На свято першого дня весни усі дарують один одному проліски та маленькі бутоньєрки у вигляді біло-червоних квітів з нито Перший день березня вшановують багато народів Європи. Мерцішор сягає часів Римської імперії, коли у березні, місяці, присвяченому Марсу, богу війни та землеробства, розпочинався новий рік, інформують ”Вікна”.
Тепер про Марса ніхто, окрім учених, і не згадує. Упродовж тисячоліть у народу з’явилися свої, так би мовити, романтичні версії походження свята.
«У перший день березня на лісову галявинку вийшла красуня Весна й побачила, як крізь густу тернину вибивається з-під снігу перший ніжний пролісок, – розповідає жителька Чернівців Маріца Йонеску з Буковини. – Вона вирішила допомогти квітці й розчистити навколо неї сніг та землю. Побачивши це, зла Зима дуже розлютилася й наслала холодний вітер зі снігом, щоб знищити Весну та провісника тепла. Маленька квіточка схилила голівку під колючим вітром. Весна одразу ж накрила паросток та поколола ніжні руки об тернину. Із рани крапнула кров, що оживила пролісок. Так Весна перемогла Зиму».
На свято першого дня весни усі дарують один одному проліски та маленькі бутоньєрки у вигляді біло-червоних квітів з ниток, переплетених у формі вісімки. Кольори квітів символізують червону кров на білому снігу, що дарує відродження природи, нового начала, здоров’я, сили й родючості.
На деяких бутоньєрках унизу є кулон. Це і є символ свята та весни – мерцішор. А в деяких селах дівчата носять мерцішори хто впродовж дев’яти, хто дванадцяти днів, а хто й цілого першого місяця весни. Згодом прикрасу вплітають у коси та носять аж до прильоту лелек чи першого цвітіння дерев. Десь у перших числах квітня мерцішор чіпляють на фруктове дерево, що росте біля хати. При цьому треба загадати бажання, яке іпродовж року неодмінно збудеться. А що вже веселяться всі, хто зустрічає перший день весни! Пісні, танці, усмішки та чудове вітання: зустрінь весну — зробди добро!
