Анатолій Власенко зазначає:
“У понеділок ввечері, на засіданні фракції “Батьківщина” Володимир Ар’єв пропонував, щоб у разі оголошення спікером про позбавлення Сергія Власенка депутатського мандату наступний за списком претендент, на знак солідарності з Сергієм – не складав присяги й не заходив на його місце у фракцію.
Це було би правильно, і з юридичних, і з етичних міркувань. Тримати паузу і тиснути на владу. Тиснути в Україні, тиснути через європейські структури. Тим більше, що фракція щойно зібрала підписи і офіційно звернулася з цього приводу до Конституційного Суду, а той свого вердикту щодо Власенка ще не оголосив. Попереду розгляд справи у Європейському суді...
Голова фракції Арсеній Яценюк на пропозицію Ар’єва не зреагував. Він коментував усі виступи депутатів, а тут – чомусь промовчав. Тепер ясно чому – бо Яценюк уже тоді прийняв рішення і за півдоби, наступного ранку, воно було реалізовано: захисника Юлії Тимошенко тихенько, без жодного слова “здали”, а замість Власенка у фракцію миттєво сів інший депутат.
Для Сергія Власенка це був шок. Для Юлії Тимошенко – напевно теж. Депутати-опозиціонери уникали коментарів, обходили журналістів стороною...
А справді, як тепер можна пояснювати наше блокування Ради, після такої мовчазної “здачі” депутата? Що тепер говорити європейським парламентарям, які негайно включили дискусію щодо Власенка до порядку денного свого засідання і солідарно виступили на його захист?!
Я теж уникав коментарів, радив журналістам звертатися до Яценюка – нехай пояснить своє рішення. Але журналісти наполягають, продовжують дзвонити і писати...
Що тут сказати? Нестор Шуфрич уже сказав, грубо, але по суті вірно: “Сергія Власенка вожді опозиції здали як склотару”. І ніяких пояснень такого кроку немає і бути не може.
Бо не може, не повинно бути так, щоб сьогодні – “повстання”, завтра – “здача”, післязавтра – знову “повстання”. Це нечесно і фальшиво! Так з режимом не борються – так імітують боротьбу.
І такою нечесною, фальшивою боротьбою режим не перемагають, і такі “вожді” справжніми лідерами – не стають і ніколи не стануть. Як той капітан – майором... Бо люди нещирість і фальш відчувають – і вже не вірять!”
