Аби виткати один пояс, Анні потрібно десь 26 годин. | Фото: Анна-Сабіна Ружицька
Яскраві червоно-чорні, синьо-жовті, оранжеві, зелені, білі ткані смужечки допомагають вижити у пеклі війни, інформують “Вікна”.
Молода жінка каже, що ткацтвом зацікавилася десь років сім тому, розповіла у соцмережі журналіст Сабіна Ружицька.
«У мене були славні ткачі в родині, — розповідає Анна. — Мої бабусі, як і тисячі жінок у минулому й позаминулому століттях, вміли добре справлятися з нитками та виготовляти на верстатах собі та родині одяг та багато домашніх потрібних речей».
Ще трирічною дівчинкою Анну вчили вишивати, а вже дорослою зацікавилася ткацькими верстатами. Проте взяти великий та громіздкий «інструмент» в столичну квартиру якось не випадало. Тоді Анна почала цікавитися тканням на берді та дощечках та ткати на них пояси.
«Ця частина одягу здавна мала не лише функціональне, декоративне але і охоронне значення,—розповідає Анна.— Пояс вважався символом честі та гідності. У часи давньої України прийнято, щоб нижня жіноча сорочка завжди була підперезана; навіть новонародженій дівчинці пов’язували поясок. Оперезалися могли і туго, і вільно, і по центру живота, і збоку. Всі ці деталі визначали вік і соціальний стан людини».
Сам пояс завжди сприймався як найпотужніший оберіг, то природно було доповнювати його знаками-оберегами. Існує безліч технік виготовлення поясів: плетіння (плетені, кручені, полуткані пояси, дергунец, на спиці, на колодці, на пляшці, на вилці); ткацтво (на ніту, на берді, на дощечках, на ткацьких верстатах), в’язання, вишивання та інші. Найчастіше Анна виготовляє пояси, застосовуючи техніку «на дощечках» та «на бердо». Ці техніки дають можливість вдало поєднувати і енергетику вибраних ниток, і значення обраних символів, і навіть зробити замовляння на здоровя, удачу та щасливе поверхня вояка.
Аби виткати один пояс, Анні потрібно десь 26 годин. Працює майстриня 2-3 дні по кілька годин.
«Класичний пояс-оберіг десь 7 сантиметрів завширшки та близько 2-2,5 метрів завдовжки. — розповідає майстриня. — Але такі пояси для військових умов незручні, тому я тчу стилізовані обереги які 3-4 сантиметри завширшки та 1-1,5 метри завдовжки».
Жінка говорить, що виткати обергіг для своїх найрідніших можуть і самі матері, сестри, жінки, кохані та доньки. Зробити це нескладно, і вона навіть готова навчити всіх охочих.
«Коли жінка тче оберіг для важливого в її житті чоловіка, вкладаючи в нього побажання якнайскорішого повернення, ймовірно, молитви, та величезного позитиву і любові, то, звісно, цей пояс буде стократ більшим оберегом, аніж куплений чи навіть зроблений на замовлення,— зазначає Анна Усова.— Ткати потрібно лише з добрими думками, коли ж до голови лізе всяка всячина, то роботу треба відкласти і заспокоїтися».
Щоправда носити пояс для солдатів не зовсім зручно, то його краще тримати десь біля себе, а ймовірно, хтось таки захоче зав’язати оберіг на тілі під формою. Він не лише захищатиме, але й завжди нагадуватиме про ту, яка його виткала, а ще про родину, батьків, дітей. Щодо символів, які зображає на поясах майстриня, то це найчастіше чоловічі знаки. Це трикутники — символи вогню та кола —символи сонця, могутності, хоробрості та нескінченності життя сонця, а ще стародавні сварги, дубове листя і калину. Нитки мають бути натуральні, як правило, вовняні. Кольористика поясів має бути у червоно-чорних, жовто-синіх, зелено-червоноих тонах, а для офіцерів підійде оранжевий — колір сонця, доблесті й звитяги.
«Якщо чоловік дуже запальний та рветься у бій,то краще виткати йому пояс оберіг у синьо-зелених тонах. Це символи води й землі, знаки спокою,— радить Анна Усова.—Якщо ж навпаки, чоловік тихий та скромний, то для нього підійдуть яскраво жовтий і насичено червоний кольори.»
Окрім поясів, київська майстриня виготовляє очілля.
«Це трохи забутий, але дуже цікавий атрибут для волосся, — каже жінка.
Його часто вважають лише елементом одягу, який виконує функцію утримування скроневого волосся і чубчика від попадання в очі. Але очілля також потужний оберіг. Очілля — це частина головного убору, яка прикриває чоло, тобто лоб. Якщо використовується окремо, то має вигляд стрічки, іноді в жінок воно доповнюється китицями або скроневими кільцями. Часто на картинах про часи давньої України ми можемо бачити й чоловіків з опіллями. Для них очілля було символом духовної та вищої військової влади.
За словами пані Усової, у давньоукраїнській традиції є повір’я, що зло може потрапити до людини через незахищені одягом і оберегами місця. Особливо захищали пояс, рукави і голову. Треба розуміти, що очілля при цьому було основним рубежем захисту, бо воно оберігає чоло від злого ока, очищає інформацію та допомагати в пізнанні світу. Наразі і чоловікам і жінкам, варто спробувати хоч зрідка одягати очілля. Вдома, на прогулянку, чи навіть під час домашніх справ.
«І ви гарантовано помітите приємні зміни. Якщо ж Ваше очілля буде прикрашене ще й символікою зі знаками-обергами, вам вдасться відчути на собі його магічні властивості», — мовить майстриня.