Знаходиться джерело десь за кілометр від села. Навколишня місцевість гориста. Дивно, але неподалік регулярно відбуваються зсуви ґрунту. І понад десяток житлових будинків були через це пошкоджені. Тому селяни змушені були залишити свої оселі назавжди, повідомляють ”Вікна”.
Тому по дорозі до джерела можна побачити 11 тріснутих навпіл будинків. А криничка та ще й каплиця біля неї — неушкоджені.
«За переказами старожилів села джерело тут було давно, — розповідає Оксана Кричковська, дружина о. Степана, пароха села Давидківці. — Десь два століття тому один із місцевих пастушків, який пас худобу, та прийшов до джерела напитися холодної води, побачив у воді…образ Матері Божої. Аж підскочив зі страху бідолаха та незчувся як мимоволі вдарив по водоймі…батогом. І тоді на обличчі Богородиці з’явився шрам».
Переляканий малий побіг у село, покликав людей. Ті прибігли та побачили чудо: у воді образ Богородиці зі шрамом на лівому боці обличчя від батога. Усі впали на коліна і почали молитися. Невдовзі образ підняли, а вода, що витікала з джерела, набула чудотворної сили.
Із того часу багато людей, що приходили сюди, позбувалися недуг. До речі, дорога до джерела пролягала через панське поле. Туди ходили багато паломників. Це не могло сподобатися місцевому дідичу, і він наказав слугам закидати те джерело камінням. Не всі хотіли виконати цей наказ. Але були й такі прислужники, що могли зробити все, що завгодно, лише би пан був задоволений. І один із таких «ревних» слуг взявся виконувати наказ пана та почав засипати Божу водойму. Проте він невдовзі оглух. А самому пану приснилася Богородиця, Яка попередила, аби він не чіпав джерело. Після цього вельможа наказав розчистити його ще й спорудити неподалік каплицю.
«А в 1930-их роках тут сталося велике чудо, про яке пам’ятають ще старожили Давидківців, — продовжує пані Оксана. — До джерела згорьований родич привів сліпу п’ятирічну дівчинку-сирітку із села Лосич. Лікарі сказали, що маля ніколи не буде бачити, проте родич вирішив ще спробувати помити дитину водою із давидківського джерела. Чоловік впав на коліна і довго молився. На час молитви дівчинка сиділа біля джерела та випадково сама вмочила руки і потерла собі очі. Закінчивши молитися та піднявшись із колін, родич раптом зі страхом зауважив, що дитини поруч нема. А маля, прозрівши, пішло собі по дорозі. Люди побачили, що дитя йде саме і згодом привели її до родичів. Радощів не було меж».
На жаль, в атеїстичні часи джерело також хотіли засипати, а каплицю знищити. Хтось із комуністів наказав, аби не було тут нічого.
І ось один із місцевих трактористів-безбожників обмотав маленьку споруду каплички міцним металевим тросом і вже почав тягнути. Але сталося щось неймовірне – варвар несподівано схопився за голову, дико й несамовито закричав, що бачить Пані в білому, та втік. Невдовзі, він покінчив життя самогубством. Але минали роки, згодом капличку відновили, джерело розчистили кілька місцевих родин. У 2006 році родина Володимира Патинка провела велику реконструкцію святині.
Із того часу щонеділі сюди приходять сотні людей, моляться набирають воду, передають її родичам у сусідні села та й області. А діти із задоволенням несуть Небесній Неньці квіти та просять здоров’я для дідусів та бабусь. Кажуть, що Богородиця особливо вислуховує такі молитви онуків біля джерела у селі Давидківці.
