Сьогодні — день Варвари великомучениці — покровительки шахтарів та вишивальниць.

«Свята Варвара жила в ІІІ столітті у фінікійському місті Іліополі. Після смерті матері її виховував батько Діоскор, який був багатою та знатною людиною. Він рано втратив дружину, тому всю свою любов віддавав доньці. Але згодом ця любов переросла у страшну ненависть, коли батько, який був язичником, дізнався, що донька є прихильницею християнського вчення. Він віддав її правителю міста Мартіану на тортури,— каже священик Михайло Мартиняк. — Проте, Варвара не зреклася віри, й батько сам відрубав їй голову. Разом з нею загинула й свята діва Юліанія, а Діоскор та Мартіан, як оповідали, загинули того ж дня від блискавки й громовиць».
Переглядів: 386

В Україні Варвару вшановували як святу, яка у важких обставинах рятує від небезпеки смерті без причастя. Бо існував переказ про те, як до неї у в’язницю з’явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. В наш час мощі святої Варвари є у Володимирському соборі Києва і доступні для поклоніння. В день її пам’яті - 17.рудня в храмі відбуваються особливо урочисті молебні на честь великомучениці.
А хлібороби та пасічники на Варвари готували ритуальні страви: кутю й узвар – «щоб хліб родив та садовина рясніла». Їжу та пиття ставили на покуті, а згодом їли, причому, акуратно збирали вершечок куті й зберігали його для підгодівлі бджіл. А ще великомучениця здавна у багатьох європейських країнах вважається покровителькою шахтарів, тому її ікони можна зустріти у багатьох шахтах різних країн. На її честь влаштовують різні святкові ходи із оркестрами. За легендою, вона дарує хист, вміння й терпіння тим, хто товаришує з голкою і ниткою, адже, свята Варвара  настільки гарно вишивала, що сам Христос дав їй пошити собі ризи. Отже  Українські жінки і дівчата, сідаючи за вишивку, хрестячись, промовляли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».