| Фото: plast.org.ua Не дарма така почесна місія передачі Вифлеєського Вогню належить скаутам, адже саме ми маємо бути прикладами, зразками для наслідування у своєму суспільстві. Тож, цього року делегація Пласту, найчисленніша за останні роки – аж 17 осіб, теж вирушила в неблизьку дорогу до Відня. Шлях наш був нелегкий – ноги німіли від довгого сидіння в авто, згадувались усі навики з орієнтування на місцевості, щоб не заблукати на скомплікованих європейських автобанах, але воно було того варте – місто Відень зустріло нас чудовою погодою та привітними людьми. Незважаючи на тепло та розквітлі посеред грудня клумби усюди вже відчувається різдвяний настрій – у місті вирують різдвяні ярмарки, люди купують подарунки до свят, у повітрі пахне глінтвейном та смаженими каштанами. Ми теж відчули на собі цей передріздвяний дух, прогулявшись вечірнім (практично нічним) Віднем у переддень події, на яку, власне, ми приїхали, інформують пластуни на офіційній сторінці ”Пласту”.
У суботу, 13-го грудня, наша делегація прибула до місця передачі ВВМу – найбільшого протестантського собору цілої Австрії – церкви Густава Адольфа у 6-у районі Відня. Невеликий двір був ущент заповнений скаутами з різних країн: Німеччини, Франції, Словаччини, Хорватії, Іспанії, навіть з далеких Сполучених Штатів прибули представники. Українські пластуни одразу викликали зацікавлення оточуючих, бо ж усі слідкують за подіями в нашій країні – хтось менше, хтось більше, але усі знають, що у нас відбувається. Дуже приємно було чути від зовсім чужих людей слова підтримки. Хоча, ці люди, мабуть, і не є вже такими й чужими – потрапляючи у коло скаутів, особливо у такий час, відбуваєш себе серед однодумців, наче ти їх знаєш уже не перший рік. У всіх на устах було слово «Україна», навіть священик на урочистості окремо згадав Україну і побажав нам миру.
Рівно о 14 годині, як і було заплановано, дійство передачі Вогню розпочалось. Церква була вщент наповнена скаутами, аж під сам верх J Представники країн, що мали виголошувати промову та запалювати свій ліхтар, заходили урочисто в храм із прапорами своїх країн та займали почесні місця. Після коротких привітальних промов організаторів священики різних конфесій провели невеличке Богослужіння. Далі розпочалось найцікавіше – саме передача Вифлеємського Вогню Миру представникам різних скаутських організацій. Це короткий, але дуже хвилюючий момент, коли ми запалюємо пластову лампадку та виголошуємо коротеньку молитву, і увага усіх присутніх звернена тільки на нас. В такий момент відчуваєш, яка насправді велика відповідальність лежить на тобі, адже ти не просто читаєш 2 речення з листочка, а представляєш усю організацію та країну перед світом.
Після офіційної частини заходу організатори частували усіх присутніх гарячим пуншем, скаути спілкувалися, обмінювались контактами і зав’язували нові знайомства. Ми зігріли дворик церкви своїм співом – пісня Вифлиємського Вогню стала нашим прощанням із цими чудовими людьми та містом, яке, сподіваюсь, за рік знову гостинно нас прийме на це велике скаутське передріздвяне дійство.