Середа

18

січня

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

Калушанин Іван Вінтонів майже відмовився від газу і живе та заробляє на сонячній енергії

У Калуші кмітливі господарі встановлюють сонячні батареї та колектори на дахах приватних помешкань. Один із будинків, обладнаний сонячними батареями, розташований…




Блог

Історія Калуша потребує грунтовного дослідження

Для наближення до істини треба намагатись працювати з документами, а не поширювати творіння самодіяльних автораів, що пишуть статті до «вікі».

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1434

Вартість проїзду хочуть підняти до 5-6 гривень. А є за що?

Коли перевізники тримаються нарізно один від одного, їм важче вижити.

Ростислав Когут | Коментарів: 0 | Переглядів: 944

Коли Калуш був закритим містом, тут мешкали “крадені діти”

У них вкрали все: пам’ять, дитинство, родину, Батьківщину, громадянство, майновий та соціальний статус.

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 4643




Таня Кіт: У Лас-Вегасі дуже сподобалася медаль, тому боролася за неї

Таня Кіт зі своїм першим наставником Миколою Пукішем | Фото: Скрін з відео



Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Таня Кіт: У Лас-Вегасі дуже сподобалася медаль, тому боролася за неї

2015.09.21 | Оксана Пілянська, журналіст | Коментарів: 0 | Переглядів: 3152

На чемпіонаті світу з вільної боротьби у Лас-Вегасі калушанка Таня Кіт виборола бронзову медаль у ваговій категорії 55 кг. “Вікнам” дівчина розповіла: морально було дуже важко, але на перемогу надихнули не тільки тренери і командна підтримка, але й… вигляд самої медалі. Для калушанки це — найважливіша перемога у її спортивній кар’єрі. Тетяна Кіт планує поборотися за перемогу і на олімпійських іграх. Щоправда, лише через чотири роки.


У Лас-Вегасі (США) на чемпіонаті світу з вільної боротьби серед жінок українка посіла третє місце у ваговій категорії 55 кг.

Калушанка Тетяна Кіт, яка у червні на Європейських Іграх стала п’ятою, у Лас-Вегасі у першій сутичці поступилась досвідченій росіянці Ірині Ологоновій. На рахунку суперниці — срібло чемпіонату світу, бронза чемпіонату Європи, перші місця на престижних турнірах. Тому не дивно, що вона потрапила до фіналу, що дало Тетяні другий шанс, яким вона і скористалась

— Довелося боротися з росіянкою, канадкою та білорускою. Канадка була найдосвідченішою. Але морально найважче далася боротьба із білорускою, бо цей двобій був вирішальним для мене, — поділилася на прес-конференції у Калуші Таня Кіт.

Вона зізналася: дуже сподобалося, як виглядала медаль, тож, боролася вже за неї. Допомогли відповідний настрій, підтримка тренерів та команди.

— На жаль, моя вихованка з рахунком 0:4 поступилася бронзовій призерці чемпіонату Європи, переможниці багатьох престижних міжнародних турнірів Ірині Ологоновій. Однак її суперниця потім перемогла ще у двох сутичках і потрапила у фінал, що дало Тетяні шанс поборотися за бронзову медаль. І вона таку нагоду не змарнувала. У втішній сутичці Тетяна вже в першому періоді перемогла на туше представницю Канади, володарку кубка цієї країни, срібну призерку Панамериканських ігор Жасміну Мьян, а в поєдинку за третє місце подолала білоруску Катерину Гончар-Янушкевич з рахунком 5:0, — розповів перший тренер Тані Кіт, директор ДЮСШ “Сокіл” Микола Пукіш.

До Лас-Вегаса їхали три команди — чоловіча і жіноча з вільної боротьби та чоловіча — з греко-римської боротьби. Щоб акліматизуватися, українці виїхали до Лас-Вегаса за тиждень до змагань.

— Там — інший клімат. Було навіть важко дихати. Це впливало і на загальне самопочуття. Але потрібно було зібратися, — каже Таня Кіт.

“Бронзу” на чемпіонаті світу Таня Кіт вважає найважливішою перемогою у своїй спортивній кар’єрі.

СИНЦІ І ПЕРЕМОГИ

1 вересня Тані Кіт виповнився 21 рік. Вона — невисокого зросту, тендітна. Під оком — ледь помітний синець. Каже, що синці — її постійні супутники під час змагань.

— Мене часто запитують, чому я пішла на вільну боротьбу, адже це нібито не “жіночий” вид спорту. Я би так не сказала. Є види спорту, які за своєю суттю набагато менше підходять жінкам. А я вже звикла, зокрема, і до синців. Майже після кожних змагань приїжджаю із синцями та побитим обличчям, — ділиться Таня Кіт.

Дівчина прийшла у спорт у четвертому класі, разом зі старшим братом. Чи до снаги їй вільна боротьба — спочатку вагалася. Залишилася — завдяки вмовлянням тренера.

Через чотири роки Таня Кіт переїхала до Львова. І вже вісім років там живе, тренується і навчається. Також проходить тренування у складі національної збірної України.

У цьому році Таня Кіт закінчила Львівське державне училище фізкультури і вступила на заочне відділення Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Калушанка є членом національної збірної України й отримує відповідну стипендію. Каже: нині вільна боротьба — не тільки заняття до душі, але й — засіб для існування. Відтак, про те, чи задумується про зміну громадянства, Таня Кіт відповідає чесно: поки що ні, хоча перспектива — заманлива.

Відео: ВікнаТВ

— Такого бажання на даний момент немає. Немає і пропозицій. Наразі планую і надалі виступати за Україну.

Для того, щоб закріпитися на досягнутому рівні, Тані Кіт потрібно постійно тренуватися і — змагатися. Адже півроку “затишшя” може коштувати їй позбавлення членства у національній збірній.

На змаганнях у Лас-Вегасі Таня Кіт виступала у ваговій категорії 55 кг. Категорія — не олімпійська. Відтак, навіть виборовши “бронзу”, калушанка путівку на Олімпіаду-2016 не здобула. Наразі обдумує два варіанти.

— В олімпійській категорії я буду готуватися до Олімпійських ігор-2020. А зараз із тренерами прийняли рішення, що я буду себе комфортніше почувати у категорії 55 кг. Хоча рішення ще не остаточне: може, за рік я вирішу перейти у категорію 58 кг.

Згідно із рішенням Міжнародного олімпійського комітету, не всі вагові категорії у вільній боротьбі вважаються “олімпійськими”: чемпіонат світу проводиться у восьми вагових категоріях, олімпіада — у шести.

Попри щільний графік Таня Кіт знаходить час і для особистого життя. Щоправда, під час тренувань практично ні на що більше не відволікається. “Вікнам” зізналася, що у постійних тренуваннях минуло все літо.

— Але коли стоїш на п’єдесталі, коли тримаєш у руках нагороду, це такі відчуття, що розумієш: ота нагорода варта місяців, скроплених у спортзалі потом.

ОДНА ЗІ СТА

— Коли тренуєш спортсменів, немає вихідних і відпусток. У мене з 1994 до 2013 року відпустки були лише “на папері”. Насправді, я щодня приходив на тренування. Досягнення у спорті — це величезний масив роботи як самого спортсмена, так і тренера, — переконує Микола Пукіш.

Саме він відкрив у Тетяни Кіт її талант. Каже, що йому на добрих спортсменів — щастить. Адже можна тренувати тисячу людей і не досягнути високих результатів. “На рахунку” Миколи Пукіша — троє видатних калуських спортсменів: Андрій Свирид, який отримав звання майстра спорту міжнародного класу з вільної боротьби, “бронзова” чемпіонка світу Таня Кіт та чемпіонка України Мар’яна Безрука. 

— Буває, що у зал для тренувань спочатку приходить 100 чоловік, а з них залишається один. І він доходить до високого рівня — як, наприклад, Андрій Свирид. Так було і з Танею: вона залишилася, а багато, хто прийшов із нею, — відсіялися. Комусь — не сподобалося, комусь — виявилося не під силу.  Залишилася Таня, яка добилася результатів на міжнародних змаганнях.

Таня Кіт в останні роки доволі вдало виступає на різних міжнародних змаганнях. Вона — срібна призерка молодіжного чемпіонату світу-2014, бронзова призерка Універсіади, була п’ятою на Європейських іграх-2015 у Баку.

— Бронзова медаль у неолімпійській ваговій категорії є не менш цінною нагородою, як “бронза”, яку виборола на чемпіонаті світу Юлія Ткач-Остапчук. При потребі тренерський штаб національної збірної України може перевести Тетяну Кіт і в легшу, і у важчу вагову категорію, адже українським борчиням у наступному році, коли проводитимуться ще три ліцензійні турніри, доведеться постаратися здобути для країни ще п’ять путівок на Олімпіаду-2016. І не так важливо, яка конкретно спортсменка зуміє виконати це завдання у тій чи іншій ваговій категорії, як те, щоб ці ліцензії Україна мала. А на головні змагання в Бразилію, звісно, будуть відряджені найсильніші на той момент українські борчині в конкретних вагових категоріях.

Калуш може виховувати спортсменів лише до певного рівня. Тому чимало тренерів, “відкривши” талановитого спортсмена, змушені “віддати” його до інших міст України. Причина, каже Микола Пукіш, не так в матеріальній базі чи фінансовій ситуації, як — у відсутності можливостей для особистого розвитку.

— Таню я тренував до рівня майстра спорту України. Далі — “віддав” її у Львів. Так само у Львові продовжила тренування Мар’яна Безрука, а Андрій Свирид — у Броварах. Адже у Калуші для таких борців немає партнерів для спарингів у їхніх вагових категоріях. Викручуємося, як можемо: і тренер виходить на килим, і запрошуємо на тренування відомих спортсменів, коли вони приїжджають до міста. Але це — не варіант. Крім того, у Калуші немає відповідних вищих навчальних закладів. Окрім тренувань, спортсмени ще й повинні здобувати вищу освіту.

Нині у вихованки Миколи Пукіша Тані Кіт — великі плани на спортивну кар’єру. Однак, задумується і про те, чим займатиметься пізніше: реалізувавши себе у спорті, калушанка планує тренувати дітей.




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...