Ікона Спаса Нерукотворного кисті Миколи Реріха. Фото з сайту wikiart.org З’явилися ці нерукотворні образи у дивний спосіб, внаслідок доторкання обличчя Ісус Христа до тканини, на якій після цього залишався відбиток Його обличчя.
Один із них отримав цар Месопотамії Абгар, який жив у Еддесі. Важкохворий правитель Абгар чув про те, що Ісус творить різні чуда, оздоровлює тяжко хворих, воскрешає померлих і, мавши невиліковну хворобу, послав до Ісуса свого посланця з проханням, щоб Господь прийшов до Едесси та зцілив його. Та просив у разі, якщо б Ісус не зміг прийти, то щоб художник хоч намалював Його портрет і приніс йому, - так хотів побачити Христа.
Митець намагався намалювати Ісуса, але не зміг, бо Христове лице сяяло потужним світлом. Тоді Ісус притулив полотно до Свого лиця і на полотні чудесним чином відбилося зображення Христового обличчя.
Цей нерукотворний образ художник привіз царю Абгару, який в ту ж мить одразу видужав і увірував у Христа разом із своїми підданими.
Згодом він помістив цей образ на воротах Едесси, щоб люди могли поклонятися й молитися Богові, а Господні чуда й надалі супроводжували образ.
За правління візантійського імператора Константина Багрянородного образ був урочисто перенесений із Едесси до Царгорода.
Ще один нерукотворний обаз отримала свята Вероніка, коли підійшла до Ісуса, щоб витерти Його обличчя від поту і крові під час сходження на Голготу.
Останнім нерукотворним образом Господа Ісуса Христа є Плащаниця, яка названа Туринською (від назви Італійського міста Турин, в якому вона зберігається, повідомляє “Християнський портал”.