“Погода — це хобі, яке стало моїм персональним лихом. Займатися прогнозами почав випадково. 1986 року поїхав у відрядження у Володимир-Волинський. Зустрів дядька, який розповів мені про методику спостереження за погодою з 26 грудня по 6 січня. За його словами, кожен день проектував погоду на відповідний місяць наступного року. Тоді не надав цьому значення, а через два роки в газеті прочитав статтю про таку саму методику. На свою голову розповів про це редактору. Він учепився за цю ідею, а я почав відмовляти: “Це несерйозно. Як я, журналіст і письменник, можу цим займатися?” Але таки погодився на його вмовляння. Відтоді надрукував 23 річних прогнози”, — розповів письменник.
Також він розповів, що за хороші прогнози сільськогосподарські працівники пропонували йому винагороду.
“Усередині 1990-х подзвонив начальник дослідної сільськогосподарської станції з Луцька: “Цього року в нас гарно вродили цукрові буряки. Все завдяки вам. Ви прогнозували дощі, вони пішли, як тільки вкинули зерно в землю. Хочемо за це вам віддячити”. Мене нагородили мішком цукру — продали його за півціни. Через рік голова одного з вінницьких колгоспів написав: “Хочу подякувати вам за гарний прогноз. Просіть, що забажаєте”. Вирішив пожартувати і попросив половину кабана. Він відписав: “Приїздіть і забирайте. Ваша половина чекає на вас”. Але я не знайшов машину, щоб забрати”, — зазначив народний синоптик.
Ватикан: коли час зупинився