В сироварні працює 8 людей. Усіх працівників навчали за кордоном 
Про це розповів Петро Пригара з села Нижнє Селище Хустського району Закарпаття, інформує gazeta.ua.
”Вчився варити сир у пастухів в Альпах біля Грюєра у полонині на висоті 1400 метрів над рівнем моря. Сир варився на дровах. Те господарство не мало електрики: був генератор і мідний котел для виготовлення сиру”, - каже Петро.
На будівництво сироварні чоловік взяв безвідсотковий кредит в міжнародній організації на 15 років. Увесь комплекс обійшовся у 130 тисяч євро.
”Головна умова міжнародної організації, що проект має бути соціальним. Максимальна кількість людей має бути задіяна. Запланували, що сировину будемо брати у селян.
З 800 дворів майже 600 здають молоко з нашого села. Ще в 5 селах організували збір молока та приймальні молочні пункти”.
В сироварні працює 8 людей. Усіх працівників навчали за кордоном.
”Перші три роки сироварня працювала у збиток, — каже Пригара. — Були проблеми з кількістю молока, взимку нам його катастрофічно не вистачало, також не мали досвіду як збувати сир. Потім я взяв термобокс з сиром і поїхав у Львів та Київ. Пропонував свої сири в супермаркетах, пропонував людям. Гарно пішли екскурсії на підприємство. До нас почали приїздити групи туристів аби подивитися на виробництво і скуштувати сир. З дорослого беремо 50 гривень за дегустацію, з дитини 30 гривень. Нарізаю сири та наливаємо келих вина”.
Доставку сиру робить по всій Україні. Пересилає їх “Новою поштою”.
”В магазини невеличкі партії теж відправляю машинами. Елітний київський супермаркет забирає товар рефрижиратором”, — додав бізнесмен.
У Нижньому варять три сорти сиру: “Селиський”, “Хуст” і “Нарцис Карпат”. Усі різні на смак: “Селиський” і “Нарцис Карпат” тверді, а “Хуст” - м”який, тане в роті.
”Сироварня затратне виробництво. Сир “Селиський” дозріває півроку, “Нарцис Карпат” — щонайменше 3 місяці. Коли починати таке виробництво, не варто розраховувати, що вкладення повернуться вже за рік-два. Найменша окупність — 10 років”, — додав бізнесмен.