Пейнтбол, напевно, наймолодший вид спорту на теренах Калущини. Та й в Україну він прийшов порівняно недавно. Це така собі трансформація та адаптація дитячої „войнушки” для дорослих з елементами комп’ютерних ігор і навіть історичних віянь. Тому що стрілятися у пейнтболі можна, так би мовити, безцільно, коли основне завдання — когось „замочити” і вижити самому. А можна вишукано та цікаво — відтворюючи сюжети якихось видатних історичних битв, військових спецоперацій, шпигунських пристрастей, а також копіюючи наймодніші та найпоширеніші комп’ютерні ігри, наприклад — „Контра-страйк”. У цих випадках кожен гравець має чітко визначену роль, і, зважаючи на серйозність та значущість гри, достеменно дотримується правил. А на війні, як на війні, — вбитих, зрадників та боягузів суворо карають, виключаючи із гри. А зважаючи на те, що пейнтбол — гра для екстремалів, і вони протягом кількох годин живуть у вигаданому, але такому цікавому і захоплюючому світі, то таке покарання є найгіршим та найтяжчим для справжнього любителя пейнтболу.
У Калуші пейнтболістів дуже мало. Це можна пояснити як тим, що цей вид спорту у нас ще маловідомий, і більшість калушан не апробували нововведення, так і тим, що повне спорядження для пейнтболу коштує порівняно недешево. Так, калушанин Андрій Романів, для якого пейнтбол став одним із улюблених способів відпочинку та життєвим хобі, вказує, що комплект спорядження (у який входить маска, камуфляж, спеціальний пневматичний пристрій (маркер) та желатинові кульки із фарбою) коштує близько 300 доларів. На кожну гру потрібно поповнювати запас куль.
— Вперше я бавився у пейнтбол два роки тому у Коломиї, куди поїхав у гості до друга, — розповідає Андрій Романів. — Команда “калуських” протистояла команді “коломийських”. Я вперше вийшов на „поле бою”, тому не знав, що і як робити. Коли повз мене пролетіли перші кулі, то я був шокований, адже раніше бачив таке тільки по телевізору, а тут все відбувалося насправді. Після закінчення гри було стільки позитивних емоцій, що я вирішив: це просто супер і це для мене. З того часу я відпочиваю з пейнтболом. Цілком не погоджуюся з деякими твердженнями, що ті, хто „стріляються”, таким чином викидають свою агресію. Насправді, це просто такий адреналін і позитив, що відмовитися неможливо.
Наразі серед калуських любителів пейнтболу дівчат не помічено. Хоча цей вид спорту не має вікових та статевих обмежень. А для дівчат навіть придумані додаткові захисні елементи для деяких частин тіла. Зате хлопці відпочивають „на повну”. Ігри проводять у лісі поблизу с. Вістови або ж на закинутих приміщеннях колишньої „хімії”. Калушани кажуть, що такі ігри нагадують місії у комп’ютерній грі „Контра-страйк”. Сюжет гри вигадують самі. До прикладу, може бути такий сценарій: 1 гравець має виконати якусь особливу місію. Гравці з його табору мають його охороняти, а ворожа сторона намагається „ліквідувати” потенційну небезпеку. Або ж ставиться завдання — захопити прапор супротивника. Хто перший виконає завдання, той і стане переможцем. Загалом варіантів для проведення гри безліч. Потрібно тільки мати бурхливу фантазію, володіти навиками військової стратегії, але головне — мати бажання весело та нестандартно провести свій вільний час.
У чому „кайф” цього виду спорту? Це, насамперед, релаксація, відмежування від реальності і цікава незабутня екскурсія у віртуальність. Це щось нове та екстремальне, що до снаги не усім. Разом з тим, розслабившись та відпустивши повсякденні клопоти і проблеми, потрібно зібратися для того, щоб не програти, щоб „не померти”. До слова, закупивши одного разу основне спорядження, каже Андрій, у подальшому на хобі потрібно не так уже й багато коштів. Так, одна гра обходиться у 50-70 гривень. А це, мабуть, цілком під силу не тільки „молодим та неодруженим”.
Ватикан: коли час зупинився