Олександр Сич. Фото з архіву сайту http://www.svoboda.org.ua Таку точку зору народний депутат України, голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода» висловив, виступаючи перед громадськістю під час урочистого віче з нагоди 104-ї річниці від дня народження Степана Бандери у його рідному селі Старий Угринів 1 січня 2013 року.
За словами Олександра Сича, український націоналізм у своєму розвитку має пройти два етапи: визвольний, коли Українська земля буде визволена з-під поневолення, і етап державотворчий.
«Навіть на державотворчому етапі український націоналізм є необхідним як повітря. На Українськвй землі, в Українській державі, у постколоніальному, посттоталітарному суспільстві збудувати українську за сутністю державу без національного фундаменту неможливо», – зауважив він.
Як відзначив Олександр Сич, сьогодні, коли ВО «Свобода» вперше в історії Української держави провело потужну фракцію із 37 депутатів у Верховну Раду України, визвольний етап розвитку українського націоналізму закінчився.
«Ми зуміли визволитися від тієї фальші і від тієї брехні, що переслідували український націоналізм на протязі постссовєтської, постімперської радянсько-більшовицької облуди!
Тепер же ми вступаємо в етап утвердження українського націоналізму на Українській землі.
І якщо я стверджую, що етап визволення закінчився з проведенням фракції «Свободи» в український парламент, то це – не завершення, а лише початок великого ходу. Тому що ми – тільки авангард. За нами ж іде армія українських парламентарів-націоналістів, армія депутатів-націоналістів всіх рівнів рад.
Ми будемо розбудовувати Українську державу на міцних українських основах!
Ми не застраховані від помилок, не застраховані від невдач, але ми знаємо, що перед нами є ціль – добро українській нації на Українській землі і в Українській державі.
Сьогодні наша головна зброя не кріс, не автомат і не граната, а вишколений український інтелект. Господи, допоможи нам застосувати його так, щоб Українська держава була могутньою і сильною, щоб вона була серед кращих держав Європи і світу!», – резюмував Олександр Сич.