Неділя

19

лютого

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

Водій радіотаксі «VIP» збив насмерть жінку у Калуші на вулиці Долинська

Чоловік вийшов із автомобіля, подивився, що накоїв, і, не надавши першої медичної допомоги потерпілій, сів в автомобіль і поїхав. Згодом водія розшукали — він був у…



Блог

Про Калуш у 1919-1939 роках. Частина ІІ

Подивіться, яка кількість бізнесменів успішно працювала в маленькому Калуші!

Ян Чарнецький | Коментарів: 3 | Переглядів: 2776

Баталії між пільговиками, перевізниками і владою. Cui prodest?

Я добровільно погодився взяти участь в роботі комісії, яка створена розпорядженням міського голови Калуша///

Ростислав Когут | Коментарів: 0 | Переглядів: 1200

Про Калуш у 1919-1939 роках

Вивчаючи історію міжвоєнного Калуша, зрозумів, що найбільше джерел належать до польського походження. Хоча не завжди це місто було польським.

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1621





Офіцер 93-ї механізованої бригади: “Гіві — м’ясник, і люди для нього — ніщо”. ВІДЕО

Дорожник на війні з 2014 року.



Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Офіцер 93-ї механізованої бригади: “Гіві — м’ясник, і люди для нього — ніщо”. ВІДЕО

2017.01.11 | Коментарів: 0 | Переглядів: 561

За два роки бійці на передовій навчились розрізняти, коли з артилерії стріляють росіяни, а коли місцеві бойовики.


Російські відпускники стріляють — це як город садять, розповідає в інтерв’ю журналу ”Країна” Валерій “Дорожник” Матвійчук, офіцер 93 механізованої бригади, передають ”Вікна”.


Дорожник на війні з 2014 року. Після боїв за Іловайськ добровольцем пішов у батальйон “Донбас”. Пробув там два місяці. Потім перевівся у 93 механізовану бригаду. Отримав під командування гранатометний взвод. Перша його бойова кампанiя тривала рiк i два мiсяцi. Воював в селі Опитне, що під Донецьком.


”Був в Опитному з кiнця сiчня по початок липня 2015 року. Ми прикривали секрети десантників, яких штурмовали бойовики. Недооцінював свої АГСи (автоматичний станковий гранатомет Gazeta.ua) до березня 2015-го. Тоді ми мали завдання прикривати десантників, яких штурмували бойовики. В бою, де була засада, загину командир снайперiв, а командир роти розвiдникiв був поранений. В мене АГСи були знищенi, ще у серединi сiчня у Пiсках пiд “Градами”. А на той час, залишився один. Щн один вийшов з ладу, а один був переданий на висоту. В бiй я включился близько о другiй дня i з невеликими перервами працювати майже до 7 ранку. Завдання прикривали десантури ми не мали. Але почали працювати, на власний розсуд. Допомогали сусiдам. Наступного дня десантники віддають усі свої АГС мені. Ми давай насипати ними знатно. Три ночі без зупинки. Слухав потім рацію розвідників, які пішли туди, де я стріляв. А там купа трупів. В рації чую: “є один. Документів при собі немає. Пакуй в мішок. Ще один. Також без документів. О, а в цього взагалі голови немає”. Моя граната попала в голову і відірвала її. Ми так розійшлися, що на кінець липня 2015-го на позиціях бойовиків був один великокаліберний кулемет. Дуже рідко стріляв. Бо щойно починав, ми його тушили”, — розповідає офіцер.


Коли в перехоплених переговорах чули позивні “Прибой” чи “Волна” бійці відразу розуміли, що по них ведуть вогонь росіяни.


”Російська артилерія добре воює. Їх по стилю видно. Коли міномети місцевих стріляють - можна курити. Раз не долетіло 500 метрів. Стоїш і чекаєш другий снаряд. Знову недоліт 500 метрів — спокійно гуляй. А коли російські відпускники стріляли — це як город садять. В Опитному нас кошмарили дві пари танків із мінометами. Постійно мінялись. Це сильно діставало”, — розповідає Валерій Матвійчук.


Їхні позиції називали “Бермудами”. Бойовики не могли зрозуміти звідки у по них ведуть вогонь автоматичні гранатомети.


”Російську піхоту не бачив у дії. Проти нас працював Гіві. Він м’ясник. Посилав людей пачками в зеленку, яка повністю прострілюється і поділена на сектори. Це треба бути ідіотом, щоб так їх гробити. Називав нас Бермудами — ніяк не міг знайти, звідки стріляємо. Інколи кричав у рацію: “Достали эти Бермуды с их “Дорожником”. Завалите их”. А я у відповідь в рацію: “Гіві, я тебе також люблю”. Він на це кричав, плакав. Скучаю тепер за його голосом”, — додає Валерій.

Автор: Gazeta. ua




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...