За останні місяці висвітлення «справи Гонгадзе» набуло такого масштабу, якого суспільство не бачило за багато попередніх років разом узятих. Зал судового засідання був переповнений – журналісти, громадські діячі, народні депутати, пересічні громадяни, пише День.
Суд над Пукачем став відкритим
Суспільний резонанс – необхідний крок до успіху, тобто встановлення замовників в загаданих злочинах. Адже громадський тиск змушує представників системи відступати. І одразу перший результат – судді були змушені повернутися в правове русло і зробити засідання відкритим. Цього вимагало суспільство, журналісти, безпосередньо потерпілий Подольський і його представники, зрештою, на це вказують об’єктивні обставини.
В результаті, судовий процес відкрили, але всі матеріали справи і далі залишаються під грифом «таємно», що буде заважати відкритості розгляду справи.
Засідання тривало біля п’яти годин, протягом яких судді неодноразово оголошували перерву для консультацій в нарадчій кімнаті. Не будемо перераховувати всі деталі – їх багато. Зупинимося на найважливіших епізодах. За результатами однієї з перерв Олексію Подольському після його клопотання дозволили мати в судовому процесі, окрім Олександра Єльяшкевича, ще чотирьох представників – це народні депутати Віталій Купрій і Андрій Денисенко («Блок Петра Порошенко») та адвокати Олександр Мірошник і Олександр Лисак.
Ситуація в суді різко загострилася, коли почали розглядати ще одне клопотання Олексія Подольського – про злочин судді Печерського суду Андрія Мельника і представників прокуратури з вимогою про відвід представникам державного обвинувачення, до якого судді не поспішали переходи, всіляко затягуючи час. Але довелося. Про що клопотав Подольський? «Я прошу розглянути моє клопотання, яке я подав ще в серпні минулого року, але яке правоохоронна система досі не взяла до уваги, — почав говорити потерпілий. — Воно стосується злочину судді Печерського суду Андрія Мельника, який вів процес в першій інстанції у справі Пукача. З дозволу Мельника підсудного Пукача шантажували, йому погрожували, аби він не згадував у своїх свідченнях Леоніда Кучму та Володимира Литвина. Я передав заяву представникові державного обвинувачення, однак той заявив, що «не бачив її». Тому я прошу направити мою заяву про злочин до Генпрокуратури і оголосити відвід прокурорам Лобачу та Волошину (останній брав участь у шантажі Пукача)».
Згадані прокурори знаходилися в залі. Градус напруги підвищувався. Суддя Гладій намагався зупинити Подольського, але йому це не вдалося, зрештою, як і в багатьох інших випадках. «Замість того, щоб приносити Пукачу матеріали справи, замість того, щоб давати можливість йому готуватися до апеляції, до нього запускали «тіла в лампасах», – на підвищеному тоні продовжував Подольський. Вони сідали навпроти нього і казали – вб’ємо дітей, якщо згадаєш Кучму і Литвина. Після кожного такого заходу, Пукачу викликали швидку допомогу… Панове судді, де ваші запити щодо розслідування цих злочинів, про які я Апеляційний суд давно повідомив? Я маю права про все це говорити, тому що наді мною в свій час знущався не тільки Пукач, а і всі ці 15 років знущаєтеся ви – прокурорсько-суддівська система. Коли ми йшли «воювати» з Кучмою, ви що думаєте, ми не знали, що нас битимуть і вбиватимуть? Знали. За моєю спиною є вбиті люди. Тому ви боріться зі злочинами, коли нас б’ють і вбивають, а не ставайте співучасниками. Пукач – це засіб, а треба дати оцінку президентам-замовникам злочинів. Це стосується не тільки мене чи Гонгадзе, це стосується і злочинів на Майдані. Майте на увазі, в Італії, коли посадили прем’єр-міністра Андреотті за вбивство журналіста, то разом з ним посадили всіх прокурорів і суддів, які фальшували цю справу. От тоді вам і буде справжня люстрація».
Далі слово передали представнику Подольського – Олександру Єльяшкевичу, який не просто доповнив свого підзахисного, а змусив суддів, виходячи із зміни виразу їх облич, серйозно задуматися. «9 лютого виповниться 15 років як Кучма почав полювання на мене за мою професійну діяльність, – почав Єльяшкевич. – Час спливає невблаганно. Це не той момент в історії України, коли ви можете творити беззаконня. Я вам казав, що ви відкриєте цей процес, і ви його зрештою відкрили, а тепер я вам заявляю – ви не уникнете відповідальності, тому що занадто дорого платить наша країна за ваші протиправні дії. Весь світ знає, що творили Кучма і Литвин в Україні, а у нас за ці 15 років їх так ніхто і не викликав до суду – вони досі залишаються безкарними, а це нові і нові жертви на Донбасі. Коли ви на попередніх засіданнях закрили процес, ви стали співучасниками злочину. Сьогодні ви виправилися, але від того як ви будете вести себе далі, залежить ступінь вашої відповідальності на майбутньому процесі».
Нагадаємо, що нинішній склад суддів на чолі з Степаном Гладієм є другою колегією в цьому процесі. Перша колегія суддів на чолі з Тетяною Фрич протягом восьми місяців під різними приводами п’ять разів переносила засідання, але на шостому вирішила поставити крапку щодо своєї участі в процесі. Суддівська колегія не витримала і взяла самовідвід, адже свого часу під критику громадськості вона також зі скандалом закрила судовий процес, зрештою так і не розпочавши розгляд апеляційних скарг на вирок Пукачу по суті.
Парадокс: позиція потерпілого Подольського і підсудного Пукача — співпали
У своєму клопотанні Олексій Подольський просив відвід не тільки для прокурорів, а й для Валентини Теличенко. І це – перша сенсація. Як відомо, в Печерському суді представник Мирослави Гонгадзе Теличенко і потерпілий у справі Подольський довго дотримувалися спільної позиції, виступаючи проти Кучми. Більш того, Теличенко навіть була представником Подольського в суді, де розглядалася справа щодо виконавців злочину проти Подольсьского, тобто підлеглих Пукача. Але потім ситуація змінилася. І тепер їх позиції діаметрально протилежні. Це видно навіть з реакції Валентини Теличенко на клопотання Подольського, яка просила суд відмовити в задоволенні клопотанні Подольського про відвід прокурорів.
Варто підкреслити, що на самому засідання Подольський таки зняв вимогу щодо відводу Теличенко від процесу, але це не означає знаття його вимоги щодо перевірки Генпрокуратурою її можливої участі в незаконних діях.
Друга сенсація – вперше в судовому процесі щодо Пукача взяла участь потерпіла у справі Мирослава Гонгадзе. Цю сенсацію доповнила її несподівана реакція щодо потерпілого Подольського і його представника: «Не зважаючи на те, що я розумію всі страждання, які пройшли Олексій Подольський і Олександр Єльяшкевич, і що це вплинуло на їх психологічний стан, я попрошу вплинути на потерпілого (пан Подольський демонструє агресивну поведінку), адже я відчуваю небезпеку і не можу знаходитися поруч з ним». Не дивлячись на емоційну поведінку Подольського (тут дійсно треба враховувати те, що йому довелося пережити), здавалося б, його позиція і позиція Гонгадзе мали співпасти. Але їх думки в цьому питання виявилися абсолютно протилежними.
Проте справжнім парадоксом стало те, що позиція сторони потерпілого Подольського співпала з позицією сторони… підсудного Пукача. Адвокат останнього Григорій Демиденко попросив колегію суддів задовольнити клопотання Подольського про відвід прокурорів. Зокрема, він зазначив: «Особисто я є свідком як Подольський передавав відповідну заяву представнику прокуратури, який зобов’язаний був її прийняти і зареєструвати. Також я заперечу пані Теличенко щодо подій в першій інстанцій і нагадаю, що в суді лежать чотири мої апеляції, які підтверджують безпосередній тиск судді Мельника на підсудного, а також втручання в мою діяльність як адвоката, - нас обмежили в правах щодо ознайомлення з протоколами засідання і зміни складу суду, який розглядав зазначені зауваження».
Пукач: Мене змушували підписвати вже готові протоколи
Кульмінацією цього засідання став виступ самого Пукача. І це третя – головна сенсація. «Повністю підтримую клопотання пана Подольського, – розпочав говорити Пукача. – Представники Генпрокуратури і суддя Мельник хотіли не просто, щоб я не називав ім’я винуватців цього злочину, а щоб я звинуватив інших осіб. Вони змушували мене, щоб я назвав прізвища, зокрема, колишніх голів Верховної Ради Олександра Морозата Олександра Ткаченка, пов’язав цей злочин з отруєнням водіїв Євгена Марчука та Івана Плюща, і таким чином втягнути сюди екс-прем’єр-міністра Марчука та екс-голову ВР Плюща. Інша група слідчих взагалі хотіла звинуватити в цьому злочині Юлію Тимошенко, Олександра Турчинова… там багато прізвищ. Суд і Генпрокуратура демонстрували вседозволеність. В одному кабінеті зі мною сидів і спілкувався перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін, а протоколи готувалися зовсім в іншому кабінеті. В результати, мене намагалися змусити підписати вже готові протоколи. Я не міг звинуватити цих людей в тому, що вони не скоювали. Коли я запитував – де ж ці протоколи, суддя Мельник давав вказівку, щоб мене везли в Генпрокуратуру. Там мене закривали в підвалі, куди навіть представники СБУ не могли принести ні води, ні хліба, ні випустити в туалет. Я про це писав начальнику СІЗО і начальнику СБУ, але потім мені пояснили, що тебе ГПУ закривала так, що навіть ми не мали доступу».
Публічно подібні заяви особисто від Пукача пролунали вперше. Але частково про них було відомо і раніше...
Наступний же виступ Олександра Єльяшкевича із захопленням слухали навіть досвідчені адвокати, не кажучи вже про інших присутніх: «15 років тому, виступаючи у Верховній Раді, і звертаючись до тодішнього генерального прокурора Михайла Потебенька, я сказав таку фразу: «Михайле Олексійовичу, я не назвав вас «шановний» не тому, що помилився, а тому що я вас не поважаю». Тоді генеральний прокурор Потебенько своїми діями та бездіяльністю привів до того, що не зміг захистити життя Георгія Гонгадзе. Хоча до нього офіційно зверталися і попереджали про небезпеку, коли Георгій ще був живий. Потім Потебенько ще фальсифікував справу Гонгадзе. Щодо всіх цих процесів він постійно радився з Кучмою. Нажаль, за ці 15 років нічого не змінилося. Я не знаю, з ким ви, панове судді, радились зараз – мене це не цікавить. Але для ЗМІ я хочу заявити: відповідальність за цю справу лежить особисто на Петрові Олексійовичу Порошенкові. Тому, щоб не підставляти Президента і надати можливість вести відкритий судовий процес нормальному складу суддів, якому буде довіряти суспільство, я офіційно звертаюсь до вас, знову ж таки, не лише як представник Олексія Подольського, а як потерпілий в іншій резонансній справі, як людина, яка була єдиним державним діячем в історії України, яка отримала політичний притулок в США, як людина, яка довгі роки бореться зі злочинами Леоніда Кучми, – у вас є остання можливість перевести процес у нормальне русло і взяти самовідвід. Попереднім рішенням ви свій вибір зробили. І ви можете скільки завгодно тепер коментувати виступи представників і розповідати казки, але останнє слово буде не за вами. Нажаль, люди в мантіях, які на сьогоднішній день називаються суддями та виносять рішення іменем України, – ганьблять нашу країну. Мені, як народному депутатові ІІ і ІІІ скликань, як людині, яка приймала Конституцію України, соромно через те, яка у нас система правосуддя. Я відчуваю і свою відповідальність за це, оскільки, мабуть, правові методи у нашій країні не завжди працюють. Хоча я завжди був прибічником виключно правових методів. Але якщо прокурори та судді є членами організованого злочинного угрупування, якщо вони підпорядковуються президентам, які віддавали накази на фізичне знищення людей, значить, напевно, мають бути якісь інші методи. Хоча я вважаю, що це було б неправильно. І від вашого сьогоднішнього рішення буде залежати, як ми підемо далі – чи буде у нас розвиватись правова система, чи у нас тут горітимуть шини? Це в жодному разі не тиск на суд. Всій цій історії 15 років, тому ваші дії – це тиск на постраждалих, тиск на український народ. На жаль, і судді і прокурори є частиною організованого угрупування – вони його обслуговують. Здавалося б, страшні жертви на Майдані мали змінити систему. Але нічого не змінюється. Я сподіваюсь, що ви приймете правильне рішення. Це не мій емоційний виступ – це результат довгих роздумів, розуміння ситуації та знання багатьох фактів, які мені доведеться виголосити. В умовах, коли країна, на жаль, знаходиться у стані війни, ви підіграєте своїм рішенням агресору. Сьогодні ви даєте можливість тим, хто посягає на свободу та незалежність нашої Батьківщини, говорити про те, що наше правосуддя ніколи не зміниться на краще. Тому підіть і візьміть самовідвід. Я думаю, все-таки знайдуться судді, яким я зможу сказати: «Шановні судді, маю честь!».
Так, це більше політичний виступ, але після нього, дивлячись на зміну настрою у суддів, склалося враження, що вони готові взяти відвід прямо зараз. Але їм ще потрібно було вислухати думки інших учасників процесу. Прокурори зазначили, що згідно з нормами чинного законодавства потерпілий не навів належних підстав для відводу складу суду, тому клопотання не підлягає задоволенню. Аналогічну думку висловила і потерпіла у справі Мирослава Гонгадзе «Сьогодні вранці ми всі заявили, що довіряємо складу суду. На цей момент я не бачу підстав, щоб щось змінилося і щоб ця довіра була підірвана». Натомість, знову були єдиними позиції потерпілого Подольського і підсудного Пукача. Представник останнього Демиденко заявив: «У мене виникає сумнів щодо неупередженості суду у розгляді цієї справи. Вважаю за необхідне підтримати позицію Подольського».
Судді знову пішли на перерву, після якої було видно, що почувають вони себе вже впевненіше. Відповідним було і рішення: «Клопотання задоволенню не підлягає». А далі вони дали можливість і час захиснику Пукача підготувати письмове клопотання з відповідними питаннями до правоохоронних відомств, щоб ті дали свій висновок щодо наявності чи відсутності державної таємниці в справі, що розглядається. Відповідно суд оголосив перерву до 12.00 понеділка – 9 лютого.
