Яну Зінкевич уже перевели у реабілітаційний центр. І в її лікуванні розпочався новий ета | Фото: Яна Зінкевич/Facebook ”Я не мала вижити, але чомусь вижила. І те, що сталось, неможливо пояснити. Втрата смертельного об’єму крові — 2.5 л, травматичний та геморологічний шок, спинальний шок, гемопневмоторекс, шокові легені (+ пневмонія), зламані ключиця, 7 ребер та хребет, 40 хв на холодній землі на узбіччі та 40 хв транспортації до лікарні — травми та показники несумісні з життям, ніхто з присутніх лікарні ім. Мечникова та професорів, що приїжали потім, не бачили таких травм на живій людині”, — написала Яна Зінкевич у соцмережі Facebook.
”Перших декілька днів я була наче в тумані та у повному відчаї, але, прийшовши трохи у себе, я побачила вашу шалену підтримку, і саме вона мене супроводжувала на операцію в Ізраіль, а потім знову у реанімацію та усі подальші відділення. За цей час я не раз падала духом, не раз думала, що усе — це кінець, сил далі немає... Страшенний та неймовірний біль, що супроводжувала мене щодня, щогодини, щохвилини. Постійний БІЛЬ. Я не могла дихати, розмовляти, рухатись, повертатись, думати.. Щосекунди була боротьба з собою. Зняття зі знеболюючих, ломка (не думала, що я хоч колись це відчую — я яросний противник наркотичних речовин), після 13-денного перебування на морфіні ця доля мене також спіткала. І коли на 2 день після операції мене від нього відключили я була шокована. Усе що відбувалось далі схоже на страшний сон, котрий не порівняти ні з чим”, — додала вона.
Сьогодні ситуація інша. Всього за три тижні після операції волонтерка заново навчилась сидіти, почала самостійно рухатись, повертатись, сама почала чистити собі зуби та вмиватись, їсти та почала займатись з фізіотерапевтами.
Яну Зінкевич уже перевели у реабілітаційний центр. І в її лікуванні розпочався новий етап. Сама ж волонтерка стверджує, що не залежно від того, якими будуть результати лікування, та чи зможе вона самостійно ходити, “Госпітальєри” вона не покине.