Аварія розцінюється як найбільша за всю історію ядерної енергетики як за кількістю постраждалих від її наслідків, так і Сьогодні Україна і світ відзначають 29-ту річницю Чорнобильської катастрофи, повідомляють ”Вікна” з посиланням на УНІАН.
Вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року став причиною наймасштабнішої техногенної катастрофи у світовій історії.
Аварія розцінюється як найбільша за всю історію ядерної енергетики як за кількістю постраждалих від її наслідків, так і за економічною шкодою. Вона сталася на території СРСР, але з розпадом Союзу головний біль від проблемного об’єкту дістався Україні.
19 квітня 2011 року в Києві відбулася Донорська конференція зі збору коштів на будівництво нового об’єкту «Укриття» на ЧАЕС. Країни-учасниці конференції зобов’язалися надати Україні 550 млн. євро на чорнобильські проекти.
У квітні 2012 року над об’єктом «Укриття» на Чорнобильській АЕС почали технологічний цикл будівництва арки нового безпечного конфайнмента.
У грудні 2012 року ЄБРР заявив про надання Україні додаткового гранту в сумі 190 млн. євро для завершення проектів будівництва нового безпечного конфайнмента об’єкту «Укриття» і сховища відпрацьованого ядерного палива на майданчику Чорнобильської АЕС. Цей внесок став останнім у процесі збору необхідних 740 млн. євро.
До складу асамблеї донорів Чорнобильського фонду «Укриття» входять 28 країн під управлінням Європейського банку реконструкції та розвитку.
На даний час Україна офіційно оголосила про перехід до етапу зняття блоків ЧАЕС з експлуатації. На етапі остаточного закриття і консервації енергоблоків Чорнобильської АЕС, який триватиме до 2028 року, діяльність в основному стосуватиметься реакторів, контурів багаторазової примусової циркуляції і суміжного обладнання блоків 1, 2 і 3 Чорнобильської АЕС. Колишні енергоблоки планується перевести в якісно новий стан, що характеризується вищим рівнем безпеки з мінімальним споживанням ресурсів у режимі тривалого зберігання. Плановані роботи повинні вирішити такі основні завдання:
1. Демонтаж зовнішніх щодо ядерного реактора систем і елементів установок, які не впливають на безпеку та не потрібні для виконання робіт на подальших етапах.
2. Укріплення бар’єрів, які запобігають поширенню радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
3. Надійна консервація частин установок, які не демонтуються.
4. Створення умов для забезпечення тимчасового контрольованого зберігання радіоактивних матеріалів.
