«Появу джерела відносять до часу заснування скельного монастиря. Хоча є й інші перекази, в яких розповідається, що на цьому місці з’явилась Богородиця одній благочестивій жінці, — каже екскурсовод Микола Матвіїшин. — І вже значно пізніше його назвали на честь Марії Люрдської. Адже відомо, що 11 лютого 1858 року Пресвята Марія зявилася дівчині 14-річній французькій селянці Бернадеті Субіру, яка тоді збирала хмиз у лісі. Із того того часу розпочалася довга історія появ Марії та тисяч оздоровлень. У 1933-му році Люрд визнано як місце, де Бог творить чудеса, а Бернадету, яка померла на 54-році життя, проголосили в соборі святого Петра в Римі святою. У Люрд нині їдуть мільйони паломників. І в різних місцях світу також називають різні джерела на честь Марії Люрдської».
Не виняток і Крехів. Монастир тут, за словами пана Матвіїшина, заснували Йоіл та Сильвестр наприкінці ХVI століття. За переданнями, вони прийшли сюди в 90-х роках ХVІ століття з Києво-Печерської Лаври й оселилися в печері, що знаходилась в скелі під назвою «Камінь Тимоша». Ця печера існує і досі. Збереглася і печерна церква Благовіщення, в якій із самого початку монахи відправляли богослужіння.. У першій половині ХVII століття монастир перенесли на місце, де знаходиться сучасний Свято-Миколаївський монастир, інформують ”Вікна”.
Минали століття і найбільший розквіт монастиря був у1891 році, коли сюди прибуло багато молодих ченців. У радянські атеїстичні часи монастир був занедбаний — лише джерело невпинно пробивалось крізь каміння, та давало цілющу воду тим, хто не забував сюди стежку.
У серпні 1990 року ченці-василіани знову повернулися у монастир. За декілька років було відновлено храм, упорядковано Хресну дорогу, розчищене джерело. Воно знаходиться на відстані десь за кілометр від святині. Вода з нього, за свідченнями місцевих жителів, не псується довго, а дехто й полишає, вмившись нею, або випивши, свої численні недуги. Над джерелом встановлено фігуру Матері Божої і зведено дерев’яну капличку, яку згодом замінили на кам’яну. Нижче від джерела вимощено з каменю купіль святої Анни. Там можна побродити по коліна у воді, або навіть і скупатися чи й поплавати.