“У Козові діє чотири храми, кожен має свою дзвіницю. Але таких дзвонів досі не було. Настільки мелодійні! Тональність, чіткість звуку у них надзвичайна. В Україні таких ніхто не вміє робити. Поляки мають свій секрет виробництва, який нікому не розкривають, — розповів священик храму о. Василь Баглей. — Це дуже дорога покупка, парафії було би важко собі її дозволити. Але пан Ігор має певні сентименти до нашої церкви. Він сам родом із Козови, ходив у дитинстві до храму разом із батьками. То дуже поважана людина і ми йому вдячні за допомогу”.
Церква Успіння збудована ще у XIX столітті. У дзвіниці збереглося лише два дзвони.
“Один із цих дзвонів подарували родини емігрантів зі США, про що є відповідний напис на дзвоні. Історія другого невідома. А ще три дзвони зникли під час Другої світової війни. Люди хотіли врятувати їх від німців. Зняли і закопали десь на території церковного подвір’я. Цю історію переказували через роки. Уже за часів незалежності парафіяни разом зі священиком неодноразово шукали їх. Навіть металошукач використовували — усе марно”, — зазначив о. Василь.
За церковною традицією, дзвонам завжди під час посвячення дають імена.
“Узагалі посвячення дзвонів – це унікальна подія для парафії, що буває раз на кілька століть, — додав священик. — Ми довго думали, як їх назвати. Вирішили дати їм імена Іван, Михайло та Симеон. Таким чином хотіли пошанувати колишнього пароха церкви отця Івана Чарторинського, який помер після допитів у КДБ, та згадати про два дерев’яні храми, котрі діяли у Козові у минулих століттях. Як стверджують історичні джерела, раніше тут були церква Чуда Архистратига Михаїла та храм Стрітення Господнього.
На посвячення дзвонів приїжджав митрополит Василій Семенюк із Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ. Він пригадав, що 20 років тому теж служив у цьому храмі. А цього разу вітав ще й настоятеля церкви о. Михайла Забанджалу із десятиліттям служіння.
