Таня Кіт зі своїм першим наставником Миколою Пукішем | Фото: Скрін з відео У Лас-Вегасі (США) на чемпіонаті світу з вільної боротьби серед жінок українка посіла третє місце у ваговій категорії 55 кг.
Калушанка Тетяна Кіт, яка у червні на Європейських Іграх стала п’ятою, у Лас-Вегасі у першій сутичці поступилась досвідченій росіянці Ірині Ологоновій. На рахунку суперниці — срібло чемпіонату світу, бронза чемпіонату Європи, перші місця на престижних турнірах. Тому не дивно, що вона потрапила до фіналу, що дало Тетяні другий шанс, яким вона і скористалась
— Довелося боротися з росіянкою, канадкою та білорускою. Канадка була найдосвідченішою. Але морально найважче далася боротьба із білорускою, бо цей двобій був вирішальним для мене, — поділилася на прес-конференції у Калуші Таня Кіт.
Вона зізналася: дуже сподобалося, як виглядала медаль, тож, боролася вже за неї. Допомогли відповідний настрій, підтримка тренерів та команди.
— На жаль, моя вихованка з рахунком 0:4 поступилася бронзовій призерці чемпіонату Європи, переможниці багатьох престижних міжнародних турнірів Ірині Ологоновій. Однак її суперниця потім перемогла ще у двох сутичках і потрапила у фінал, що дало Тетяні шанс поборотися за бронзову медаль. І вона таку нагоду не змарнувала. У втішній сутичці Тетяна вже в першому періоді перемогла на туше представницю Канади, володарку кубка цієї країни, срібну призерку Панамериканських ігор Жасміну Мьян, а в поєдинку за третє місце подолала білоруску Катерину Гончар-Янушкевич з рахунком 5:0, — розповів перший тренер Тані Кіт, директор ДЮСШ “Сокіл” Микола Пукіш.
До Лас-Вегаса їхали три команди — чоловіча і жіноча з вільної боротьби та чоловіча — з греко-римської боротьби. Щоб акліматизуватися, українці виїхали до Лас-Вегаса за тиждень до змагань.
— Там — інший клімат. Було навіть важко дихати. Це впливало і на загальне самопочуття. Але потрібно було зібратися, — каже Таня Кіт.
“Бронзу” на чемпіонаті світу Таня Кіт вважає найважливішою перемогою у своїй спортивній кар’єрі.
СИНЦІ І ПЕРЕМОГИ
1 вересня Тані Кіт виповнився 21 рік. Вона — невисокого зросту, тендітна. Під оком — ледь помітний синець. Каже, що синці — її постійні супутники під час змагань.
— Мене часто запитують, чому я пішла на вільну боротьбу, адже це нібито не “жіночий” вид спорту. Я би так не сказала. Є види спорту, які за своєю суттю набагато менше підходять жінкам. А я вже звикла, зокрема, і до синців. Майже після кожних змагань приїжджаю із синцями та побитим обличчям, — ділиться Таня Кіт.
Дівчина прийшла у спорт у четвертому класі, разом зі старшим братом. Чи до снаги їй вільна боротьба — спочатку вагалася. Залишилася — завдяки вмовлянням тренера.
Через чотири роки Таня Кіт переїхала до Львова. І вже вісім років там живе, тренується і навчається. Також проходить тренування у складі національної збірної України.
У цьому році Таня Кіт закінчила Львівське державне училище фізкультури і вступила на заочне відділення Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Калушанка є членом національної збірної України й отримує відповідну стипендію. Каже: нині вільна боротьба — не тільки заняття до душі, але й — засіб для існування. Відтак, про те, чи задумується про зміну громадянства, Таня Кіт відповідає чесно: поки що ні, хоча перспектива — заманлива.
Відео: ВікнаТВ
— Такого бажання на даний момент немає. Немає і пропозицій. Наразі планую і надалі виступати за Україну.
Для того, щоб закріпитися на досягнутому рівні, Тані Кіт потрібно постійно тренуватися і — змагатися. Адже півроку “затишшя” може коштувати їй позбавлення членства у національній збірній.
На змаганнях у Лас-Вегасі Таня Кіт виступала у ваговій категорії 55 кг. Категорія — не олімпійська. Відтак, навіть виборовши “бронзу”, калушанка путівку на Олімпіаду-2016 не здобула. Наразі обдумує два варіанти.
— В олімпійській категорії я буду готуватися до Олімпійських ігор-2020. А зараз із тренерами прийняли рішення, що я буду себе комфортніше почувати у категорії 55 кг. Хоча рішення ще не остаточне: може, за рік я вирішу перейти у категорію 58 кг.
Згідно із рішенням Міжнародного олімпійського комітету, не всі вагові категорії у вільній боротьбі вважаються “олімпійськими”: чемпіонат світу проводиться у восьми вагових категоріях, олімпіада — у шести.
Попри щільний графік Таня Кіт знаходить час і для особистого життя. Щоправда, під час тренувань практично ні на що більше не відволікається. “Вікнам” зізналася, що у постійних тренуваннях минуло все літо.
— Але коли стоїш на п’єдесталі, коли тримаєш у руках нагороду, це такі відчуття, що розумієш: ота нагорода варта місяців, скроплених у спортзалі потом.
ОДНА ЗІ СТА
— Коли тренуєш спортсменів, немає вихідних і відпусток. У мене з 1994 до 2013 року відпустки були лише “на папері”. Насправді, я щодня приходив на тренування. Досягнення у спорті — це величезний масив роботи як самого спортсмена, так і тренера, — переконує Микола Пукіш.
Саме він відкрив у Тетяни Кіт її талант. Каже, що йому на добрих спортсменів — щастить. Адже можна тренувати тисячу людей і не досягнути високих результатів. “На рахунку” Миколи Пукіша — троє видатних калуських спортсменів: Андрій Свирид, який отримав звання майстра спорту міжнародного класу з вільної боротьби, “бронзова” чемпіонка світу Таня Кіт та чемпіонка України Мар’яна Безрука.
— Буває, що у зал для тренувань спочатку приходить 100 чоловік, а з них залишається один. І він доходить до високого рівня — як, наприклад, Андрій Свирид. Так було і з Танею: вона залишилася, а багато, хто прийшов із нею, — відсіялися. Комусь — не сподобалося, комусь — виявилося не під силу. Залишилася Таня, яка добилася результатів на міжнародних змаганнях.
Таня Кіт в останні роки доволі вдало виступає на різних міжнародних змаганнях. Вона — срібна призерка молодіжного чемпіонату світу-2014, бронзова призерка Універсіади, була п’ятою на Європейських іграх-2015 у Баку.
— Бронзова медаль у неолімпійській ваговій категорії є не менш цінною нагородою, як “бронза”, яку виборола на чемпіонаті світу Юлія Ткач-Остапчук. При потребі тренерський штаб національної збірної України може перевести Тетяну Кіт і в легшу, і у важчу вагову категорію, адже українським борчиням у наступному році, коли проводитимуться ще три ліцензійні турніри, доведеться постаратися здобути для країни ще п’ять путівок на Олімпіаду-2016. І не так важливо, яка конкретно спортсменка зуміє виконати це завдання у тій чи іншій ваговій категорії, як те, щоб ці ліцензії Україна мала. А на головні змагання в Бразилію, звісно, будуть відряджені найсильніші на той момент українські борчині в конкретних вагових категоріях.
Калуш може виховувати спортсменів лише до певного рівня. Тому чимало тренерів, “відкривши” талановитого спортсмена, змушені “віддати” його до інших міст України. Причина, каже Микола Пукіш, не так в матеріальній базі чи фінансовій ситуації, як — у відсутності можливостей для особистого розвитку.
— Таню я тренував до рівня майстра спорту України. Далі — “віддав” її у Львів. Так само у Львові продовжила тренування Мар’яна Безрука, а Андрій Свирид — у Броварах. Адже у Калуші для таких борців немає партнерів для спарингів у їхніх вагових категоріях. Викручуємося, як можемо: і тренер виходить на килим, і запрошуємо на тренування відомих спортсменів, коли вони приїжджають до міста. Але це — не варіант. Крім того, у Калуші немає відповідних вищих навчальних закладів. Окрім тренувань, спортсмени ще й повинні здобувати вищу освіту.
Нині у вихованки Миколи Пукіша Тані Кіт — великі плани на спортивну кар’єру. Однак, задумується і про те, чим займатиметься пізніше: реалізувавши себе у спорті, калушанка планує тренувати дітей.