Впродовж зимових тренувань дітей їхні батьки почувалися некомфортно, стоячи на морозі і спостерігаючи за ходом тренувального процесу. Йдучи назустріч численним побажанням, було вирішено добудувати до існуючої вже споруди вестибуль з широкими вікнами. А щоб не відкладати справу в „довгий ящик”, „олімпійці” взялися до роботи, адже до зими не так уже й далеко.
— Будь-яке будівництво вимагає великих грошових затрат, — каже Ярослав Дорош. — Але спонсорів у Калуші, які б перейнялися нашими проблемами, на превеликий жаль, не густо. Єдина фірма, на яку можна покластися, — це „555”, які підтримували СК „Олімпія” з часу його заснування. Інші ж підприємці, скажемо так — не бідні, стараються знайти якісь причини, щоб не допомогти. Нещодавній випадок засвідчив, що піклування про дозвілля наших дітей, заняття спортом нашим добродіям-підприємцям „до лампочки”. Звернувся я з листом до підприємця Павла Погинайка, щоб його підприємство „3 бетони” надало нам спонсорську допомогу у вигляді 40 мішків цементу. Враховуючи вартість одного мішка, то самі розумієте, що сума ця зовсім не захмарна. Пан Погинайко погодився і навіть наклав візу на нашому листі про виділення 0,5 т цементу. Я втішився, найняв транспорт, але приїхавши на місце мені дали зрозуміти, що я приїхав не в той час, і не туди. Ми придбали власним коштом 100 мішків цементу, але відтепер я добре знаю, що дорога на „3 бетони”, як і до мого однопартійця, члена НРУ Павла Погинайка для СК „Олімпія” закрита. Ми не горді, і, незважаючи на все, далі будемо займатися вихованням і оздоровленням калуських дітей.
Але чи стане СК „Олімпія” Олімпом для майбутніх хокеїстів? Адже поки вона більше двох років бореться за ідею будівництва ковзанки зі штучним покриттям і створення справжньої школи хокею у Калуші. Знайшлися підприємці, які мають бажання побудувати подібну ковзанку на території міського парку. Хто ж виграє у цьому поєдинку: підприємницький інтерес чи спортивне дозвілля наших дітей?
Ватикан: коли час зупинився