Минулого року на цій трасі калушани стали срібними призерами етапу, виступаючи на тоді ще позиченій „Таврії”.
Цього разу траса виявилася уже набагато складнішою, адже до маршруту додалося ще кілька кілометрів у майже непрохідній гірській місцевості. Досить таки старий, як для спортивного призначення, 16-річний „Фольксваген” калушан напрочуд вдало витримував конкуренцію на віражах поряд з одно-дворічними „Субару” та „Міцубісі” провідних автогонщиків України. Проте на останньому ДОПі, де траса виявилася найскладнішою через круті підйоми та слизький грунт, усі найкращі сподівання нашого екіпажу перекреслила уже давно зношена техніка: не витримавши надзвичайного навантаження, у старенького авто вибухнув радіатор.
— Ми могли продовжувати змагання, — поділився враженнями Сергій Жолінський, — привівши радіатор до готовності, але це б означало пряме виведення з ладу всього двигуна. Щоб зберегти авто, ми вирішили зійти з траси.
Крім калуського екіпажу, з сорока автомашин до фінішу не доїхали ще чотирнадцять учасників перегонів, серед яких були і чемпіони України попередніх етапів. Оскільки вижницький етап був завершальним, то боротьба була серйозною, адже визначався абсолютний чемпіон. Цього року ним став Олександр Салюк-молодший, який виступав на „Міцубісі-Ланцер”.
Чи братиме калуський екіпаж участь у наступному чемпіонаті України? Це питання, за словами засновника АСК „Пілот” Сергія Жолінського, наразі залишається без відповіді, адже цього року наш екіпаж був своєрідним винятком з-поміж інших автоспортсменів завдяки, по-перше, найстарішому автомобілеві, а по-друге — майже відсутньому фінансуванню і „голому” ентузіазмові, який у сучасному автоспорті не те, що „немодний”, а просто неможливий.
— Участь в останньому етапі, — каже Сергій Жолінський, — стала для нас можливою тільки завдяки заступникові міського голови Ігорю Очкуру, якому ми надзвичайно вдячні. Усі інші можливі меценати та спонсори, яких, я впевнений, у Калуші є багато, від нас просто відвернулися. Усі імениті автоспортсмени дивуються нашому ентузіазмові, адже вийти в лідери при таких умовах, у яких ми виступаємо, практично неможливо. Проте протягом усіх етапів, у яких ми брали участь, калуський екіпаж ніколи не пас задніх. Зараз нам запропонували кілька вигідних варіантів, у яких ми могли б себе реалізувати набагато вдаліше. Але всі пропозиції стосуються одного: ми будемо виступати зовсім не за Калуш. Цього нам зовсім не хочеться, адже автоспорт для нашого міста — це зовсім не новизна. Всі ми пам’ятаємо, як ще двадцять років тому калуські автогонщики були лідерами не тільки у республіканських змаганнях, але й були знаними у колишньому Союзі. Чи зможемо відродити колишню славу наших попередників — залежить, на жаль, не від нас. Ми любимо своє місто, а тому нашому екіпажеві буде дуже прикро, коли ми через відсутність коштів будемо змушені захищати честь, приміром, Івано-Франківська.
Ватикан: коли час зупинився